Ухвала суду № 27472801, 16.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мєзєнцев Є.І.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року справа №2а/0570/11261/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а-0570/11261/2012 за позовом публічного акціонерного товариства « Дружківський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041510/5242/15-17/1-00165669 від 15.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041510/5242/15-17/1-00165669 від 15.05.2012 року.

Обґрунтував позовні вимоги тим, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Товариство звірило дані, отриманої в лютому 2012 року податкової накладної №1181 від 26.02.2012 року на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, згідно отриманого витягу від 03.04.2012 року вказана податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.03.2012 року на суму ПДВ 10'166,72 грн. Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року адміністративний позов ПАТ « Дружківський машинобудівний завод» до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС задоволений у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000041510/5242/15-17/1-00165669 від 15.05.2012 року.

Від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що податкова накладна №1181 від 26.02.2012 року не була відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року, у зв'язку з отриманням цієї податкової накладної Товариством у квітні 2012 року. За таких обставин вважає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суми податку за податковою накладною №1181 від 26.02.2012 року, оскільки остання не відображалась у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в лютому 2012 року та була отримана останнім у квітні.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

19.03.2012 року позивачем подана до Інспекції податкова декларація з податку на додану вартість № 9012917969, до якої позивач в подальшому вніс зміни, надавши уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.04.2012 року №9016631034.

Внесення ПАТ « Дружківський машинобудівний завод» змін до податкової звітності обумовлено необхідністю включення до складу податкового кредиту податкові накладні, які були використані в його господарській діяльності у лютому 2012 року, а саме, податкової накладної №54 від 15.02.2012 року, якою зменшено податковий кредит на суму ПДВ 10'144,00 грн., податкової накладної №23096/140 від 29.02.2012 року, якою зменшено податковий кредит на суму ПДВ 22,80 грн. та податкової накладної №1181 від 26.02.2012 року, якою збільшено податковий кредит на суму ПДВ 10'166,72 грн.

Відповідачем проведена камеральна перевірка уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2012 року №46/15-17/1-1-00165669 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року. №0000041510/5242/15-17/1-00165669, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15,249,00 грн., у тому числі основний платіж 10 166грн., штрафні (фінансові) санкції - 5 083грн..

Із матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до п.198.2 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.10 ст.201 розділу V ПК України, п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 та п.7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1002 у зв'язку з заниженням суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації та уточнюючому розрахунку.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК країни, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточненні показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Зазначена норма, окрім іншого встановлює, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, в силу наданого йому законом права обрання певної форми внесення змін до податкової звітності, міг на власний розсуд, як подати до податкового органу уточнюючий розрахунок за спірний звітний період (лютий 2012 року), так і відобразити суму податку на додану вартість у сумі 10'166,72 грн. за податковою накладною від 26.02.2012 року №1181 у складі податкової декларації за наступний податковий період. При цьому, незалежно від обраного способу звітування перед контролюючим органом про самостійно виявлені помилки, дії платника податків є правомірними.

Така правова позиція ґрунтується також на висновках Верховного суду України, викладених у листі від 01.05.2012 року, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.237 КАС України, за 2010-2011 рр. (абз.2 п.11 «Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів»), згідно яких, у разі якщо право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом п.198.3 ст.198 ПК України визначається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2012 року ТОВ «Метінвест-Україна» поставлено позивачу товар (сталь товстолистова гарячекатана 8х1800х6000 мм) на суму 61'000,31 грн., з яких сума податку на додану вартість складає 10'166,72 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту на означену суму ПДВ підтверджується податковою накладною №1181 від 26.02.2012 року (а.с.113), залізничною накладною (а.с.111), актом прийому-передачі №3471 від 26.02.2012 року (а.с.112) та рахунком фактурою №3471 від 26.02.2012 року (а.с.110).

За реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с.а.с.49-109), а також згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 03.04.2012 року №2041 (а.с.114), податкова накладна №1181 від 26.02.2012 року була зареєстрована ТОВ «Метінвест-Україна» 02.03.2012 року та отримана позивачем 04.04.2012 року.

Враховуюче викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що право на віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 10'166,72 грн. до податкового кредиту, в даному випадку, виникло у позивача саме у лютому 2012 року, внаслідок господарської операції з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Україна» товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а-0570/11261/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а-0570/11261/2012- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов