Ухвала суду № 27468155, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-6882/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Первомайської ОДПІ в Миколаївській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122301 від 12.05.2011р. Позов мотивує тим, що при проведенні перевірки податкова інспекція прийшла до помилкового висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки податковий кредит сформований підприємством відповідно до вимог діючого законодавства; в Акті перевірки належним чином не доведено, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Досвід»є нікчемними та спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Між вказаними контрагентами було укладено реальні угоди, які підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Первомайська ОДПІ в Миколаївській області проти позову заперечила, зазначивши, що наявність належним чином оформлених документів, які відповідно до ПК України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави. Спірне податкове повідомлення-рішення податкова інспекція вважає правомірним; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Первомайська ОДПІ в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у період з 21.04.2011р. по 26.04.2011р., посадовими особами Первомайської ОДПІ в Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. та по взаєморозрахунках з ТОВ «Досвід»за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №616/23/00418107 від 26.04.2011р.

В матеріалах перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України - завищено податковий кредит в сумі 960053,54 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Досвід»в сумі 960053,54 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що з листопада 2010р. між ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»та ТОВ «Досвід»існували господарські операції щодо ремонтних робіт головного виробничого корпусу, по ремонту приміщень для фасування згущеного молока та по ремонту складу готової продукції та виконанню укладених між ними договорів від 01.11.2010р. №371/11, від 01.11.2010р. №372/11, від 01.11.2010р. №373/11. Позивач формував податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Досвід»на виконання укладених між ними договорів. Первомайською ОДПІ отримано від Кіровоградської ОДПІ акт перевірки від 28.03.2011р. №18/23-6/32172303, відповідно до якого, в періоді, що перевірявся ТОВ «Досвід»здійснювало придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників, які мають ознаки фіктивності ПП «Дол В»і АА «Інбудтраст»та стосовно яких направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, фонд оплати праці складає 0 грн., наймані працівники -1 чол., відсутні основні фонди, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Досвід». В результаті встановлених нікчемних угод відсутні підстави для виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання послуг, податковий кредит, задекларований ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»по нікчемних правочинах заявлено безпідставно.

На підставі вказаного акту перевірки 12.05.2011р. Первомайською ОДПІ в Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 960053,54 грн. (в тому числі за основним платежем -960053,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.).

Задовольняючи позов ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем ст.198 ПК України не знайшли свого підтвердження, а тому ПДВ в сумі 960053,54 грн. правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на те, що податковий кредит позивачем сформований на підставі угод, які є нікчемними.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорю ванний правочин).

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Досвід»на виконання укладених між ними договорів від 01.11.2010р. №371/11, від 01.11.2010р. №372/11, від 01.11.2010р. №373/11. Виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами: податковими накладними /а.с. 84, 94, 101/, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /а.с. 73, 86, 96/ та актами приймання виконаних будівельних робіт /а.с. 74-83, 87-93, 97-100/. Зазначене дає змогу зробити висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України.

Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також вони судом недійсними не визнавався.

При визначенні правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Поряд з цим, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права податкового органу, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності платника податків, підтвердженим належним чином оформленими документами.

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України 21.12.2010р. N969.

Згідно п.5 вказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні відомості про наявність податкових накладних, оформлених позивачем та його контрагентом з порушенням вимог Порядку №969. Виконання ж договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт. Більше того, позивачем надані докази, що при укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровано як платники податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача. Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагента та контрагентів по другому та третьому ланцюгах. ДПІ не доведено, що господарські правовідносини ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»з безпосереднім контрагентом ТОВ «Досвід»мають ознаки про одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що реальне виконання договорів та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи та підтверджують, що: на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ «Досвід»сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово); правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Первомайською ОДПІ у Миколаївській області при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення. В свою чергу позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентом правочинів.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.