Ухвала суду № 27468550, 08.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р. Справа № 60103/09 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року у справі за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Луцьке підприємство електротранспорту 05.06.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що даним податковим повідомленням - рішенням до позивача застосовано фінансові санкції на суму 406338 гривень за порушення п.п.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для застосування санкцій став акт № 158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року «Про результати перевірки Луцького підприємства електротранспорту з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року».

З рішенням про застосування фінансових санкцій позивач незгідний із наступних підстав. Перевіркою встановлено, що підприємством завищено податковий кредит в сумі 332500 гривень в липні 2007 року, що утворився у зв'язку з отриманням 5 автобусів марки «Богдан А144» від ТзОВ «Богдан -Лізинг» в травні 2007 року по договору фінансового лізингу № 021/07-АВТ від 21.05.2007 року. Зазначається, що підприємство порушило п.п.7.4.2, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через те, що автобуси почали із липня 2007 року використовуватись для міських перевезень, які звільнені від оподаткування. Податковою інспекцією здійснено перерахунок на підставі п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону, що свідчить про можливість відшкодування підприємством ПДВ пропорційно до оподаткованої діяльності за 1,5 року в сумі 65772 гривень.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону, якщо платник придбаває товари, які призначаються для використання в неоподаткованих операціях, то він не має права включати ці суми в податковий кредит.

Вважають, що норми закону в даному випадку не порушували, оскільки придбані автобуси використовувались з травня 2007 року по жовтень 2007 року на приміських маршрутах, по яких відсутня пільга по ПДВ. Факт використання цих автобусів за призначенням підтверджується договором на перевезення пасажирів № 854 укладеного між Волинською обласною адміністрацією та позивачем.

Крім того, відповідно до п.п.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та /або придбані частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого ( нарахованого ) податку при їх виготовлені, придбані, яка відповідає частці використання таких товарів ( робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду. Вказаний пункт не стосується основних фондів, оскільки під термін «Товари», в даному випадку, основні фонди не підпадають, через те, що є окрема категорія відповідно до п.1.17 Закону України «Про податок на додану вартість» і про порядок виникнення податкового кредиту з основних фондів прямо вказано в п.п.7.4.1, 7.4.2.

Питання щодо зменшення податкового кредиту при подальшому використанні товарів (робіт, послуг) і основних фондів в пільгових операціях, врегульовано в абз.5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, в якому зазначено, якщо товари після відображення податкового кредиту по ним стали використовуватись в пільгованих операціях, чи основні фонди переведені до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною цінною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання чи переведення. Оскільки основні фонди не були переведені до складу невиробничих фондів, то і об'єкту оподаткування по ним не може бути.

Відтак, просять скасувати податкове повідомлення рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що вимога Луцької ОДПІ про те, що позивачем занижено податок на додану вартість не відповідає фактичним матеріалам по справі. Посилання представників відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.2.,7.4.3, передбачено коригування сплачених сум ПДВ до уваги судом не приймається, оскільки ці пункти Закону в даному випадку по відношенню до основних фондів застосовані бути не можуть.

Зазначено, що Луцькою ОДПІ не доведено належним чином того факту, що при придбанні даних автобусів позивач мав намір використовувати їх у неоподаткованих операціях по ПДВ і таким чином незаконно включив суму ПДВ по їх придбанню до податкового кредиту, оскільки досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про протилежне. Інші твердження відповідача, щодо трактування норм Закону України «Про податок на додану вартість», не спростовують доводів позивача про правомірність його дій при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту при придбані автобусів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В основному покликання маються на те, що відповідачем по результатах проведеної перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення п.п.7.4.2,7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 26 декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300 679 гривень, занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на суму 279 220 гривень.

Встановлено, що підприємство придбало по договору лізингу п'ять автобусів та включило суму ПДВ по ним в сумі 332500 гривень, згідно податкової накладної № 28 від 22.05.2007 року до податкового кредиту. Дані автобуси придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ. В результаті чого в позивача виникло від'ємне значення по ПДВ в сумі 313558 гривень.

Перевіркою встановлено, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99% для перевезення пасажирів на міських маршрутах звільнених від ПДВ. Тобто, автобуси використовувались частково в оподаткованих операціях, а частково ні. До такого висновку перевіряючі прийшли на підставі даних Головної книги підприємства, журналів ордерів по бухгалтерських рахунках № 703.

Отже, згідно п.п.7.4.3. Закону, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів та послуг в оподаткованих операціях звітного періоду. Для визначення цієї частки слід визначити питому вагу оподаткованих та неоподаткованих операцій в загальному обсязі, реалізації у звітному періоді. Підприємство не виконало вказану норму, чим порушило п.п.7.4.2, 7.4.3, п 7.4.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договору фінансового лізингу № 021/07-АВТ від 21.05.2007 року позивач придбав у ТзОВ «Богдан - Лізинг» п'ять автобусів марки «Богдан А 144» вартістю 1995000 гривень. Відповідно до накладної № 28 від 22.05.2007 року підприємство включило до податкового кредиту ПДВ по придбанню п'яти автобусів в сумі 332500 гривень.

Слід зазначити, що 25.04.2007 року між Луцьким підприємством електротранспорту та Волинською обласною адміністрацією укладено договір перевезення пасажирів автомобільним транспортом ( зокрема і автобусами «Богдан» на приміських маршрутах які не звільнені від ПДВ). Вказані автобуси поставлені на баланс підприємства як основні фонди (засоби).

Разом з тим, Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, по результатах якої складено акт № 158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року, в якому зазначено, що Луцьке підприємство електротранспорту порушило п.п.7.4.2 п.7.4., п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 26 Декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300679 гривень, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279220 гривень.

На підставі цього акту 18.05.2009 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000822399/0 про застосування до позивача штрафної санкції по платежу - за основним платежем 2666728 гривень і штрафні санкції 139610 гривень. Згідно розрахунку штрафних санкцій, сума їх складає 406338 гривень.

Варто наголосити, що судом першої інстанції було неправильно встановлено, що придбані автобуси з липня по жовтень 2007 року використовувались в оподатковуваних операціях та пізніше в неоподатковуваних операціях.

Із матеріалів справи вбачається, що дані автобуси були придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ, а тому ПДВ з вартості автобусів було включене до складу податкового кредиту в травні 2007 року згідно податкової накладної №28 від 22.05.07 в сумі 332 500 грн., в результаті чого виникло від'ємне значення по ПДВ (в декларації ряд 26) станом на 01.07.2007 року в сумі 313 588 грн., яке дозволило позивачу не сплачувати ПДВ до вересня 2008 року.

Перевіркою було встановлено, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99,0 відсотків для перевезення пасажирів по міських маршрутах, які звільнені від оподаткування ПДВ згідно п.п. 5.1.13 п, 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» і на 1 відсоток за місто, тобто, автобуси використовувалися частково в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Отже, до такого висновку перевіряючі дійшли на підставі даних Головної книги підприємства, журналів - ордерів по бухгалтерських рахунках № 703, «Операції щодо надання транспортних послуг», оборотно-сальдових відомостей.

Як вбачається із матеріалів справи, для з'ясування цієї обставини суд вимагав у позивача надання первинних документів, а саме шляхових листів, журналів реєстрації згідно яких би вбачалось - на яких саме маршрутах, та за який час використовувались придбані автобуси, однак останній у судовому засіданні 21.07.2009 року зазначив, що в нього не має можливості представити дані документи, так як вони підшиті разом з іншими шляховими листами та займають великий, обсяг. Разом з тим, факт часткового використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях був підтверджений самим позивачем у судовому засіданні, що підтверджується звукозаписом судового процесу.

Слід зазначити, що так як придбані автобуси в подальшому почали частково використовуватись в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях то згідно з нормами п.п.7.4.3. Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів робіт послуг, в оподатковуваних операціях звітного періоду. Для визначення частки використання таких товарів слід визначити питому вагу операцій, що оподатковуються ПДВ і операцій що звільнені від оподаткування у загальному обсязі здійснених операцій за звітний період. Така пропорція розраховується із загальної суми за кожним видом операцій поділеної на загальний обсяг реалізації за звітний період. Підприємство в періоді, що підлягав перевірці не виконувало вищеназвану вимогу, а тому ним було порушено п.п.7.4.2 та п.п 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, а саме не зменшено податковий кредит у липні 2007 року на суму 332 500 грн. та не збільшено податковий кредит у відповідності до норм п.п 7.4.3. п.7.4 ст.7 вказаного Закону на загальну суму 65772 грн.

Проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задоволити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року по справі № 2а-18256/09/0370 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик