Постанова № 27467477, 07.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року справа №2а/1270/5785/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Юрко І.В., секретарі судового засідання Манаєві М.В., за участі представника позивача Гаврилової В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконгруп" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5785/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконгруп" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001382310 від 10.07.2012 року, № 0001392310 від 10.07.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.07.12 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на адресу ТОВ «Альконгруп» надійшли повідомлення-рішення відповідача № 0001382310 від 10.07.2012 року, № 0001392310 від 10.07.2012 року. Дані повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 904/23/37057906 від 27.06.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альконгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Товар - систем» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року». В акті був зроблений висновок, що позивачем порушено п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого у лютому 2012 року занижено податок на додану вартість на суму 141916,00 грн. та у І кварталі 2012 року податок на прибуток на суму 163204,00 грн. Однак позивач не згодний з вказаними висновками, оскільки реальність угод із контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які були додані до позовної заяви. За таких обставин позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001382310, № 0001392310 від 10.07.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що податковий кредит з податку на додану вартість у лютому 2012 за фінансово - господарськими операціями з ТОВ «Товар - Сістем» сформовано ним з дотриманням вимог Податкового кодексу України. Апелянт обґрунтовує свої позовні вимоги з посиланням на норми права та вказує, що нарахування ним податкового кредиту є цілком правомірним, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 26.06.2012 року по 27.06.2012 року посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 26.06.2012 року № 520 згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 та ст. 82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альконгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Товар-систем» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 904/23/37057906 від 27.06.2012, у якому зроблено висновок про: 1) порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 141916 грн.; 2) порушення п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 163204 грн.

Відповідно до змісту акту перевірка проводилася виключно за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року. Позивачем до перевірки були надані наступні документи: договір купівлі-продажу № 21 від 01.02.2012 року; на виконання умов зазначеного договору надавалися податкові накладні, датовані з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року; на підтвердження отримання товару були надані видаткові накладні за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року; на підтвердження перевезення товару були надані договір № 02024 від 01.02.2012 року з ПП «Ром-Транзит» та товарно-транспортні накладні за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Згідно акту з ПП «Товар-систем» неможливо було провести зустрічну звірку внаслідок того, що останнє не знаходиться за юридичною адресою, його місце знаходження неможливо встановити. За даними декларацій з прибутку ПП «Товар-систем» в першому кварталі 2012 року виручка від реалізації склала - 0 тис. грн.; балансова вартість основних засобів за 2011-2012 роки складає 0 тис. грн. Також згідно бази даних ПП «Товар-систем» не використовувало в своїй діяльності офісні, виробничі, будівельні, складські приміщення тощо. Внаслідок чого податковим органом встановлено нереальність здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Альконгруп» від ПП «Товар-сістем» за лютий 2012 року (т. 1, а.с.55- 58).

На підставі акту перевірки № 904/23/37057906 від 27.06.2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 10.07.2012 року № 0001392310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 141916,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 35479,00 грн. та № 0001382310, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 163204,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 40801,00 грн. (т. 1, а.с.66-67).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що договір № 21 від 01.02.2012 року між ТОВ «Альконгруп» та ПП «Товар-систем» не визначає порядку приймання товару за кількістю і якістю у відповідності до Інструкції про порядок прийомки, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року П-6 та від 25.04.1966 року П-7, а видаткові накладні не містять відомостей про умови зберігання товару.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції між ТОВ «Альконгруп» та ПП «Товар-систем» був укладений договір № 21 від 01.02.2012 року. За вказаним договором ПП «Товар-систем» - постачальник з однієї сторони, а покупець - ТОВ «Альконгруп» з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити електроматеріали, запчастини, будівельні матеріали та інші матеріали товари в асортименті (надалі іменується «товар»). Згідно п. 3.1 Договору передання товарів від Постачальника до Покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється в строки, що визначені в заявці Покупця. Згідно п. 4.3 Договору приймання товару (за кількістю і якістю) здійснюється в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 5.1 Договору відвантаження товару провадиться за умовами Сторін. (т 1 а.с. 68-69).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору на поставку продукції позивачем булі надані видаткові накладні, з зазначенням найменування товару, його кількості та вартості з урахуванням ПДВ, податкові накладні, посвідчення про якість продукції, доставка та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XSV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суду зазначає, що ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції. Податковим органом не надано жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансово-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення податку на додану вартість, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з придбання позивачем продуктів харчування, колегія суду прийшла до висновку, що позивач мав право включати суму ПДВ по господарських операціях із ПП «Товар-систем» до складу податкового кредиту. Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем обумовлює й безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного із ним договору на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у його власній господарській діяльності.

Частина 2 п.44.6 ст. 44 ПК України передбачає, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Позивач надав заперечення до акту перевірки, але податковий орган їх до уваги не прийняв (т. 1 а.с. 55-58, 60-62).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є безсумнівно неправомірним.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку № 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що контрагент позивача ПП «Товар-систем» не знаходиться за юридичною адресою, але не здійснив заходів, передбачених п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення документальної планової виїзної перевірки.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконгруп" у справі № 2а/1270/5785/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5785/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконгруп" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001382310 від 10.07.2012 року, № 0001392310 від 10.07.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області № 0001382310 від 10.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 141916,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 35479,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області № 0001392310 від 10.07.2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 163204,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 40801,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 12 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.