Ухвала суду № 27476952, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року м. Київ К-16244/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010

у справі № 2а-30605/09/2070

за позовом Спільного підприємства Закритого акціонерного товариства „Хемз-Ірес"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство Закрите акціонерне товариство „Хемз-Ірес" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування рішень: № 0000080840/2 від 09.02.2007, № 0000090840/2 від 09.02.2007.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 позовні вимоги задоволено, скасовані рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові: № 0000080840/2 від 090.02.2007; № 0000090840/2 від 09.02.2007.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006 та складено акт перевірки № 1949/40-018/23914062 від 27.10.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняті рішення № 0000080840/2 від 09.02.2007, № 0000090840/2 від 09.02.2007, якими позивачу донараховано пеню у розмірі 124223, 54 грн. та 2380 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", при здійсненні розрахунків порушення 90-денного терміну надходження імпортної продукції в сумі 245523,15 руб. РФ.

СП ЗАТ „ХЕМЗ-ІРЕС" було укладено контракт № 28-11/4/671 від 09.11.1999 з Федеральним унітарним підприємством Новочеркаський завод синтетичних продуктів (Росія), на поставку лакотканини та плівки поліамідної.

Підприємством перераховано нерезиденту кошти в сумі 1727462,3 руб. РФ. в акті перевірки зазначено, що імпортна продукція на адресу СП ЗАТ „ХЕМЗ-ІРЕС" надійшла не в повному обсязі.

Вартість вказаної продукції становить 1481939,15 руб. РФ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною перевіркою охоплюється період з 01.10.2004 по 30.06.2006.

Частиною 1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у ст. 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст. 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулювалися Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, Державна податкова інспекція при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення термінів терміну надходження імпортної продукції, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як пеня, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на те, що факт порушення позивачем відбулось у 2000 році, а адміністративно-господарські санкції спірними рішеннями застосовано податковим органом 09.02.2007, тобто пізніш як через один рік з дня такого порушення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 у справі № 2а-30605/09/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 у справі № 2а-30605/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко