Постанова № 27464085, 07.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року Справа № 5004/835/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Войтюк О.І.

позивача: представник Тарасюк Т.П.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 10.09.12р. у справі № 5004/835/12 (суддя Кравчук Віктор Оксентійович)

за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави та територіальної громади в особі Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.11 р., стягнення 11446,81 грн. заборгованості та1112,82 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2012р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5004/835/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/835/12 від 10.09.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано договір оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., укладений між Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_3.

Зобов'язано підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 84,2 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та повернути нежитлове приміщення загальною площею 84,2 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради.

Стягнуто з підприємця ОСОБА_3 на користь Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради - 11 446,81 грн. орендної плати, 1 112,82 грн. пені, а всього: 12 559,63 грн..

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного договору та інших наявних у справі доказів в їх сукупності, а також не спростування відповідачем факту систематичного порушення останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, наявні правові підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.09.12р. у справі 5004/835/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд не дослідив, яку площу фактично він займає і, виходячи з якої площі позивачем нараховано орендну плату.

Представником позивача та прокурором подано відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких вони просять суд рішення господарського суду Волинської області від 10.09.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзивах.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а.с. -68). На період розгляду апеляційної скарги по суті, який тривав з 12 год. 50 хв. до 13 год. 05 хв. (згідно протоколу судового засідання) клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило. Оскільки явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача.

Після закінчення розгляду апеляційної скарги по суті і оголошення вступної та резолютивної частини постанови, 07.11.12 р. о 14 год.40 хв. від відповідача до канцелярії Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду справи на більш тривалий термін у зв'язку з тим, що відповідач перебуває на лікарняному. Проте, жодних доказів на підтвердження даного факту суду не надав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 10.09.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_3 01 червня 2011 року укладено договір оренди нежитлових приміщень №639, (а.с. 11-12). У цей же день приміщення було передано орендодавцем орендарю, що засвідчується актом прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 01.06.2011 р., підписаного сторонами (а.с. 13).

В силу п. п. 1.1, 1.2.1, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.7 договору позивач передає, а відповідач приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 84,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Балансоутримовачем об'єкта оренди є ТОВ "М.Ж.К.".

Вступ відповідача у користування приміщенням настає одночасно із підписанням договору оренди нежитлового приміщення.

Орендна плата визначається згідно із рішенням міської ради від 08.09.2006р. №5/134 "Про врегулювання питань оренди нерухомого майна територіальної громади м. Луцька" зі змінами та доповненнями та становить за місяць червень 2011 року 3 845 грн. 41 коп. (без ПДВ) та кожний наступний місяць розраховується з урахуванням нового значення індексу інфляції, що визначається щомісячно Державним комітетом статистики України. Орендна плата вноситься в грошовій формі до останнього числа розрахункового місяця у відповідності з отриманими рахунками.

В силу ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Як зазначалося у цій постанові вище відповідачем прийнято у користування приміщення - об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна.

У подальшому орендарем - підприємцем ОСОБА_3 взяті на себе згідно договору оренди №639 від 01.06.2011 р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по орендній платі (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконані, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 11 446,81 грн. за період із червня по серпень 2012 р.

За змістом статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України та статей 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами правової норми (п. 3. ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У процесі виконання укладеного договору сторони його не оспорювали ні повністю, ні у певних частинах, а так само не вносили ні змін ні доповнень; не припиняли за згодою чи розривали.

Таким чином між сторонами існували зобов'язання по орендним правовідносинам.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України)

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., місцевий суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов вірного висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 11 446,81 грн.

Сума заборгованості 11 446,81 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх. Відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

Умовами договору оренди (пункт 8.1) від 01.06.2011р. №639 сторонами визначено, що при несвоєчасному внесені орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем орендних платежів, прокурором при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 11 446,81 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за період прострочки платежів з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. пені в сумі 1112,82 грн.

За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначені обставини та норми права надають право орендодавцю застосувати до відповідача санкції в частині нарахування та стягнення пені, чим прокурор та позивач і скористалися.

Розмір нарахованої пені перевірений судом апеляційної інстанції. Колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині стягнення із відповідача пені.

Таким чином майнові вимоги прокурора (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с.43-45) місцевим господарським судом задоволені підставно і правомірно.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін до говір оренди може бути достроково розірва ний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, вста новленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця пере дав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому мають враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторон ньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України мож ливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому поряд ку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від догово ру найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вба чається істотне порушення умов договору.

Водночас, орендоване майно є комуналь ним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання до говору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Відповідно ж до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2).

Відтак, істотне порушення орен дарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку та повернення орендованого майна орендо давцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Консти туційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернен ня до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими норматив но-правовими актами. Встановлення зако ном або договором досудового врегулюван ня спору за волевиявленням суб'єктів пра вовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сто рону договору права на безпосереднє звер нення до суду з вимогою про розірвання до говору оренди без дотримання порядку до судового врегулювання спору.

На підставі правової оцінки умов укладеного договору (відповідно до п. 9.3.2 договору останній підлягає достроковому розірванню, зокрема, у випадку заборгованості більше трьох місяців з орендної плати) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності, а також не спростування відповідачем факту систематичного порушення останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, місцевий господарський суд Волинської області прийшов до вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р. з урахуванням приписів частини третьої статті 291 ГК України, частини другої статті 651, статей 782, 783 ЦК України та частини третьої статті 26 Зако ну України "Про оренду державного та ко мунального майна".

Судом першої інстанції, з дотриманням вимог статті 49 ГПК України, прийнято рішення щодо розподілу судових витрат.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 10.09.12 р. у справі №5004/835/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Справу №5004/835/12 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.