Ухвала суду № 27477347, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К-4140/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008

у справі №2а-3333/08 (22-а-7400/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології нагрівання" в особі Харківської філії

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008, задоволено позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001252330/0 від 03.07.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39043,26 грн. та штрафні (фінансову) санкції у розмірі 19521,63 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки Харківської філії ТОВ „Сучасні технології нагрівання" з питань дотримання вимог податкового, валютного за період з 08.04.2005 по 06.06.2007, складений акт від 19.06.2007 №2210/233/33474033, в якому встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1. п.4.1 ст. 4, п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", філією не було включено у 2005 році до складу валових доходів доходу від продажу товарів на загальну суму 156173,03 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2007 № 0001252330/0, яким філії донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56564,89 грн., у тому числі: 39043,26 грн. -основний платіж, 19521,63 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Харківська філія ТОВ „Сучасні технології нагрівання" діє на підставі Положення про філію, затвердженого 09.03.2005, згідно з п. 1.1. якого, філія є складовою частиною Позивача, а відповідно до п. 2.1. Положення філія є уособленим структурним підрозділом Позивача. Відповідно до п. 4.2. Положення філія не є юридичною особою, свою діяльність філія здійснює від імені головного підприємства на підставі п. 5.4 цього Положення. При цьому кошти, отримані від покупців, у відповідності з п. 4.5 Положення, філія зобов'язана перераховувати головному підприємству -Позивачу, в повному обсязі.

Як було вірно встановлено судами, зазначена вимога виконувалася філією, що підтверджується нафвними в матеріалах справи банківськими виписками.

Згідно розпорядження Позивача № 8 від 01.04.2005, товари, отримані філією, не є її власністю, а передані для реалізації. Грошові кошти, отримані від реалізації, перераховуються на розрахунковий рахунок головного підприємства -Позивача. Позивачем у складі валового доходу відображені ці кошти, отримані від філії, про що свідчить декларація на прибуток Позивача за 2005 рік. На підставі даної декларації, Позивачем сплачено податок на прибуток за спірний період.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.п. 1.31 п.1 ст. 1 вказаного Закону, продаж товарів - будь-які операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та інших цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції по безоплатному наданню товарів. Не вважається продажем операції по наданню товарів в рамках договорів комісії, зберігання, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на такі товари.

Підпунктом 1.23 п.1 ст.1 Закону визначено, що безоплатне надання товарів -це товари, надані платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової чи іншої компенсації вартості таких матеріальних активів або їх повернення, або без укладення таких угод.

Як було вірно встановлено судами, прибуток, отриманий позивачем через реалізацію його власних товарів філією, яка не є юридичною особою, з наступним поверненням головному підприємству отриманих від реалізації коштів, є валовим доходом позивача.

Філія не може нести відповідальність за неповне внесення сум податку, а також, за неповідомлення головним підприємством податкових органів за місцезнаходженням філії про сплату консолідованого податку.

Харківською філією ТОВ "Сучасні технології нагрівання" прибуток отриманий від реалізації товарів, що належить позивачу, були перераховані позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями. Позивачем протягом періоду, за який здійснювалася перевірка, відображалися ці кошти, отримані від філії, у складі валового доходу, що підтверджується копіями декларацій та сплачувався податок на прибуток за спірний період.

За наведених обставин, оскільки спірним повідомленням-рішенням ДПІ на підприємство покладено зобов'язання із сплати податку на прибуток, сума якого була сплачена до державного бюджету, колегія суддів погоджується з висновками судів, що у позивача відсутній обов'язок його сплати повторно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль