Постанова № 27477918, 14.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5009/454/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій"на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 24 лютого 2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 рокуу справі№ 5009/454/12за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій"про стягнення 286 302,72 грн.ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 286 302, 72 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором № 0103/11 від 01.03.2011 р., яка складається із 147 444, 44 грн. основного боргу, 87 778, 42 грн. штрафу, 1 774, 05 грн. інфляційних втрат та 721,47 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. (суддя -Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. (головуючий -Скакун О.А., судді -Колядко Т.М., Принцевська Н.М.), позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" 147 444,44 грн. основного боргу, 5 167, 68 грн. штрафної неустойки, 721,47 грн. 3 % річних, 352,34 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, 01.03.2011 р. між ТОВ "МТК-ГРУП" (постачальник) та ТОВ "Торговий будинок "Сучасних Технологій" (покупець) було укладено договір № 0103/11, за умовами якого постачальник за дорученням покупця здійснює пошук, придбання та доставку товару для виробничих потреб замовника. Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у визначеній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Найменування, асортимент і ціна поставленого товару зазначаються у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Розділом 2. договору встановлено, що товар постачається партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю поставленого товару вказуються в товарно-транспортній накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка оформлюється у відповідності до додатку № 2 до договору, який є невід'ємною частиною договору. Сторони погодилися, що при здійсненні заявки на поставку товару необхідно притримуватися наступної процедури: заявку на поставку партії товару покупець зобов'язаний передати постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або вручити під розписку за підписом уповноваженої особи покупця. Дата отримання товару покупцем зазначається в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.

Згідно із розділом 3. договору, покупець, після прийняття товару та необхідних документів, зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 днів з дня поставки.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунками-фактурами та податковими накладними підтверджується, що на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 204 583,44 грн.

Однак, відповідач свої грошові зобов`язання за договором виконав частково, сплативши позивачу 57 139,00 грн., внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 147 444,44 грн., який суди попередніх інстанцій правомірно стягнули.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних була допущена помилка, а тому рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення та стягнення з відповідача 352,34 грн. інфляційних втрат та 721,47 грн. 3 % річних є законними і відповідають обставинам справи.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення здійснення платежу за поставлений товар (відстрочки платежу) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день такого прострочення.

Таким чином, господарські суди прийшли до правильного висновку, що сторони у договорі передбачили такий вид відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як сплату пені, як різновиду неустойки та з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і п. 6 ст. 232 ГК України, обґрунтовано стягнули з відповідача пеню у розмірі 5 167,68 грн.

При цьому, посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом було порушено його права, які передбачені ст. 22 ГПК України є необґрунтованими та недоведеними в силу норм ст. 33 ГПК України.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24 лютого 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року у справі за № 5009/454/12 -без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко