Ухвала суду № 27468997, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 4007/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Затолочного В.С.

за участі секретаря судових засідань: Маципури Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Торговий Дім «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

09 червня 2011 року позивач - ТзОВ «Торговий Дім «Леопрінт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Пустомитівському районі у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 103 Т.2) просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000093540 та № 0000103540 від 13.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, відповідач вказує на завищення позивачем податкового кредиту. Однак, такі посилання позивач вважає помилковими, оскільки ним податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. Контрагенти позивача на момент укладення договорів та здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, а тому вправі були виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Також, протиправними позивач вважає висновки відповідача викладені в акті документальної планової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів Товариства. Як вказує позивач дані висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами щодо факту придбання товару (сировини), використання придбаного товару (сировини) у виробництві та документами по факту реалізації виготовленої продукції замовникам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Позивач зазначає, що основним видом діяльності товариства є виготовлення друкованої продукції (етикеток), а тому придбаний позивачем у ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «Укренергосервіс» товар, використовувався виключно для його використання у господарській діяльності, а саме друку етикеток та подальшої їх поставки замовнику. Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано прийняті ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області податкові повідомлення - рішення від 13.05.2011 року № 0000093540 та № 0000103540.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Пустомитівському районі оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова прийнята без врахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «БМК «Укренергосервіс» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Отже, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не мають юридичної сили та доказовості.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 31.03.2011 року по 20.04.2011 року службовими особами ДПІ у Пустомитівському районі проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Торговий Дім «Леопрінт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 235/232/36562694 від 28.04.2011 року (а.с. 16-39 Т.1).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 501 330,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року - 171 310,00 грн., за І квартал 2010 року - 296 188,00 грн., за II квартал 2010 року - 23 957,00 грн., за III квартал 2010 року - 9 875,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 401 064,00 грн., у т.ч. за жовтень 2009 року - 31 250,00 грн., за листопад 2009 року - 82 965,00 грн., за грудень 2009 року - 22 833,00 грн., за січень 2010 року - 97 817,00 грн., за лютий 2010 року - 123 200,00 грн., за березень 2010 року - 15 933,00 грн., за квітень 2010 року - 4 583,00 грн., за травень 2010 року - 14 583,00 грн., за липень 2010 року - 5 750,00 грн., за серпень 2010 року - 2 150 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період, який перевірявся, мали вплив господарські операції з ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «БМК «Укренергосервіс». Однак, згідно аналізу податкової звітності контрагентів позивача встановлено, що ці підприємства за своїми юридичними адресами не знаходяться, в них відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності офісні та виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, трудові ресурси, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та цими підприємствами.

На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі винесла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000103540 від 13.05.2011 року, яким ТзОВ «ТД «Леопрінт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 501 330 грн., в тому числі 401 064 грн. за основним платежем та 100 266 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 40 Т.1);

- № 0000093540 від 13.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 626 662 грн., в тому числі 501 330 грн. за основним платежем та 125 332,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 41 Т.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується усіма первинними документами, які характерні для даного виду правовідносин, а тому посилання податкового органу на відсутність цих документів є помилковим. Податкові накладні на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, за формою та змістом відповідають усім вимогам законодавства та виписані суб'єктами господарювання, які зареєстровані, як платники ПДВ. Суд першої інстанції встановив, що підприємства за результатами господарської діяльності з якими позивачем формувались валові витрати та податковий кредит, на момент здійснення господарських операцій були внесені до ЄДРЮОФОП, а тому посилання податкового органу на відсутність цих підприємств за місцем знаходження є безпідставним. Разом з цим, суд зазначив, що позивач не може нести відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа - контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів для встановлення мети вказаних контрагентів позивача, яка завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та цими підприємствами договорів, є безпідставним. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ПП «Віста Плюс» (Продавець) та ТзОВ «ТД «Леопрінт» (Покупець) 26.10.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 23/10-09кп, відповідно до якого Продавець зобов'язується передавати, а Покупець приймати у власність та оплачувати на умовах, у строки та в порядку, передбаченим даним договором, товар, асортимент, кількість, ціна, а також терміни поставки якого узгоджуються сторонами окремо для кожної партії та зазначаються у рахунках - фактурі та накладних (а.с. 53-54 Т.1).

На виконання умов вказаного договору ПП «Віста Плюс» протягом періодів з жовтня - грудень 2009 року, січня - лютого та квітня 2010 року поставило позивачу товар «поліпропілен, С30 Р6, фарба, плівка поліпропілен 7852 Intercoat, PP TOP 30 Silver» на загальну суму 1 729 789,34 грн., в тому числі ПДВ - 288 298,22 грн. згідно наступних видаткових накладних: № РН-4140001 від 14.04.2010 року, № РН-2230002 від 23.02.2010 року, № РН-2-16001 від 16.02.2010 року, № РН-2010001 від 01.02.2010 року, № РН-1270001 від 27.01.2010 року, № РН-12-2304 від 23.12.2009 року, № РН-12-2302 від 23.12.2009 року, № РН-1127002 від 27.11.2009 року, № РН-1127003 від 27.11.2009 року, № РН-1028003 від 28.10.2009 року, № РН-1028002 від 28.10.2009 року (а.с. 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79 Т.1).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Віста Плюс» виписало для позивача податкові накладні на загальну суму 1 729 789,34 грн., в тому числі ПДВ - 288 298,22 грн., а саме: № 12083 від 12.08.2010 року, № 27083 від 27.08.2010 року, № 4140000001 від 14.04.2010 року, № 2230000002 від 23.02.2010 року, № 2160000001 від 16.02.2010 року, № 2010000001 від 01.02.2010 року, № 1270000002 від 27.01.2010 року, № 1223000006 від 23.12.2009 року, № 1223000003 від 23.12.2009 року, 1127000002 від 27.11.2009 року, 1127000003 від 27.11.2019 року, № 102000010 від 28.10.2009 року, № 1028000009 від 28.10.2009 року (а.с. 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80 Т.1).

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, прийнятими до виконання банками (а.с. 121, 124-130, 132, 135, 137-142, 144-145 Т.3). Згідно акта перевірки, заборгованість по вказаних вище господарських операціях станом на 31.12.2010 року відсутня.

Понесені витрати на придбання вказаних вище товарів та сплачені в ціні товару суми ПДВ, позивачем віднесені до валових витрат та податкового кредиту, у відповідних звітних періодах.

16 листопада 2009 року між ПП «Альфа Ресурс» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі -продажу № 25/11-09кп/1, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передавати, а Покупець приймати у власність та оплачувати на умовах, у строки та в порядку, передбаченим даним договором, товар, асортимент, кількість, ціна, а також терміни поставки якого узгоджуються сторонами окремо для кожної партії та зазначаються у рахунках - фактурі та накладних (а.с. 51-52 Т.1).

На виконання умов вказаного договору ПП «Альфа Ресурс» протягом періодів листопад 2009 року, січень, березень - травень, липень 2010 року поставило позивачу товар згідно номенклатури «фарба, фольга хол. тиснення КФ4, фольга дифракція, клей, праймер, Анілокс, Пропілен, РР пропілен, РР С 30 Р6» на загальну суму 663 695,26 грн., в тому числі ПДВ - 110 615,88 грн. згідно наступних видаткових накладних: № РН-1119001 від 19.11.2009 року, № РН-1150004 від 15.01.2010 року, № РН-1150002 від 15.01.2010 року, № РН-1150003 від 15.01.2010 року, № РН-1250001 від 25.01.2010 року, № РН-1260004 від 26.01.2010 року, № РН-1260005 від 26.01.2010 року, № РН-1260002 від 26.01.2010 року, № РН-3-17001 від 17.03.2010 року, № РН-4150002 від 15.04.2010 року, № РН-5070001 від 07.05.2010 року, № РН-7080001 від 08.07.2010 року (а.с. 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103 Т.1).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Альфа Ресурс» виписало для позивача податкові накладні на загальну суму на загальну суму 663 695,26 грн., в тому числі ПДВ - 110 615,88 грн., а саме: № 1119000001 від 19.11.2009 року, № 1150000004 від 15.01.2010 року, № 1150000002 від 15.01.2010 року, № 1150000003 від 15.01.2010 року, № 1250000001 від 25.01.2010 року, № 1260000006 від 26.01.2010 року, № 1260000003 від 26.01.2010 року, № 1260000002 від 26.01.2010 року, № 3170000005 від 17.03.2010 року, № 4150000002 від 15.04.2010 року, № 5070000002 від 07.05.2010 року, № 7080000001 від 08.07.2010 року (а.с. 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104 Т.1).

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, прийнятими до виконання банками (а.с. 118-120, 122-123, 131, 133-134, 136, 143 Т.3). Згідно акта перевірки, заборгованість по вказаних вище господарських операціях станом на 31.12.2010 року відсутня.

Понесені позивачем витрати на придбання вказаних вище товарів та сплачені в ціні товару суми ПДВ, позивачем віднесені до валових витрат та податкового кредиту, у відповідних звітних періодах.

02.08.2010 року між ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» (Продавець) та ТзОВ «ТД «Леопрінт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 23/08/10кп, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначається у рахунку-фактурі та видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 50-52 Т.1).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» поставило позивачу кондиціонери СН-S24 ZPD в кількості 2-ох штук згідно видаткової накладної № 12083 від 12.08.2010 року на суму 12 900 грн., в т.ч. ПДВ 2 150 грн. та виписало на відповідну суму податкову накладну № 12083 від 12.08.2010 року (а.с. 55-56Т.1).

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, прийнятими до виконання банками (а.с. 117-118 Т.1, 115 Т.3). Згідно акта перевірки, заборгованість по вказаних вище господарських операціях станом на 31.12.2010 року відсутня.

Дані кондиціонери змонтовані та введені в експлуатацію в офісному приміщенні ТзОВ «ТД «Леопрінт» за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 33, що підтверджується, актами виконаних робіт та введення в експлуатацію (а.с. 245-247 Т.1).

Отримані позивачем товари, що придбані у ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та використанні для виготовлення друкованої продукції (етикеток), що є основним видом діяльності ТзОВ «ТД «Леопрінт». На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, довіреностей та реєстри податкових накладних, які позивачем виписані протягом листопада 2009 року - березня 2011 року про відпуск виготовленої продукції, з придбаної у вказаних вище контрагентів сировини.

Також, на підтвердження реальності вказаних вище господарських операцій та факту руху товару від продавця до покупця, позивачем до матеріалів справи долучено копії подорожніх листів, з яких вбачається, що транспортування товару, який позивачем придбавався після 01.01.2010 року здійснювалося автомобілем марки Мерседес-Бенц-410D н.з. НОМЕР_1 (а.с. 1-13 Т.2), який позивач орендує на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.01.2010 року укладеного з ОСОБА_2 (а.с. 90 Т.2). Більше того, з долученої до матеріалів справи копії заперечення на акт перевірки (а.с. 42-43 Т.1), суд вбачає, що позивачем вказані вище подорожні листи долучалися до заперечення на акт перевірки, а тому посилання відповідача на не представлення їх до перевірки є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявну у матеріалах справи копію договору № 4 від 01.08.2009 року про надання послуг укладеного між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Леопрінт» (Виконавець) відповідно до умов якого, Виконавець надає послуги по перевезенню (транспортуванню) вантажу (а.с. 91-93 Т.2). Надання транспортних послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких позивачем долучено до матеріалів справи (а.с. 94-97 Т.2).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ст. 9 цього Закону.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» по вказаних вище договорах. Наявні у позивача також і документи, які підтверджують факт оплати товару з ПДВ. Крім цього, отримані позивачем товари на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат з придбання таких товарів до складу валових витрат.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та його контрагентами господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за виконані роботи позивачем реально проведена, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями прийнятих до виконання банківськими установами.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Бельгії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації як на підставу для збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні валових витрат та податкового кредиту позивачу.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» були внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які також мали належним чином оформлені свідоцтва платників ПДВ (а.с. 52-68 Т.2).

Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Договори реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми сплачені за придбаний у ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» та ТзОВ «СМК «Укренергосервіс» товар та включено відповідні суми ПДВ до податкового кредиту на підставі виписаних йому податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Установлені у вироку Франківського районного суду м. Львова від 26.04.2012 року по справі № 1326/1388/2012 обставини не спростовують реальність спірних операцій, позаяк фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ПП «Віста Плюс» не досліджувалися у цій кримінальній справі. До того ж, у вироку зазначено, що наслідком протиправної діяльності ПП «Віста Плюс» стало незаконне формування податкового кредиту ТзОВ «Гал Фрукт», а не позивачем, у якого є усі первинні документи які підтверджують реальність придбання у даного контрагента товару.

Сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безспірним свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор ПП «Віста Плюс» був номінальним керівником цього підприємства, податковим органом суду не подано, узгодженості дій позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, податковим органом не доведено. Як вбачається із матеріалів справи, укладений між позивачем та ПП «Віста Плюс», від імені останнього підписаний директором Абрамовою А.М., яка згідно інформації внесеної до ЄДРЮОФОП є його керівником та мала право на укладення договорів від імені даного підприємства.

Висновки почеркознавчих експертиз НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Львівській залізниці № 881 від 27.12.2010 року та № 010 від 09.01.2012 року, не стосується даної справи, оскільки первинні документи які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс» не були предметом дослідження під час цих експертиз.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року по справі № 2а-6746/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.С. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.11.2012 року.