Ухвала суду № 27472765, 06.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа №2а/1270/3260/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представника позивача Рибалкіної О.О, представників відповідача Масленнікової Ю.О., Тулупової О.А., Сердюкова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/3260/2012 за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/3260/2012 у задоволені позову Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000578012 від 21.03.2012 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції та відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПГ «Восток», ПП «Укрстандарт-2009» не ґрунтується на нормах діючого законодавства та наявних у справі доказах. Апелянт зазначає, що отримання позивачем товару від ТОВ «ТПГ «Восток» та ПП «Укрстандарт-2009» здійснювалося на підставі договорів, однак поза увагою суду залишилися документи, надані позивачем, які у повному обсязі доказують реальність виконання договорів, починаючи з отримання товару від контрагентів і до використання його у господарській діяльності ДП «Антрацит», а саме: податкові, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові декларації, інвентаризація кредиторської заборгованості, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, акти приймання-здачі робіт, вимоги на отримання товару до використання, лімітні карти, відомості на видачу ПММ до використання, платіжні доручення з приводу оплати за одержаний товар. Надані документи є первинними документами, оскільки відповідають вимогам п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704. Безпідставно суд врахував і акти перевірок вказаних контрагентів позивача.

Крім того, судом першої інстанції було зроблено хибний висновок про те, що згідно наданих до матеріалів справи сертифікатів неможливо підтвердити факт отримання товару та його виробника, оскільки дані сертифікати видані на певний термін дії, а не на конкретно отриману партію товару. Така позиція суду не була законодавчо обґрунтована, не було приведено жодної норми закону, яка б зобов'язувала проводити сертифікацію товару Постачальником на кожну окрему партію товару.

Суд першої інстанції також не вірно дійшов до висновку про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 р. № 363 та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Позивач зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом для ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань у зв'язку з тим, що вона не входить до переліку документів, визначених п.п. 44.1 ст. 44 ПК України

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача у період з 25.11.2011 року по 01.12.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 518/08-2/32226063 від 08.12.2011 року (том 1 а.с.13-48).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальній сумі 8578088,00 грн. Як вбачається з Акту перевірки, висновок відповідача ґрунтується на тому, що згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності між даними ТОВ «ТПГ «Восток», ПП «Укрстандарт-2009», фактичні господарські взаємовідносини у перевіряємий період між зазначеними особами не підтверджені, у зв'язку з тим, що у ТОВ «ТПГ «Восток», ПП «Укрстандарт-2009» відсутні необхідні трудові ресурси, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності. При цьому ДП «Антрацит» не надано належних первинних документів, які б свідчили про реальне здійснення господарських операцій з цими контрагентами, що свідчить про нікчемність укладених договорів.

З результатами перевірки позивач був не згодний, свої заперечення виклав у письмовій формі за № 09/846 від 14.12.2011 року (том 1 а.с.45-48). Листом від 20.12.2011 року №22572/08-2206 відповідач повідомив позивача про те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську визнала вказані заперечення такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню (том 1 а.с.49- 56).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове - повідомлення рішення № 0002638012 від 26 грудня 2011 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10291591,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8578088,00 грн., за штрафними санкціями - 1713503,00 грн. (том 1 а.с.57).

На вказане рішення позивачем до ДПС у Луганській області була подана скарга (том 1 а.с.58-61), за результатом розгляду якої листом від 07.03.2012 року №2686/10-408 ДПС у Луганській області повідомила позивача про те, що податкове - повідомлення рішення №0002638012 від 26.12.11 року скасовано в частині 2475268,00 грн., а в іншій частині залишено без змін (том 1 а.с.62-66).

З урахуванням висновків рішення ДПА у Луганській області 21.03.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000578012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7364835,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6102820,00 грн., за штрафними санкціями - 1262015,00 грн. (том 1 а.с.67).

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПГ «Восток» було укладено договори постачання від 19.01.2011 року № 10 та від 16.06.2011 року № 46, предметом яких є продукція нафтопереробки.

На підтвердження виконання вищезазначених господарських договорів позивачем отримано від ТОВ «ТПГ «Восток» податкові накладні, рахунки, сертифікати якості.

Для підтвердження факту перевезення товару позивачем були надані товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ТПГ «Восток» за одержаний товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, загальна сума яких за березень 2011 року та серпень 2011 року складає 3100000 грн.

Крім того між позивачем та ПП «Укрстандарт-2009» за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року та з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року мали місце взаємовідносини на підставі окремих договорів про постачання товарів (том 2 а.с.48-91, т. 5 а.с. 213- 245, т.7 а.с. 56-89, т.9 а.с 1-34, 197-216), згідно яких ПП «Укрстандарт-2009» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у договорах.

На підтвердження виконання вищезазначених господарських договорів позивачем отримано від ПП «Укрстандарт-2009» податкові і видаткові накладні, рахунки.

На підставі отриманих від ТОВ «ТПГ «Восток» та ПП «Укрстандарт-2009» податкових накладних позивач за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року включав до складу свого податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено, що на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентами за спірними угодами дійсно відбулись господарські операції з поставки товарів, які відображені в первинних бухгалтерських документах, а саме видаткових накладних, податкових накладних і т.і., а відповідно і зазначені в них суми позивачем були безпідставно віднесені до податкового кредиту, що вплинуло на обсяг податкових зобов'язань позивача в бік їх зменшення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пункту 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

З наведених правових норм вбачається, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції та придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З акту перевірки позивача вбачається, що при її проведенні були використані акти про результати документальних позапланових перевірок ПП «Укрстандарт-2009» від 25.06.2011 року №1238/23/36887080 та ТОВ «ТПГ «Восток» від 22.08.2011 року №523/23-37234809, якими було встановлено відсутність підтверджуючих документів щодо виконання податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів, а також відсутність обладнання, автотранспортних засобів для постачання товарів, трудових ресурсів, складських приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Також акти містять висновки про нікчемність укладених вказаними підприємствами угод.

Колегія суддів зазначає, що за таких обставин наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних не могла бути безумовною підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, тому відповідач обґрунтовано досліджував обставини виконання спірних господарських угод.

В ході перевірки встановлено, що позивачем у ТОВ «ТПГ «Восток» у великих обсягах придбавались паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), для яких передбачено особливий порядок транспортування та приймання, який встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578.

Натомість позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення транспортування та приймання придбаних у ТОВ «ТПГ «Восток» ПММ. Надані позивачем не у повному обсязі товарно-транспортні накладні стосуються перевезення незначної частини придбаного пального. При цьому навіть до наданих позивачем ТТН суд обґрунтовано поставився критично як до доказу здійснення перевезень придбаного товару, оскільки з урахуванням обсягів відображених в накладних ПММ та вантажопідйомності вказаних в ТТН автомобілів вони не підтверджують реального здійснення цих поставок.

Згідно долучених до справи документів, позивач у ПП «Укрстандарт-2009» різноманітні придбавав матеріальні цінності, обладнання та запчастини у великих обсягах. Але надати належні документи, які б підтверджували здійснення транспортування цих товарів від контрагента(ТТН, подорожні листи), позивач не зміг.

Проаналізувавши надані документи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували рух товару від продавця (постачальника) до перевізника чи покупця, тобто товарно-транспортні накладні, подорожні листи а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, розвантаження, навантаження товару, що свідчить про безтоварність операцій, а відповідно відсутність підстав для формування на їх підставі податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено неможливість реального здійснення спірних господарських операцій виходячи з відсутності трудових ресурсів у ТОВ «ТПГ «Восток» та ПП «Укрстандарт-2009», виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів і виробничих активів, складських приміщень.

Посилання апелянта на те, що надання для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та задекларованих валових витрат рахунків, прибуткових накладних, податкових накладних є достатнім підтвердженням того, що господарські операції мали місце і податковий облік здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки наявність первинних документів не свідчить про реальне здійснення господарської операції і настання відповідних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/3260/2012 за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 09 листопада 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова