Рішення № 27463592, 12.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5017/2899/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО";

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 31422,4грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Антипчук К.І. -по довіреності б/н від 20.04.2012р.;

Від відповідача: ОСОБА_1- паспорт НОМЕР_3;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю " СЛОБОДА КО " звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31422,40грн., з яких 25555,20грн.- основна заборгованість, 962грн.- 3% річних, 4905,20грн.- пеня.

29.10.12р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 31409,80грн., з яких 25555,20грн.- основна заборгованість, 959,90грн.- 3% річних, 4894,70грн.- пеня

Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України, надав відзив на позов в якому проти позовних вимог в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 25 555,20грн. не заперечує.

Що стосується вимог про стягнення 3% річних та пені відповідач відзив на позов не надав але в судовому засіданні проти вищевказаних вимог не заперечує.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛОБОДА КО" та

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було уклалено

Договір № 47/11 від 01 червня 2011 року купівлі-продажу безалкогольних напоїв ТМ „Добрава" та „Слобідська" (далі Товар) та Додаток № 1 до договору (далі Договір).

На підставі договору Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛОБОДА КО" було поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Товар на загальну суму 25 555 грн.,що підтверджується видатковою накладною № 1042 від 03 червня 2011 року, товарно-транспортною накладною № 1042 від 03 червня 2011 року та додатком до ТТН № 1042 від 03 червня 2011 року.

Відповідно до п.2.2. Договору Покупець зобов'язаний розрахуватися за партію товару на умовах відстрочення платежу не більше 15 банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

Відповідач свої зобов"язання по договору № 47/11 від 01 червня 2011 року не виконав, суму заборгованості не сплатив, але визнав борг в сумі 25 555,20грн. в повному обсязі, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків

Отже, сума боргу за договором купівлі-продажу № 47/11 від 01 червня 2011 року складає 25555,20грн..

Крім того, відповідно до ст.ст. 611, 625, ст. 546 ЦК України, п.6 ст. 232 ГК України, п. 5.1, п. 5.2, п. 7.1 договору купівлі-продажу № 47/11 від 01 червня 2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 959,90грн. 3% річних, 4894,70грн. пені.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою з урахуванням уточнень про стягнення 31409,80грн., з яких 25555,20грн.- основна заборгованість, 959,90грн.- 3% річних, 4894,70грн.- пеня.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 47/11 від 01 червня 2011 року, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума індексу інфляції складає 959,90грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.1 Договору у випадку порушення умов цього договору, винна Сторона відшкодовує контрагенту по цьому договору всі завдані збитки, а також упущену вигоду. Згідно п.5.2. Покупець за несвоєчасну оплату, згідно п.2.2 цього договору або несвоєчасне повернення Товару згідно п.3.10., 3.11 цього договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2011 року. В тому випадку, якщо зобов'язання по договору будуть не виконані Сторонами або однією із Сторін, то дія договору подовжується до повного виконання зобов'язання по цьому договору.

П.7.2. Договору встановлено, що за цим Договором строк нарахування пені позовної давності щодо неї встановлюється та складають три роки.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 4894,70 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 31409,80грн., з яких 25555,20грн.- основна заборгованість, 959,90грн.- 3% річних, 4894,70грн.- пеня.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІН НОМЕР_2 (АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " СЛОБОДА КО " код 30641031 (Київська область, Макарівськийр-н, с. Червона Слобода, вул. Заводська, 1) 25555,20грн.- основна заборгованість, 959,90грн.- 3% річних, 4894,70грн.- пені та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2012р.

Суддя Літвінов С.В.