Постанова № 27475717, 25.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року 2а-3762/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «УВК Україна»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ПрАТ «УВК Україна»звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 20.07.2012 №0000842300 та №0000852300.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки видані на підставі неправомірних висновків Акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, Податкового кодексу України та Цивільному кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 10.05.2012 по 07.06.2012 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено перевірку ТОВ «УВК Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 02.07.2012 № 201/22-3/36449095 (далі -Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

У ході перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ «УВК Україна»зобов'язання з податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25,27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 799 158,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 158 906,00 грн.

Позивачем 13.07.2012 подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС заперечення на Акт перевірки, за наслідками розгляду яких висновки Акту залишено без змін.

Підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0000842300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 799 158,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 190 793,00 грн., та від 20.07.2012 № 0000852300, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 158 906,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000842300, суд зазначає наступне.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25, 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 799 158.00 грн., суперечить висновку, зробленому на ст. 17 Акту, де в абз. 4 зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з по 31.03.2012 не встановлено їх заниження або завищення.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість -податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Отже, податкове зобов'язання є сумою податку, яка була нарахована або сплачена, тому висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 799 158,00 грн. не відповідає дійсності.

Висновки податкового органу про порушення ПрАТ «УВК Україна»пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.6 ст. 201 ПК України ґрунтується на тому, що в ході перевірки встановлено, що взаємовідносини позивача із БВП «Строитель-Плюс», ПП «Команд», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», ТОВ «Дормашавто»мають протиправний характер, вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦКУ є нікчемними, оскільки внаслідок договорів неправомірно віднесено витрати до складу валових витрат і сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі Порядок) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Усупереч вказаних вимог Порядку в Акті перевірки податковим органом не зазначено первинні документи, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведено докази, що підтверджують наявність факту протиправності взаємовідносин ПАТ «УВК Україна»з БВП «Строитель-Плюс», ПП «Команд», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», ТОВ «Дормашавто»та неправомірного віднесення підприємством сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідачем не було досліджено усіх первинних документів, які фіксують та підтверджують господарські операції, документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, не були взяті ним до уваги, внаслідок чого зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи.

Так під час перевірки та до заперечень податковому органу надавались усі відповідні первинні документи, які згідно законодавства України про надання послуг та здійснення перевезень повинні бути оформлені підприємством.

Щодо первинних документів, що спростовують висновки перевірки, суд зазначає наступне.

Між ПрАТ «УВК Україна»та БВП «Строитель-Плюс»укладено договір перевезення № 36-09 від 01.07.2009р.

У Акті перевірки (с.с. 24-32) з первинних документів зазначено податкові накладні, видані БВП «Строитель-Плюс».

Як в ході перевірки, так і в ході розгляду даної адміністративної справи судом у податкового органу були відсутні будь-які зауваження щодо оформлення зазначених податкових накладних.

Виконання сторонами зобов'язань за даним договором по кожному перевезенню зафіксовано маршрутом руху, товарно-транспортними накладними, картами завантаження автомобіля, вантажними квитанціями, актами виконаних робіт, рахунками на оплату за здійснення перевезення та банківськими виписками про оплату за дану продукцію (послуги). Крім того, згідно наявних у матеріалах справи доказів БВП «Строитель-Плюс»станом на час господарських взаємовідносин з позивачем було належно зареєстроване як юридична особа та мало право складати податкові накладні, що підтверджується копіями Свідоцтва платника ПДВ, Довідки про взяття на податковий облік, Довідки з ЄДРПОУ.

ПАТ «УВК Україна»01.06.2010 уклало Договір перевезення № 119-10 з ТОВ «Дормашавто».

Як слідує з Акту, у відповідача відсутні претензії до оформлення податкових накладних та інших первинних документів. Реальність взаємовідносин позивача із ТОВ «Дормашавто»підтверджується товарно-транспортними накладними, картами завантаження автомобіля, вантажними квитанціями, актами виконаних транспортних послуг, рахунками на оплату за здійснення перевезення та банківськими виписками про оплату за дану продукцію.

ПрАТ «УВК Україна»та ТОВ «Едвайз Сіті Груп»01.04.2010 укладено Договір №ПР-0104-2010, згідно якого ТОВ «Едвайз Сіті Груп»зобов'язувалось виконати для позивача навантажувально-розвантажувальні роботи.

Факт виконання робіт підтверджується копіями Актів здачі приймання робіт (надання послуг), що оформлені відповідно до вимог законодавства до первинних документів. Вартість робіт погоджена сторонами, що підтверджується додатком 3 до договору.

Також позивачем було укладено Договір № ПУ 0106-2010 від 01.06.2010 з ТОВ «Едвайз Сіті Груп», згідно якого виконавець (ТОВ «Едвайз Сіті Груп») зобов'язувався надавати послуги по комплектації наборів, переупаковці наборів, вкладанні стікерів. Реальність даного договору та його виконання підтверджується Актом здачі приймання робіт (надання послуг), підписаним обома сторонами.

Позивач уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 04/11 з ТОВ «Бізнес Сервіс Плюс». Реальність взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес Сервіс Плюс»підтверджується товарно-транспортними накладними, картами завантаження автомобіля, вантажними квитанціями, актами виконаних транспортних послуг, рахунками на оплату за здійснення перевезення та банківськими виписками про оплату за надані послуги.

Позивачем було укладено Договір № 145 з ПП «Команд», згідно якого останнє зобов'язувалось надавати позивачу послуги перевезення. Реальність взаємовідносини позивача з ПП «Команд»підтверджуються товарно-транспортними накладними, картами завантаження автомобіля, вантажними квитанціями, актами виконаних транспортних послуг, рахунками на оплату за здійснення перевезення та банківськими виписками про оплату за надані послуги. Станом на час господарських взаємовідносин з позивачем ПП «Команд»було належно зареєстроване як юридична особа та мало право складати податкові накладні, що підтверджується копіями Свідоцтва платника ПДВ, Довідки про взяття на податковий облік, Довідки з ЄДРПОУ.

Таким чином, зобов'язання за договорами були виконанні усіма сторонами в повному обсязі, ПрАТ «УВК Україна»оплатило зазначені послуги з урахуванням сум податку на додану вартість, отримало податкові накладні, отже, повністю правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені контрагентам.

В Акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що ПрАТ «УВК Україна»порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто першій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду сплачується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб -сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Проте, в Акті перевірки не зазначено і не надано в ході судового розгляду будь-яких доказів наявності умислу посадових осіб ПрАТ «УВК Україна»на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Також в Акті перевірки відсутнє посилання на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання правочинів позивача із ВВП «Строитель-Плюс», ПП «Команд», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», ТОВ «Дормашавто»недійсними, тому висновок податкового органу про порушення ПрАТ «УВК Україна»статті 228 ЦК України є безпідставним та неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про порушення ПрАТ «УВК Україна»пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими вкладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Такі ж вимоги встановлені пунктом 198.2 ст. 198 ПК України.

Згідно пункту 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З викладеного слідує, що зазначені норми регулюють порядок формування податкового кредиту і визначають, що для правомірного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні настання визначеної події та наявність податкової накладної.

Як слідує із змісту Акту перевірки, у ПрАТ «УВК Україна»наявні усі належні податкові накладні на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, а висновки податкового органу про порушення позивачем законодавства ґрунтуються на відомостях щодо можливого порушення вимог законодавства його контрагентами.

Верховним судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в ході розгляду справи, ПрAT «УВК Україна»виконало свої зобов'язання перед Державним бюджетом України та сплатило своїм контрагентам суми ПДВ згідно вимог законодавства.

Крім того, податковим органом в Акті перевірки не зазначено та не надано суду в ході розгляду даної адміністративної справи будь-яких доказів наявності розбіжностей між сумою податкового кредиту заявленою до відшкодування ПрAT «УВК Україна»та його зобов'язаннями перед зазначеними контрагентами.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000852300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 158 906,00 грн. суд зазначає наступне.

У Акті перевірки відсутній опис даного порушення, не описано в чому воно полягає, не зазначено норми законодавства України які порушено ПрAT «УВК Україна».

Тому суд приходить до висновку, що Акт перевірки складено податковим органом з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Оскільки у змісті Акту перевірки та його висновках не вказано, які норми порушено та які порушення вчинено позивачем, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, то повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000852300 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2 146,00 грн. (платіжне доручення від 03.08.2012 № 12116), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 20.07.2012 № 0000842300 та № 0000852300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «УВК Україна» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний номер 36491493) судові витрати у сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2012 р.