Рішення № 2746572, 30.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.08 Справа№ 17/231

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДП “Бетон Захід” ТзОВ “ТКС Бетон”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Агрон”, м. Львів

про стягнення 28 615,90 грн.

Представники:

Від позивача: Лешківець О.М. –представник (Довіреність № 1 від 11.11.2008р.)

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: позов заявлено ДП “Бетон Захід” ТзОВ “ТКС Бетон”, м. Львів до ТзОВ “Агрон”, м. Львів про стягнення 28 615,90 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і Ухвалою від 24.11.2008 р. призначив розгляд справи на 09.12.2008 р.

За клопотанням відповідача Ухвалою суду від 09.12.2008р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.05.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 28-05-08, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу цементно-бетонну суміш, у відповідності до специфікацій, що є невід’ємними частинами Договору, а відповідач зобов’язувався приймати та оплачувати вказаний товар.

Як стверджує позивач на виконання договірних зобов’язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 26 018,80 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними: № РН-0000915 від 19.06.08р. на суму 2 829,96 грн.; № РН-0000995 від 24.06.08р. на суму 2 764,98 грн.; № РН-0001039 від 26.06.08р. на суму 3 317,98 грн.; № РН-0001104 від 28.06.08р. на суму 3 870,97 грн.; № РН-0001134 від 01.07.08р. на суму 2826,00 грн.; № РН-0001203 від 04.07.08р. на суму 3 219,96 грн.; № РН-0001239 від 08.07.08р. на суму 3 317,98 грн.; № РН-0001337 від 11.07.08р. на суму 3 870,97 грн. із підписами повноважних представників сторін. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується представленими позивачем довіреностями. (Оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті судом в судових засіданнях, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплату товару відповідач зобов’язувався здійснювати шляхом попередньої оплати або на умовах, вказаних у специфікації.

Як зазначається у позовній заяві, в процесі виконання договору сторони дещо відійшли від його умов. Поставка позивачем цементно-бетонної суміші фактично здійснювалась без попередньої оплати і відповідач оплачував поставки частково шляхом передоплати, частково після приймання товару.

Проте, повної вартості поставленого товару на суму 26 018,80 грн. відповідач не сплатив, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 25 474,62 грн.

01.09.2008р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 21 із вимогою оплатити заборгованість. Однак, вказана Претензія залишилася без відповіді.

За прострочення платежів на підставі п. 7.4. Договору позивач нарахував ТзОВ “Агрон” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 1 021,78 грн.

Із посиланням на п. 7.5. Договору позивачем заявлено до стягнення 1 273,73 грн. штрафу.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 718,05 грн. інфляційних втрат та 127,72 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 28 615,90 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 28-05-08 від 26.05.2008р. Однак, як встановлено судом у видаткових накладних, згідно яких здійснювалася поставка товару, відсутнє посилання на вищевказаний Договір. Жодних інших доказів на підтвердження поставки товару на підставі Договору, зокрема передбачених Договором заявок відповідача на поставку товару та специфікацій, позивач суду не надав, а відтак спірні правовідносини можна вважати такими, що виникли за усною домовленістю сторін.

Згідно ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника відповідача на видаткових накладних, а також частковою оплатою отриманого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, Претензію № 21 позивач направив на адресу відповідача відповідач 01.09.2008р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач зобов’язань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 25 474,62 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене позивачем підставно заявлено до стягнення 718,05 грн. інфляційних втрат та 127,72 грн. 3% річних.

Посилаючись на п.п. 7.1., 7.4. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 1 021,78 грн. пені та 1 273,73 грн. штрафу.

Однак, як зазначено вище, позивачем не доведено факт поставки товару саме на умовах Договору поставки № 28-05-08 від 26.05.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, штраф та пеня є одними із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1 021,78 грн. пені та 1 273,73 грн. штрафу до задоволення не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ “Агрон” (79026, м. Львів, вул. Панаса Мирного, 25/2. Код ЄДРПОУ 19170058) на користь ДП “Бетон Захід” ТзОВ “ТКС Бетон” (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Код ЄДРПОУ 35721158) 25 474,62 грн. боргу, 718,05 грн. інфляційних втрат та 127,72 грн. 3% річних., всього 26 320,39 грн.; 263,20 грн. державного мита та 108,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 021,78 грн. пені та 1 273,73 грн. штрафу в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.