Ухвала суду № 27473339, 30.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р.Справа № 1570/974/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абілгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. по справі за позовом ТОВ «Гермес Агро»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012р. ТОВ «Гермес Агро»(далі Товариство) звернулося в суд із позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС (далі ДПІ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 21 листопада по 23 грудня 2011р. ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2010р. по 30 вересня 2011р., валютного та іншого законодавства за той ж період. За результатами перевірки складено акт №5788/343/23-213/35818241 від 30.12.2011р., у висновках якого визначено порушення позивачем податкового законодавства України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 291776грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р. у сумі 42700грн., за 3 квартал 2011р. у сумі 249076грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20359грн., в т.ч. за вересень 2011р. в сумі 20359грн., в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 3201,35грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті ППР №0006472301 від 30.01.2012р. з податку на прибуток підприємств та №0006462301 від 30.01.2012р. з податку на додану вартість.

Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені у акті перевірки, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки ДПІ ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та не підтверджені відповідними доказами. Крім того, позивач зазначає, що ним під час формування податкового кредиту було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством України, а тому в Товариства виникло право на формування податкового кредиту. Посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. позов задоволено частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС щодо складання у акті №0006472301 від 30.01.2012р. з податку на прибуток підприємства на суму 354046грн.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС та №0006462301 від 30.01.2012р. з податку на додану вартість на суму25449грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Гермес Агро»витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення №0006472301. та № 0006462301 від 30.01.2012р. прийнятті з порушенням діючого законодавства, оскільки правомірність податкового обліку Товариства підтверджена наданими доказами, доведено подальше використання придбаного товару в господарській діяльності, а документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про правомірність віднесення до складу податкового кредиту, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, проте вимога позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м.Одеси є недоведеною.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, в період з 21.11.2011р. по 23.12.2011р. ДПІ проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., про що складено акт перевірки №5788/343/23-213/35818241 від 30.12.2011р. (т.1 а.с.43-79). На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0006472301, та №0006462301 від 30.01.2012 р., якими встановлено порушення Товариством п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 та п.138.2 п.138 ст.138, ст.185, 194 розділу VI та п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.п.4.3.25 п. 4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі: за основним платежем - 20359грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5090грн., за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі: за основним платежем - 291 776грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 270грн. (т.1 а.с.31,32).

Підставою для прийняття такого рішення, стало порушення позивачем п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 та п.138.2 п.138 ст.138ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 291 776грн., у т.ч. за 1 кв. 2011р. у сумі 42 700грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 249 076грн.; ст.ст. 185,194 розділу VI та п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20 359 грн., в тому числі за вересень 2011р. в сумі 20 359грн.; п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 3201,35грн.

В акті перевірки №335788/343/23-213/35818241 від 30.12.2011р. зазначено, що за результатом аналізу господарських правовідносин між ТОВ «Гермес Агро»та ПП «МІО»податковим органом, було використано Акт перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №408/23-325/31043636 від 04.11.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «МІО»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень 2010р., серпень-вересень 2011р., у якому зазначається, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних кошті, відсутність відкритих поточних рахунків в банках (інших фінансових установах), виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ПП «Міо» у квітні 2010р., серпні-вересні 2011р. (том 1 а.с. 81-107).

Що стосується контрагента - ТОВ «К.Л.Марін»ДПІ було встановлено, що Товариством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість витрат з придбання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання та перевалці товарно-матеріальних цінностей, якими не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю позивача на суму 204960грн. У зв'язку з чим ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 та п.138.2 п.138 ст.138, ст.ст.185,194 розділу VI та п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та п.п.4.3.25 п. 4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

На виконання умов контракту про надання транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоторгових та транзитних вантажів №ТЭО020-10 від 20.10.2009р. між ТОВ «Гермес Агро»та ТОВ «К.Л.Марін»та додатку №1 до нього від 26.10.2010р., ТОВ «К.Л.Марін»надані послуги з перевозки, зберігання та перевалки контейнерів з карбамідом, за які Товариство здійснило оплату у розмірі 204 960грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 34 160грн.) (том 1 а.с. 108-110). Надання послуг між позивачем та ТОВ «К.Л.Марін»підтверджується актом виконаних робіт №1 від 05.01.2010р.; випискою по рахунку ТОВ «Гермес Агро»в ПАТ «СЕБ Банк»від 05.01.2010р.; випискою по рахунку ТОВ «Гермес Агро»в АБ «Південний»від 05.01.2010р. (том 1 а.с.112,113,114).

Як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що ТОВ «К.Л.Марін»здійснив послуги з перевезення, зберігання та перевалки 20-ти футових контейнерів з карбамідом в Одеському морському торгівельному порту», тобто вантаж, місце його зберігання та перевалки є чітко вказаними. Крім того, оскільки перевезення здійснювалося на внутрішній території порту, й відповідно, товарно-транспортні накладні на вантаж не оформлювались. Придбання Товариством послуг у інших контрагентів (ТОВ «К.Л.Марін») було пов'язано із необхідністю виконання зобов'язань ТОВ «Гермес-Агро»перед компанією &Co,S.A». Так, 03.08.2009р. між Товариством та з компанією нерезидентом tt&Co,S.A»було укладено договір №FS-038 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевозку зовнішньоторгових вантажів (том 1а.с.198-202).

На виконання умов вищевказаного договору, Товариством були надані послуги щодо забезпечення перевалки карбаміду з залізничних вагонів до контейнерів на залізничній станції «Одеса-Ліски»шляхом залучення до виконання вказаних робіт ТОВ «Термінал», що підтверджується наявним в матеріалах справи договором з перевалки вантажів від 01.10.2009р., актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.10.2009р., складськими довідками №24 від 28.10.2009р., №23 від 26.10.2009р., №29 від 28.10.2009р., №30 від 03.11.2009р., №31 від 04.11.2009р., №32 від 05.11.2009р. (т.1 а.с.208-218).

Надані відомості свідчать про безпосередній зв'язок господарської операції між позивачем та ТОВ «К.Л.Марін»з господарською діяльністю Товариства, що в свою чергу спростовує висновок ДПІ про порушення позивачем норм Податкового законодавства при віднесені до складу валових витрат вартості витрат у розмірі 204 960грн., та спростовують висновок ДПІ стосовно того, що не доведено зв'язок вказаних послуг із господарською діяльністю позивача та не обґрунтоване їх включення до складу валових витрат у сумі 170800грн.

Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо не можливості підтвердження факту придбання сільськогосподарської продукції у контрагента позивача ПП «МІО»у вересні 2011р. на суму сформованих валових витрат у розмірі 216588грн. (т.1 а.с.65) є правильним, оскільки податкові органи посилались лише на акт перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 04.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «МІО», тому як при його складанні не були враховані фінансово-господарські документи, первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Гермес Агро». Витрати понесенні Товариством пов'язаними із господарською діяльністю та правомірно включені до складу валових витрат.

Стосовно господарських відносин позивача щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то 22.09.2011р. між позивачем та ПП «МІО»укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (сої) № 22-09СА2 (т.1 а.с. 115-117). Факт оплати товарів підтверджується видатковими накладними: №РН-0186 від 23.09.2011р., №РН-0195 від 26.09.2011р.; №РН-0215 від 27.09.2011р.; № РН-0229 від 28.09.2011р. Вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «МІО»податкова накладна №165 від 23.09.2011р.; №174 від 26.09.2011р.; №194 від 27.09.2011р.; №208 від 28.09.2011р., а також підтверджується виписками по рахунку ТОВ «Гермес Агро»в банку «Південний»від 23.09.2011р.; 26.09.2011р.; 27.09.2011р.; 27.09.2011 р.; 28.09.2011р. (т.1 а.с.118-131).

Оскільки позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні в яких містяться відомості щодо типу вантажу, найменування замовника, вантажовідправника, пунктів навантаження та розвантаження сільськогосподарської продукції і т.д. (сої) (т.1 а.с.132-143), вказані відомості спростовують доводи податківців про неможливість доведення факту придбання сільськогосподарської продукції та підтверджують товарність і реальність виконання господарського правочину сторонами.

Спростовані відомості і відносно ПП«МІО», оскільки відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №22-09СА2 від 22.09.2011р. ПП «МІО»поставляло товар на умовах ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», з яким позивач уклав договір про зберігання і перевалку №499 від 20.09.2011р. (т.1а.с. 231-234). Факт отримання сільськогосподарської продукції підтверджується копіями актів приймання сільськогосподарської продукції від ПП «МІО»(т.І а.с.238-249). Дану продукцію позивач реалізував ПП «Окко-нафтопродукт»за договором купівлі-продажу №12 від 20.09.2011р. (т.2 а.с.1,2). Послуги по перевалці та зберіганню вантажу (порт) підтверджуються актом надання послуг №84 від 10.10.2011р. Крім того, на виконання вимог вказаного договору були надані наступні видаткові накладні: №76 від 07.10.2011р., №83 від 31.10.2011р.

В подальшому ПП «Окко-нафтопродукт»уклало договір комісії №2 від 20.09.2011р. із ТОВ «Хлібекспорт»предметом якого було здійснення реалізації нерезидентам України продукції, що належить ПП «Окко-нафтопродукт». ТОВ «Хлібекспорт»на умовах контракту №SB 1/1 від 29.09.2011р. із & Co, S.A.»поставило товар (сою), що підтверджується вантажно-митною декларацією на відвантаження (т.2 а.с. 11-14, 15-16)., що в свою чергу доводить наявність встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача.

Судова колегія зазначає, якщо контрагентом податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

До ДПІ позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011р., з якої вбачається, що ним цілком обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. (т.1 а.с.19-23). Таким чином, на момент перевірки сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п.198.6 п.198 ст.198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення Товариством вимог зазначеного Закону.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 138.2 п.138 ст.138ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом198.3 ст.198ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 уього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст.198ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11ст.201 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми законодавства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що матеріалами справи, а також поясненнями представника позивача доведено наявність зв'язку господарських операцій між Товариством та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача і, відповідно, правомірним включенням витрат, понесених ТОВ «Гермес-Агро»до складу валових витрат, а відтак податкове повідомлення рішення №0006472301 від 30.01.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»не можливо визнати законним.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006462301 від 30.01.2012р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 20359грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 5090грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки на момент перевірки сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, при цьому порушень Податкового законодавства допущено не було.

Щодо вимоги позивача про визнання дій ДПІ в Малиновському районі м.Одеси щодо складання у акті №5788/343/23-213/3518241 від 30.12.2011р. висновків про заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 291776грн. та податку на додану вартість у розмірі 20 359 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2012р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко