Ухвала суду № 27473018, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 1570/1719/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002002310 від 29.02.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

07.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Диском»звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002002310 від 29.02.2012 року, яки позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 300614 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 13.08.2012 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при проведенні перевірки ТОВ «Диском»було виявлено порушення товариством норм Податкового кодексу України, а саме завищення сум податкового кредиту. Податковий орган посилається на те, що вказане порушення відбулося внаслідок вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків з контрагентом, який має ознаки транзитера.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Диском».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.01.2012 року по 10.02.2012 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Диском»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 907/22-20/33060098 від 17.02.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0002002310 від 29.02.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 300 614 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ «Диском»вимог Податкового кодексу України.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки податковим органом зазначено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит шляхом віднесення до його складу сум ПДВ по операціям з приватним підприємством «Бізнесіндустрія», зважаючи на те, що актом від 23.01.012 року № 33/23-5/37350549, складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси, було встановлено, що вказане підприємство має ознаки «транзитера», оскільки відсутні факти реального здійснення ним господарської діяльності.

Крім того, податковим органом встановлено, що правочини, які укладались приватним підприємством «Бізнесіндустрія»з його постачальником ТОВ «Бенсл» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, оскільки товар при його продажу та придбанні не передавався.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002310 від 29.02.2012 року, зважаючи на наступне:

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки у травні 2011 року ТОВ «Диском»було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП «Бізнесіндустрія».

В підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту ТОВ «Диском»надало первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, надані ПП «Бізнесіндустрія», накладні та акти приймання продукції (товарів) за кількістю.

В акті перевірки податкова інспекція посилалась на те, що ТОВ «Диском»було штучно сформовано частину податкового кредиту за рахунок ПП «Бізнесіндустрія»та ТОВ «Бенсл», оскільки господарські операції між ТОВ «Диском»та ПП «Бізнесіндустрія»мають ознаки безтоварних.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що висновки державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «Бізнесіндустрія» є необґрунтованими.

Так, згідно п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши подані товариством в підтвердження правомірності формування податкового кредиту документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, в підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій між ТОВ «Диском»та ПП «Бізнесіндустрія»позивачем був наданий генеральний договір № 766 про надання логістичних послуг від 09.03.2010 року, укладений між ТОВ «Диском»та ТОВ «Мірс», який передбачав, що ТОВ «Мірс», як виконавець, зобов'язується виконати або організувати виконання розвантаження товарів Клієнта (ТОВ «Диском»), перевантаження (навантаження) товарів на автомобільні транспортні засоби, здійснювати перевірку кількості та якості товару Клієнта, сортування, комплектування, упакування, вимір і маркування товару, зберігання товарів. Також ТОВ «Мірс»за вказаним договором зобов'язувалось виконати транспортно-експедиторські послуги з використанням транспортних засобів ТОВ «Мірс», в підтвердження чого ТОВ «Диском»були надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, власником яких є ТОВ «Мірс».

Ще одним доказом товарності операцій, здійснюваних між ТОВ «Диском»та ПП «Бізнесіндустрія», є подальша реалізація товариством отриманих від ПП «Бізнесіндустрія»товарів іншим контрагентам, зокрема, ТОВ «Асоціація Таір», ТОВ «Комфі трейд», ТОВ «Профіелектронік», ТОВ «Сав-Дістрибьюшн», ТОВ «Юг-контракт», що підтверджується наданими накладними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виконання укладеного позивачем з ПП «Бізнесіндустрія»договору належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними, накладними, актами приймання продукції (товарів) за кількістю та іншими документами.

Відповідачем не було наведено належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Диском»було дотримано вимоги Податкового кодексу України та правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у травні 2011 року, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002002310 від 29.02.2012 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 300 615 грн. прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.