увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "02" грудня 2008 р. | Справа № 17/109
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши матеріали справи №17/109 за позовом: приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-мебель", м. Нікополь Дніпропетровської області до відповідача: приватного підприємства "КМТагроГРУП", м. Кіровоград про стягнення 106640,10 грн.
ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 1 від 20.07.08 р., представник; від відповідача - участі не брали. Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-мебель" подано позов про стягнення з приватного підприємства "КМТагроГРУП" заборгованості в сумі 106640,10 грн., що виникла із договору купівлі-продажу №14 від 03.09.2008р. Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №371952 від 21.11.2008 року (а.с.32); позов не заперечив, витребувані судом документи не подав. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне. Між приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-мебель" („продавець”) та приватним підприємством "КМТагроГРУП" („покупець”) укладено договір купівлі-продажу №14 від 03.09.2008 року (далі - договір №14 від 03.09.2008р.), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар (м'які меблі), а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, згідно накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 7-8). За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу. Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору №14 від 03.09.2008р. кількість, ціна та асортимент товару зазначається в товарній накладній. На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача товар (м'які меблі) на загальну суму 106640,10 грн., що підтверджується накладною №837 від 03.09.2008р. (а.с10), довіреністю №16 від 03.09.2008р. (а.с.11), товарно-транспортною накладною №837 від 03.09.2008р. (а.с.13), актом приймання-передачі товару (а.с.14). Пунктом 2.2 договору №14 від 03.09.2008 р. передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% предоплату з моменту виставлення продавцем рахунку. Поставка товару була здійснена без проведення попередньої оплати, гарантійним листом покупець гарантував проведення оплати 12.09.2008р. (а.с. 15). Між тим взяті на себе зобов'язання за договором №14 від 03.09.2008 р. відповідач належним чином не виконав; за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 106640,10 грн. На адресу відповідача було направлено претензію разом з рахунком-фактурою, які відповідач отримав 23.10.2008 р. (а.с.27-28). Однак вказана претензія залишена відповідачем без реагування. Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №14 від 03.09.2008р. в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 106640,10 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню. Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства "КМТагроГРУП" (25031, м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 20-А, ідентифікаційний код 34249152, р/р №2600404681168 в АКБ "Правекс-банк", МФО 321983) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-мебель" (53208, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, буд. 5, ідентифікаційний код 30755905, р/р №26002180728100 в Нікопольському відділенні ДОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 305653)- 106640,10 основного боргу, 1066,40 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
|
