Постанова № 27475121, 28.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10835/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Рогожнікова С.О. Сидорчука І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельник-ЮГ" до Дніпродзержинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішення №0000130220 від 17.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Будівельник-ЮГ»до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000130220 від 17 серпня 2012 року про сплату податку на додану вартість в сумі 8310,00 грн. та сплати штрафних санкцій на суму 2078,00 грн. винесене у відношенні до Приватного підприємства «Будівельник-ЮГ»(код ЄДРПОУ 36893560);

- зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в податковому обліку дані податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8310,33 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу, є помилковими, господарські взаємовідносини між Приватним підприємством «Будівельник-ЮГ»та ПП «Пан Буд»відбувались в межах правочину, який повністю відповідає всім вимогам закону, зазначені господарські операції мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи, оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби підтверджена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків в зв'язку з тим, що угоди поставки, є нікчемними. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу від 25.06.2012 року № 548 Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будівельник-ЮГ» по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ПП «Пан Буд»за період жовтень, листопад 2011 року, лютий 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення, приватним підприємством «Будівельник-ЮГ» - ст.ст.203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених при придбанні товарів у ПП «Пан Буд»(код 37081614);

- п.180.1 ст. 180, п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8310,33 грн., у т.ч., жовтень 2011 року - 1845,0 грн., листопад 2011 року - 3132,0 грн., лютий 2012 року - 3333,33 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 06.07.2012 року №1921/100/22-206/36893560 на підставі якого, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000130220 від 17.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 8310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2078,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Пан Буд»(Постачальник) та ПП «Будівельник-ЮГ»(Покупець) укладено договір поставки №275 від 14.11.2011р. про передання у власність покупцю будівельного обладнання, будівельних матеріалів, металовиробів, комплектуючих до опалубки та ін.

У жовтні, листопаді 2011 року та лютому 2012 року ПП «Будівельник-ЮГ»згідно первинних документів (договору від 14.11.2011 року №275, рахунків - фактур, накладних, податкових накладних ) отримано товару від ПП «Пап Буд»на загальну суму 49 862 грн., в тому числі ПДВ, у сумі 8310,33 грн.

Проте, документи, які підтверджують транспортування товару не надано, вантажного транспорту за жовтень, листопад 2011 року та лютий 2012 року на балансі підприємства не значиться.

Листом від 21.06.2012р. № 225 надано пояснення, що ПП «Будівельник-ЮГ»облікувало вищенаведені торгівельно-матеріальні цінності на бухгалтерському рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»та використало для виконання будівельно-монтажних робіт в АРК Крим м. Ялта.

Таким чином, згідно акту перевірки, встановлена відсутність поставок товарів, що свідчить про складення угод, в частині зазначених ланцюгів, без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори, в частині зазначених ланцюгів, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку, є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням, як платник податку.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках :

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів /послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

д) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку па додану вартість, - покупця (отримувача) товарів /послуг;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) ціну поставки без врахування податку:

ж) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

з) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п.«а»п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" нього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в базі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних пін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності): в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу У країни.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послухи не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 742/11/13-13 від 02.06.2011 р., в якому зазначено, що якщо, фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, при дослідженні обставин реальності здійснення господарської операції платника податку, суду належить приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового засідання, представником позивача не доведено факту реальності здійснення господарських операцій, укладених з Приватним підприємством «Будівельник-ЮГ»та ПП «Пан Буд».

Суд, критично відноситься до складених та наданих представником позивача первинних документів, а саме, договору постачання, платіжних доручень, накладних та податкових накладних, оскільки складені первинні документи не підтверджують реальність вчинення вказаних господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача в судовому засіданні, факту реальності здійснення господарських операцій за договором з вищевказаним контрагентом, який наведений в акті перевірки від 06.07.2012 р., а тому висновки податкової інспекції в акті перевірки щодо встановлення відсутності реальності (фактичного виконання) здійснення господарської операції, є правомірними.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати понесені Приватним підприємством «Будівельник-ЮГ», не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «Будівельник-ЮГ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним рішення № 0000130220 від 1708.2012р. - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2012 року

Суддя І.О. Лозицька