Постанова № 27476571, 15.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. 10 год.01 хв.Справа № 2-а-1059/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Сологуб О.В., представника відповідача Боровик М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.03.2012 № 0000082300 та № 0000092200. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству. Правочини позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджуються належним чином складеними видатковими накладними, платіжними документами, податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Відсутність або неналежне складання товарно-транспортних накладних не впливає на право позивача як покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару. Товарно-транспортні накладні не є єдиними первинними документами, які підтверджують факт придбання товару, особливо коли його вид, кількість, вага дозволяють перевозити товар власним транспортом. Також позивач заперечує висновок податкової інспекції щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ з придбання обладнання тільки після початку його використання в господарській діяльності.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (відповідач) заперечує проти позову. На думку ДПІ, позивачем включено до податкового кредиту листопаду 2011 року суми ПДВ по операціям з постачальниками, по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або їх оформлення з порушеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.09 № 207 "Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Для водія юридичної особи, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, у наявності серед інших документів повинні бути фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; необхідним є також подорожній лист вантажного автотранспорту з відмітками про проведення перед рейсового медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу; документи на вантаж, товарно-транспортна накладна. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" і введено в дію з 01.01.96. Відповідно до пункту 2 цього наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Також відповідач зазначає про неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбання товару, яке не приймає участі у здійснення господарської діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" є юридичною особою, займається виробництвом паперу фільтрувального, фільтрів та фільтроелементів, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області.

Державною податковою інспекцією у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ерфольг-Україна" з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2011 року, січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 27/23-1/32412412 від 14.03.12.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2011 року на 430807 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2012 року на 286151 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2012 року у сумі 2271502 грн. на рахунок платника у банку шляхом перенесення у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступного звітного періоду.

Податкова інспекція встановила, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту листопада 2011 року суму ПДВ в розмірі 391952 грн. по операціям з постачальниками, по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або їх оформлення з порушенням. Враховуючи вищевикладене, податкова інспекція не може встановити факт придбання товарів по даним постачальникам. В результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 391952 грн. Також встановлено, що за грудень 2011 року завищено бюджетне відшкодування на суму 38855 грн. за попередніми оплатами без фактичної поставки товарів. Ці порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 430807 грн.

Перевіркою було також встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту грудня 2011 року суму ПДВ 236622 грн. по операціям з постачальниками, по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та їх оформлення з порушенням, а саме: ТОВ "Солвент", ТОВ "ЦПКом", ТОВ "Омега", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "ТОП ЛТД", ТОВ "Мадіс", ТОВ "Сіріус Екстружен", ТОВ "Техпромальянс", ДП "Хімтекс", ТОВ "Імко ЛТД", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Вертол", ТОВ "Сервісна компанія "Формула", ПП СК "Херсонський морський термінал", ТОВ "Робос и К", ТОВ "Укрхімформація", ТОВ "Альянс". Відсутність товарно-транспортних накладних свідчить, як вважає відповідач, свідчить про відсутність поставок товарів, правочини є нікчемними і не створюють ніяких юридичних наслідків. Завищення суми податкового кредиту по декларації грудня 2011 року призвело до завищення суми бюджетного відшкодування січня 2012 року на суму 236622 грн. В грудні 2011 року позивач здійснив попередні оплати на суму 49529 грн. 24 коп. за товари та послуги без фактичної поставки товарів та послуг, при цьому включивши сплачені суми ПДВ до податкового кредиту, що є порушенням.

Крім того, встановлено, що у січні 2011 року позивач придбав у нерезидента обладнання для обробки паперу на загальну суму 11062910,25 грн., в т.ч. ПДВ 2271501,78грн., фактично оплачений податковий кредит січня 2011 року складає 1601384,36 грн. Обладнання ввезено в грудні 2011 року. Обладнання знаходиться в запакованому вигляді та не задіяно у виробничому процесі. Відповідач вважає безпідставним включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого за виробниче обладнання, яке не використовувалось в оподатковуваних операціях звітного періоду, підприємством неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації січня 2012 року у сумі 2271502 грн., на цю суму зменшено бюджетне відшкодування шляхом перенесення у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступного звітного періоду.

29.03.2012 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.02.2012 року:

- № 0000092300 яким виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2271502 грн., вважається, що платник добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів;

- № 0000082300 якими було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2988460 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 747115 грн.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 ПКУ, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6). За п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ. Суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що в підтвердження факту поставки товару у позивача є рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту листопаду, грудня 2011 року суми податку на додану вартість, претензій у податкової інспекції з питання складання цих документів немає. Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцями вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем є дійсними. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів. Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагенти-продавці були включені до ЄДРПОУ, були зареєстровані платниками ПДВ, в податковій звітності у складі податкових зобов'язань відобразили отриманий в ціні товарів ПДВ по операціях із позивачем. Єдиною підставою для висновку ДПІ про неправомірність формування податкового кредиту є факт відсутності ТТН або їх неналежне оформлення, що на думку позивача, не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що така товарно-транспортна накладна, складена неналежним чином (в якій відсутні деякі відомості) не може бути визнана первинним бухгалтерським документом, суд не приймає до уваги, оскільки податкова інспекція досліджувала правильність формування податкового кредиту по операціям придбання товарів, а не по операціям придбання (продажу) транспортних послуг. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд погодився б з діями податкової інспекції у випадку неприйняття сум ПДВ, які були б сплачені у складі вартості транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна підтверджує транспортні витрати, є документом для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а не доказом придбання товару. Підприємство, яке сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлені первинні транспортні документи, що підтверджують отримання здійснених послуг по перевезенню вантажу. Відповідач не досліджував питання правильності включення до податкового обліку саме транспортних витрат, тому давати оцінку правильності складання товарно-транспортних накладних було не потрібно. Крім того, з наданих суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником транспорту були постачальники товарів, а позивач, виступаючи замовником транспорту в деяких випадках, здійснював перевезення власним транспортом.

Позивач пояснює ненадання фахівцю податкової інспекції ТТН тим, що товарно-транспортні накладні не запитувались, бо не відносяться до первинних бухгалтерських документів, за якими формувались валові витрати та податковий кредит. ДПІ не надано доказів надіслання відповідного запиту позивачу. Лист ДПІ від 17.02.12 № 774/10/23-004 (доданий до письмових заперечень відповідача) не стосується даної перевірки, а був надісланий при проведені попередньої перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2011 року.

Також суд звертає увагу на те, що крім оформлення ТТН, у посадових осіб, які здійснювали перевірку, інших зауважень щодо підтвердження операцій придбання товарів, не було. Суду не надано матеріалів зустрічних звірок (або перевірок) перелічених в акті постачальників позивача, або надіслання на їх адресу відповідних запитів, доказів наявності у продавців ознак "фіктивності" тощо. Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем його продавці були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з придбання товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відповідачеві не надано право визначати реальність господарських операцій в залежності від оформлення транспортного документа.

Посилання відповідача на приписи Закону України "Про автомобільний транспорт" та інші нормативні акти, які регулюють перелік документів для перевезення вантажів є такими, що не відноситься до даного спору, оскільки в компетенцію податкової служби не входить перевірка наявності у водія повного пакету документів при перевезенні вантажів, та оформлення цих документів, крім випадку, коли досліджується питання правильності обліку транспортних витрат.

Окремо слід зазначити, що ДПІ у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України, що зумовило його нікчемність. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що позивач та його постачальники, які зазначені в акті перевірки, під час вчинення правочинів не мали наміру щодо їх реального виконання. Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

Крім того, суд вважає неправомірними висновки податкової інспекції про те, що для включення сум ПДВ до податкового кредиту необхідно фактична поставка товару або безпосереднє використання придбаного товару в періоді включення сум ПДВ до декларації, оскільки такі висновки не мають правового обґрунтування. П. 198.3 ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми ПКУ не передбачають окремого обліку операцій придбання основних засобів і сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду з метою формування податкового кредиту. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4 ст. 198.3 ПКУ).

Дата виникнення права платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту визначається в загальному порядку, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ, а саме: по правилу першої події, це або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника товарів на оплату товарів, або дата отримання платником товарів, що підтверджено податковою накладною. Отже, попередня оплата товарів дає позивачу право на включення вартості оплачених товарів до податкового кредиту.

Не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ, якщо вони не підтверджені податковою накладною, митною декларацією або іншими подібними документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ (п. 198.6 ПКУ). Не включаються до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в зв'язку придбанням товарів (у тому числі і основних засобів) для використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування. Таких випадків податкова інспекція не встановила.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби від 19 березня 2012 року № 0000082300, №0000092200.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" (вул. Гвардійська, 103, м. Цюрупинськ, код ЄДРПОУ 32412412) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 жовтня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1