Постанова № 27476246, 05.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7830/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

за участю

секретаря судового засідання Чуванову А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 Закон №2960-IV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 18.04.2012 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 21126,39 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документом - звіт за формою 10-ПІ №3867 від 27.02.2012 за 2011 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Розмір пені у сумі 714,87 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Оскільки зазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 21841,26 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Юність» адміністративно - господарські санкції у розмірі 21126,39 грн. та стягнути пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 714,87 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення в якому зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту ВАТ «Юність» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 8 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає - 9 осіб. ВАТ «Юність» своїм листом своєчасно повідомила Центр зайнятості м. Краснодону про наявність вакантного місця для працевлаштування та направила звіт про наявність вакансій.

Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідач вважає, що їм вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з чим, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом встановлено, що відповідач Відкрите акціонерне товариство «Юність» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 18.07.1996 номер запису про заміну свідоцтва 1 387 105 0001 000476, ідентифікаційний код юридичної особи 14312766, що підтверджується свідоцтвом Серії А00 №704013 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.47).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 216 особи, серед них кількість інвалідів - штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 8 осіб. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становила 9 осіб. Фактично протягом року на підприємстві працювали 8 інвалідів, замість 9. (а.с.8).

Згідно листа Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 14.05.2012 №6/3-702 ВАТ «Юність» у 2011 році надавало до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для інвалідів, згідно з яким підприємством пропонувалося сім вакансій для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, заперечення відповідача з приводу того, що останнім подавався звіт до центру зайнятості та на ВАТ «Юність» покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування, судом до уваги не беруться виходячи з наступного.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач протягом 2011 року, за винятком травня, вересня, жовтня, листопада, грудня, не повідомляв місцевий центр зайнятості (звіт форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві відповідача.

Слід зазначити, що порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі - Порядок).

Згідно з пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до абзаців 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно пункту 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З зазначеного вбачається, що звіти за формою державної статистичної звітності №3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, як зазначалось вище, ВАТ «Юність» лише в травні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2011 року повідомило центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів. Таким чином, відповідач не виконав обов'язок подання звітності про наявних вакантних робочих місць, передбачений ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Отже, суд вважає встановленим факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII, відносно відповідача наявні.

За розрахунком позивача (а.с.7) загальна кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу осіб для КП ВАТ «Юність» становить 9 робочих місць, фактично працевлаштовані були 8 інвалідів, тому відповідач повинен був перерахувати адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 21126,39 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 714,87 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пеню на час розгляду адміністративної справи не сплачено.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 21841,26 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Юність» (код ЄДРПОУ 14312766, 94400, Луганська область, м. Краснодон, пр-т. 60 років СРСР, 40) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, Державний бюджет м. Краснодону, р/р 31218230700028 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 37907322) адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 21126,39 грн. (двадцять одна тисяча сто двадцять шість гривень 39 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 714,87 грн. (сімсот чотирнадцять гривень 87 коп.), а всього 21841,26 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 26 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 листопада 2012 року.

СуддяК.В. Агевич