Рішення № 2746060, 25.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.08 Справа№ 22/62

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", м. Запоріжжя

до відповідача Управління Міністерства внутрішніх справи у Львівській області, м. Львів

за участі третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар", м. Львів

за участі третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ

про стягнення 480 569, 57 грн. (195 737, 64 грн. - уточнені)

Суддя М.Желік

при секретарі О.Дімітровій

Представники

від позивача: Міщенко В.В. (довіреність № 911 від 31.12.2007р.)

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", м. Запоріжжя до Управління Міністерства внутрішніх справи у Львівській області, м. Львів, за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар", м. Львів та третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ про стягнення 480 569, 57 грн. (195 737, 64 грн. - уточнені).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2007 року у справі № 4/3872-26/271 в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Запорізький автомобілебудівний завод" було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 року рішення господарського суду Львівської області скасовано та прийнято нове рішення, яким вимоги ЗАТ "Запоріський автомобілебудівний завод" задоволено частково. Присуджено до стягнення 52 632, 11 грн. боргу та 1 824, 99 грн. процентів за користування кредитом, в решті вимог суд апеляційної інстанції відмовив. Вищий господарський суд України постановою від 25.10.2007 року скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 року та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2008 року у справі № 4/3872-26/271, а справу направив на новий розгляд в іншому складі суддів до господарського суду Львівської області.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 15.02.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 01.04.2008р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. Ухвалою суду від 17.07.2008 року припинено провадження в частині вимог щодо стягнення заборгованості з товарного кредиту, процентах за кредит, трьох відсотків річних із заборгованості з товарного кредиту та процентах за кредит, пені.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та уточнені позовних вимог. Ствердив, зокрема, що на підставі договору № 9-054А від 04.02.1999 р. відповідач отримав на умовах товарного кредиту під 22% річних 8 автомобілів „Ланос” на загальну суму 236 117,56 грн. Однак, свої зобов’язання відповідач виконував неналежно, сплатив лише 76 830,60 грн., після чого виплати припинив. На підставі договору страхування № 0048209 третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виплатила страхове відшкодування в сумі 59 151,00 грн. Усього, заборгованість з товарного кредиту становить 205 462,06 грн. Ствердив, що невиконанням договору позивачу завдано збитків у вигляді неотриманих процентів за надання кредиту в сумі 213 810,56 грн. Також просить стягнути 16 991,50 грн. інфляційних втрат та 3% річних за прострочення платежів товарного кредиту та 17 422,69 грн. інфляційних втрат та 3% річних за прострочення платежів по відсотках за надання товарного кредиту. 24.11.2006р. за № 21 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 195 737,64 грн., з яких 176 196,72 грн. – заборгованість за автомобілі та 19 540,92 грн. заборгованість по відсоткам. Просить позов задоволити з врахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідач позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві, вказав на невідповідність суми заборгованості за автомобілі даним позивача, неправомірність нарахування курсової різниці та процентів, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних. Вважає вимоги позивача щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом неправомірними, оскільки Додаткова угода від 05.02.1999 р. подана позивачем, не є належним доказом наявності заборгованості по договору № 9-054А від 04.02.1999 р., підписана особою, посадове становище якої не визначено, та в подальшому вона не була схвалена відповідачем. Крім того, посилається на те, що строк позовної давності щодо стягнення суми заборгованості сплив до моменту звернання позивача до суду і діяв лише в частині заборгованості зі сплати чергових внесків за останні 5 місяців. Просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи –1, 2 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Заслухавши представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.02.1999 року між Спільним підприємством Закритим акціонерним товариством „АвтоЗАЗ-ДЕУ” (продавець), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (покупець), правонаступником якого є Головне управління МВС України у Львівській області та Відкритим акціонерним товариством „Гарант-Авто” (страховик) було підписано трьохсторонній договір купівлі-продажу № 9-054А (далі - договір). Згідно з умовами договору позивач продає, а відповідач купує на умовах франко-склад продавця автомобіль, а страховик приймає на себе страхування майнової відповідальності інтересів позивача, пов’язаної з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем фінансових зобов’язань по договору.

Згідно з розділом 2 договору, продавець зобов’язався продати відповідачу 8 автомобілів „Ланос” по ціні 28 444,00 грн. за одиницю. Загальна вартість товару становить 236 117, 56 грн. Відповідач сплачує попередній внесок в сумі 76 829,04 грн. Загальний строк розстрочки визначено 24 місяці з 10.03.1999 р. по 10.02.2001 р. зі сплатою 22% річних за надання розстрочки на залишок суми розстрочки.

Пунктом 2.6. договору визначено, що загальна заборгованість за договором визначається в п. 1 Додаткової угоди (додатку № 1), що є невід’ємною частиною цього договору. Окрім цього, згідно із п. 2.8. договору, пункт 3 додаткової угоди повинен містити залишок суми розстрочки, на яку підлягають нарахуванню 22% річних.

05.02.1999 року між позивачем та відповідачем в особі ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" укладено додаткову угоду про порядок погашення заборгованості покупцем перед продавцем за договором купілі-продажу в рострочку № 9054Р від 04.02.1999 року (далі - додаткова угода)

Незважаючи на неодноразові вимоги суду додаткова угода, визначена як додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 9-054А від 04.02.1999 р. та його невід’ємна частина, суду не надана. Посилання на додаткову угоду від 05.02.1999 р. про порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем по договору не заслуговує на увагу, оскільки, як випливає з тексту такої додаткової угоди, вона не є додатком № 1 до договору купівлі-продажу № 9-054А від 04.02.1999 р., а є невід’ємною частиною іншого договору № 9054Р, в п. 1 вона містить іншу суму заборгованості, від імені відповідача додаткова угода підписана особою, повноваження якої не встановлені тощо. Враховуючи, що між сторонами укладено декілька договорів купівлі-продажу на придбання автомобілів „Ланос”, що підтверджується, зокрема, поясненнями представників сторін та листом позивача № 264/нерозб. від 01.07.2003 р., та заперечення відповідачем факту укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 9-054А від 04.02.1999 р., суд приходить до висновку, що ті істотні умови договору № 9-054А від 04.02.1999 р., щодо яких за погодженням сторін повинно було бути досягнуто згоди шляхом підписання відповідного додатку, погоджені сторонами не були.

Договір від імені позивача підписано генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Радар” Лобода Р.Б, який діяв на підставі довіреності № 224/10р від 02.09.1998 р., хоча вказана довіреність була чинна лише до 01.01.1999 р. Проте, відповідач після підписання договору не звертався до позивача з вимогою визнати недійсним чи внести зміни до договору, не звертався до суду про визнання договору недійсним, а навпаки, вчинив дії, які свідчать про схвалення договору - 08.02.1999 р. платіжним дорученням № 99 відповідач сплатив позивачу 76 830,60 грн., які враховані позивачем в рахунок оплати вартості зазначених автомобілів.

Водночас, матеріали справи свідчать, що відносини з придбання автомобілів між сторонами існували. Як випливає з актів приймання-здачі від 05.02.1999 р. №№ 03824, 03821, 03835, 03831, 03859, 03868, 03855, 03872, позивач передав відповідачу автомобілі „Ланос” в кількості вісім штук по ціні 28 592,56 грн. кожен, тобто, на загальну суму 228 740,48 грн.

Відтак, посилання відповідача на підписання договору від імені позивача представником без належних повноважень, як підставу для відмови у задоволенні позову є безпідставними, оскільки, умови договору відповідачем схвалено і вони фактично виконувались.

З матеріалів справи також вбачається укладення між позивачем (страхувальник) та третьою особою –ВАТ Українська страхова компанія „Гарант-Авто” (страховик) договору № 0048209, згідно із п.1.1. якого об’єктом страхування за цим договором є суми розстрочених платежів за продані автомобілі згідно відповідних договорів купівлі-продажу товару, укладених з покупцями –юридичними особами, а страховими випадками є невиконання або неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати платежів. З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами під час розгляду справи, що на виконання зазначеного договору ВАТ Українська страхова компанія „Гарант-Авто” сплатила позивачеві загальну суму 59 151,00 грн. Отже, відповідач неналежно виконував свої договірні зобов'язання, і третя особа- 2 на виконання умов договору № 0048209 виплатила суму страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку.

Покликання відповідача на сплив строку позовної давності щодо заборгованості перед позивачем за поставлені автомобілі суд вважає необгрунтованими. У відповідності до умов договору сторони визначили дату, місяць та рік закінчення строку виконання відповідачем грошових зобов'язань. Відповідач зобов'язався виплатити заборгованість до 10.02.2001 року.

Відповідно до ст.216 ЦК Укрїнської РСР, який діяв на момент дії договору та звернення позивача до суду, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач зобов'язаний був до 10.02.2001 року сплатити прострочену заборгованість і виконати зобов'язання в повному об'ємі. До вказаної дати позивач не мав правових підстав для звернення з позовом, оскільки договором не передбачено зобов'язання позивача звертатись з позовом на стягнення кожного щомісячного платежу, що надійшов від відповідача несвоєчасно або в меншій сумі, ніж передбачено договором. Строк виконання зобов'язання зі сплати настав 10.02.2001 року і до вказаної дати включно відповідач був вправі в будь-який момент погасити заборгованість за попередні періоди чи достроково.

Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Отже, позивач, звернувшись до господарського суду 13.10.2003 року, не порушив строків позовної давності, перебіг яких закінчувався 10.02.2004 року.

В уточненні позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 195 737,64 грн., з яких 176 196,72 грн. – заборгованість за автомобілі та 19 540,92 грн. заборгованість по відсоткам. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Враховуючи наведенне, суд, вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись та ст.ст. 22, 43, 49, 75 ,82, 84 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" (69600, м.Запоріжжя, пр-т Леніна, 8, код ЄДРПОУ 25480917) 176 196, 72 грн. основного боргу, 19 540, 92 грн. боргу зі сплати відсотків, 1 700, 00 державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя