Постанова № 27476488, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2012 року № 2а-14521/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Меганом Україна"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002692290 від 29.05.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна»звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 №0002692290.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв’язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ у зв’язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Меганом Україна»щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укрліспром 2010»за період з 01.01.2011 по 30.05.2011, за результатом якої складено акт від 15.05.2012 №404/22-90/36856796 (далі –акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 2001 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України та як наслідок завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 199322,32 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 №0002692290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 199323,0 грн. (за основним платежем 199322,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а податкова повідомлення-рішення без змін.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході розслідування кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ «КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, встановлено, що, зокрема ТОВ «УКрліспром 2010»має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовується реально-діючими СГД як інструмент мінімілізації податкових зобов’язань. Тобто з урахуванням інформації та документів використаних в ході даної перевірки встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Укрліспром 2010»з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Укрліспром 2010»укладено договори поставки від 04.01.2011 №04/01/11-8 (а.с. 32-35), на підставі якого видано податкові накладні (а.с. 36-40), видаткові накладні (а.с. 41-45). Також, позивачем надано суду копію договору від 01.11.2011 №01/11/11-14 про переведення боргу (а.с. 46-47), відповідно до якого кредитор (ТОВ «АС-Техніка») переводить на нового кредитора (ТОВ «Укрліспром 2010») , що виникає із договору поставки 04.01.2011 №04/01/11-8 частину боргу в сумі 1195933,93 грн.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрліспром 2010» в сумі 199322,32 грн. за лютий , квітень, травень 2011 року.

Згідн Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

о з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається що накладні видані ТОВ «Укрліспром 2010»в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи –платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

На підтвердження подальшого руху товару придбаного відповідно до умов спірного договору позивачем надано копії договорів поставки товару контрагентам-покупцям, копії видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару.

Проте, суд звертає увагу, що ідентифікувати товар по спірному договору неможливо, оскільки асортимент, кількість та ціна товару, відповідно до умов договору, мала визначатись у рахунках-фактури, яких позивачем суду не надано.

В підтвердження реальності договору позивачем надано договори з наступними покупцями, проте порівняти вид товару й кількість, що передавався наступним покупцям неможливо оскільки невідомо перелік та кількість товару що прийнято позивачем від ТОВ «Укрліспром 2010».

Крім того, позивачем не надано доказів транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних та довіреностей; доказів зберігання товару - складських накладних й інших матеріалів, що могли б свідчити про реальний рух товару.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, оскільки ідентифікувати товар по спірному договору неможливо, відсутність доказів транспортування товару, отримання та зберігання товару, тобто відсутність доказів, що свідчать про реальний рух товару, отриманого відповідно до умов спірних договорів, висновок відповідача щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Укрліспром 2010»та як наслідок порушення вимог порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 2001 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 199322,32 грн. –є обґрунтований та підтверджується наявними матеріалами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність податкового повідомлення-рішення від від 29.05.2012 №0002692290.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення –рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст поставнови виготовлено 12.11.2012.