Рішення № 2745995, 16.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.08 Справа№ 9/200

Гоcподарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовом засіданні справу

за первісним позовом: Старичівської сільської ради, село Старичі Яворівського району Львівської області,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Яворів, Львівської області,

Про визнання недійсним договору укладеного між Старичівською сільською радою та Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” № 12/03-301 від 05.08.2003р. про безоплатну передачу майна, покладення судових витрат на відповідача.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” м. Львів,

До відповідача за зустрічним позовом: Старичівської сільської ради, с. Старичі Яворівського району Львівської області,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Яворів, Львівської області, м. Яворів, вул. Львівська, 19.

Про визнання права власності на енергооб”єкти в с. Старичі за переліком згідно акту приймання-передачі від 05.08.2003р. та прокладення судових витрат на відповідача.

За участю представників:

Від позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами: Матвіїв Сергій Ігорович –п/к за довіреністю від 14 жовтня 2008 року № 186,

Від відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовом: Борис Володимир Юрійович –п/к за довіреністю № 112-5209 від 25.12.2007р.,

Від третьої особи: Прийма Ірина Степанівна –п/к за дорученням від 16.12.2008р.

Представникам роз”яснено права та обов”язки передбачені статтями 22, 27 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді згідно вимог ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді - не поступало.

Сторони подали спільне клопотання про відмову від фіксування судового процесу технічними засобами (докази в матеріалах справи).

Суть спору: розглядається справа за позовом Старичівської сільської ради, с. Старичі Яворівського району Львівської області, до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Яворів, Львівської області, про визнання недійсним договору укладеного між Старичівською сільською радою та Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” № 12/03-301 від 05.08.2003р. про безоплатну передачу майна, покладення судових витрат на відповідача, за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” м. Львів, до відповідача за зустрічним позовом: Старичівської сільської ради, с. Старичі Яворівського району Львівської області, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, Львівської області, про визнання права власності на енергооб”єкти в с. Старичі за переліком згідно акту приймання-передачі від 05.08.2003р. та прокладення судових витрат на відповідача.

Представник Позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - позовні вимоги за первісним позовом підтримав, подав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, просить первісний позов задовільнити повністю в зустрічному відмовити, в судовому засіданні надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відзиві на зустрічний позов, зазначив, що сільський голова Ю.Чікель в силу підписаних ним Договору та акту приймання-передачі, безоплатно відчужив майно (предмет Договору), яке станом на 05.08.2003р. не перебувало у власності територіальної громади, тобто відчужив майно, розпоряджатися яким він, як сільський голова, не мав жодного матеріального права, оскільки такі дії суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, так як органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що 06.06.2007р. Рішенням Старичівської сільської ради № 167 скасовано Рішення Старичівської сільської ради № 91 від 10.07.2003р. та № 64 від 29.01.2003р. як такі, що прийняті сільською радою помилково всупереч чинному законодавству, отже, на думку представника позивача за первісним позовом, на момент підписання оспорюваного Договору майно, що є предметом Договору, не перебувало у комунальній власності Старичівської сільської ради, а тому вона в особі сільського голови не мала права розпоряджатися цим майном.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, просить зустрічний позов задовільнити, в первісному позові відмовити у зв”язку із спливом строків позовної давності тривалістю у три роки і застосувати до первісного позову вимоги статті 267 ЦК України, надав усні пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, додаткових пояснення на первісну позовну заяву, додаткових поясненнях до зустрічної позовної заяви, подав договір про постачання електричної енергії № 90100 від 29.09.06р. укладеного між ВАТ “Львівобленерго” та Яворівською КЕЧ району, в т.ч. додаток № 6 під найменуванням “Однолінійна схема” (ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч), додаток № 6 “Однолінійна електрична схема” (с. Старичі СКТП-1600 (КЕЧ), додаток № 6 “Однолінійна схема” (схема живлення с. Верещиця), додаток № 11 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додаток № 9 “Графік зняття засобів обліку електричної енергії” з документом 5. Перелік об”єктів і точок комерційного обліку Споживача, документів на право власності на майно, які витребовувалися ухвалою суду від 04.12.2008р. представник - не представив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - подав письмове пояснення по справі від 25.11.2008р. № 2269 та пояснив, що спірне майно перебувало у власності МОУ, знаходилося на балансі та в оперативному управління Яворівської КЕЧ району по 08.08.2006р., використовувалося для забезпечення життєдіяльності війських об”єктів (електропостачання війських містечок) до 08.08.2006р., для ремонту та утримання спірного майна використовувалися бюджетні кошти, при передачі фондів МОУ на баланс Старичівської сільської ради у 2006 році з Державного бюджету України було виділено субсидії в сумі 4427 тис. грн.. для ремонту та реконструкції об”єктів, в т.ч. і спірного майна, Яворівській КЕЧ не було відомо про те, що Старичівська сільська рада передавала ВАТ “Львівобленерго” спірне майно згідно договору № 12/03-301 від 05.08.2003р. у власність, жодної згоди у 2003р. в Яворівської КЕЧ району –ніхто не запитував, дозволу у МОУ –теж не запитували, таких доказів у третьої особи не має. Представник подав суду належним чином завірені копії: Акту приймання-передачі від 08.08.2006р., Акту приймання-передачі основних засобів від 30.11.06р., довідку про включення до ЄДРПОУ Яворівської КЕЧ району, свідоцтво платника податків Яворівської КЕЧ району, свідоцтво про державну реєстрацію Яворівської КЕЧ району, Положення про Яворівські квартирно-експлуатаційну частину району, Державний акт Б № 040634 від 1980р. (Площа земельної ділянки 27,0 га) Старичівського гарнізону, Військового містечка 25 селі Старичі, Яворівського району, розташоване на ЯНЦ Центр забезпечення навчальним процесом ЛП з експлікацією (назвами будівель – 73 найменування).

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи за первісним позовом, позивача, відповідача та третю особу за зустрічним позовом, оглянувши та дослідивши подані документи, суд ВСТАНОВИВ.

10.07.2003 р. Старичівська сільська рада Яворівського району Львівської області (у справі - позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним) (далі - Рада) на своїй сесії прийняла рішення № 91 про безоплатну передачу у власність ВАТ «Львівобленерго»енергооб'єктів.

На виконання вищевказаного рішення Ради № 91 від 10.07.2003 р., між Радою та ВАТ «Львівобленерго»було укладено договір № 12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003 р. (далі - Договір).

Згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003 р., на підставі рішення № 91 від 10.07.2003 р. Рада передала, а ВАТ «Львівобленерго»прийняло безоплатно майно згідно переліку.

Як зазначено вище у цьому рішенні, 05.08.2003р. між Старичівською сільською радою (Позивач –за первісним позовом) та Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго" (Відповідач - за первісним позовом) було укладено договір № 12/03-301 про безоплатну передачу майна, відповідно до якого Позивач за первісним позовом зобов'язувався безоплатно передати у власність відповідача за первісним позовом (ВАТ „ЛОЕ") майно згідно акта приймання-передачі, що є додатком до Договору.

Як зазначено у вказаному договорі, право власності на майно, згідно п. 1.2 даного Договору, переходить до ВАТ „ЛОЕ" з моменту підписання акта приймання-передачі, який був підписаний 05.08.2003р.

Зі сторони Старичівської сільської ради зазначений договір підписаний сільським головою Ю.Чікель, а зі сторони ВАТ “ЛОЕ” –головою правління В.Матвіїшин, зазначені підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається із умов зазначеного договору, сільський голова Ю.Чікель, в силу підписаних ним Договору та акту приймання-передачі, безоплатно відчужив майно (предмет Договору), яке станом на 05.08.2003р. не перебувало у власності територіальної громади, тобто відчужив майно, розпоряджатися яким він, як сільський голова, не мав жодного матеріального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської ради належить:

- прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п. 30);

- затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції (п. 43);

- надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п. 51).

Стаття 142 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів, а з наданих стонами матеріалів судом не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання (набуття) у комунальну власність спірного майна від власника станом на час постановлення Старичівською сільською радою рішення № 91 “Про безоплатну передачу у власність ВАТ “Львівобленерго” енергооб”єктів”, укладення договору № 12/03-301 та складання Акту приймання-передачі від 05.08.2003р.

Стаття 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економко, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини першої ст.4 Закон України „Про власність" (діючого на момент укладення Договору безоплатної передачі майна № 12/03-301 від 05.08.2003р.), лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам (ч.2 ст.4 цього Закону).

Відповідно до Закону України „Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р., Указу Президента України від 15.07.1999р. № 648/99 „Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282 „Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2006р. № 669 „Про порядок використання у 2006 році субвенцій державного бюджету місцевим бюджетом для здійснення заходів щодо передачі житлового фонду та об"єктів соціально-культурної сфери Міністерства Оборони в комунальну власність", Директиви Міністерства оборони України № Д-43 від 13.07.2006р. „Про безкоштовну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади села Старичі", Рішення Старичівської сільської ради від 27.04.2006р. № 10 „Про прийняття в комунальну власність житлового фонду, інфраструктури військового містечка № 22, № 25 с.Старичі та земельної ділянки площею 16,75 га" та Рішення Старичівської сільської ради від 13.10.2006р. № 80 „Про прийняття від Яворівської КЕЧ району майна згідно додатку № 1" майно, що є предметом оспорюваного Договору перейшло на баланс територіальної громади лише 08.08.2006р., тобто після підписання акту приймання-передачі, оскільки в силу ч. 6 ст. 7 Закону України „Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" та п.15 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Рішення Старичівської сільської ради від 27.04.2006р. № 10 „Про прийняття в комунальну власність житлового фонду, інфраструктури військового містечка № 22, № 25 с. Старичі та земельної ділянки площею 16,75 га" та Рішення Старичівської сільської ради від 13.10.2006р. № 80 „Про прийняття від Яворівської КЕЧ району майна згідно додатку № 1" –не скасовані, не відмінені, не визнані недійсними.

Таких доказів ні позивач, ні відповідач за первісним позовом суду не представили.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Акт приймання-передачі за Договором № 12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003р. був підписаний 05.08.2003р., згідно якого, у Відповідача за первісним позовом, як стверджує Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом, виникло право власності на майно, а саме: енергооб”єкти в с. Старичі за переліком згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003р., в той час, як сам Позивач (Старичівська сільська рада) фактично набув право власності на це майно лише 08.08.2006р.

Виходячи із матеріалів даної справи, власне, з 08.08.2006р. Позивач став законним власником цього майна і, відповідно, може розпоряджатися ним на власний розсуд і у своїх інтересах, з врахуванням доцільності та таким чином, аби не ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Вищезазначене підтверджується Директивою Міністра оборони від 18.07.2006р. за № Д-43 “Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади села Старичі”, у п. 1 цієї директиви визначено: 1. Начальнику Головного квартирно –експлуатаційного управління Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади села Старичі згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається до комунальної громади села Старичі (додаток до директиви).

У додатку № 1-43 до Директиви Міністра оборони України № Д-43 від 18.07.2006р. визначено Перелік майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади села Старичі, а саме:

“1. Житловий будинок №№ 45, 46, 49, 50, 51, 56, 57, 60, 62, 64, 68, 69, 70, 71) в кількості - 14, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. - 46235,78;

2. Гуртожиток (№ 66) в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –16428,5;

3. Службовий будинок (№ 10) в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –24,5;

4. Водонасосна (№ 42) в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –16,5;

5. Котельна (№ 54), в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –89,9;

6. Основні споруди (№ 65), в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –457,1;

7. Трансформаторна підстанція (№№ 74, 75, СКТП-1600 25/10кВ,ЗТП-3, ЗТП-2, КТП-18, КТП-34), в кількості - 7, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –43,55;

8. Розподільчі пункти (РУ-10ЛЗУ) 2 секція, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –2,5;

9. Газопровідні мережі з обладнанням 0,818 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –11,076;

10. Повітряна лінія з електропостачання –15,18 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –49,5;

11. Кабельна лінія електропостачання –9,46 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –17,84;

12. Зовнішні мережі водопроводу –4,6 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –25,78;

13. Зовнішні мережі каналізації, 5,42 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –32,5;

14. Зовнішні мережі теплопостачання –2 км., балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –14,3;

15. Каптаж, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –32,4;

16. Каналізаційно-насосна станція, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –39,1;

17. Артезіанська свердловина, в кількості - 3, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –21,2;

18. Очисні споруди, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –132,0;

19. Водонапірна вежа з резервуаром, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –16.8;

20. Асенізаційний автомобіль КО-503 ГАЗ-53, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –2,6;

21. Сміттєвоз КО-413 на базі ГАЗ-53, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –3,376;

22. Екскаватор ЕО-2621 А ЮМЗ, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –0,278;

23. Вантажний автомобіль ГАЗ-53, в кількості - 1, балансовою (залишковою) вартістю, в тис. грн. –1,167.

Загальна залишкова вартість військового майна, що передається 63698,347 тис. гривень.”.

На підставі зазначеної Директиви МОУ № Д-43, Яворівською КЕЧ району 30.11.2006р. складено Акт прийняття-передачі основних засобів, Акт приймання передачі військового майна від 08.08.2006 року, згідно переліку –на 9-ти арк.

Відтак, суд приходить до висновку, що на момент підписання сторонами оспорюваного Договору № 12/03-301 про безоплатну передачу майна від 05.08.2003р. майно, що є предметом цього Договору, не перебувало у комунальній власності Старичівської сільської ради, а тому вона, в особі сільського голови, не мала права розпоряджатися цим майном.

Тобто, сільський голова уклав Договір, який в силу ст. 48 ЦК УРСР (що була чинною на момент виникнення правовідносин) є недійсним.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка була чинною на час укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як зазначено вище у цьому рішенні, майно, що є предметом вказаного договору, на момент його підписання 05.08.2003 року не перебувало у власності Старичівської сільської ради.

На цей момент і до 08.08.2006 року майно перебувало у державній власності і усі права володіння, користування та розпорядження майна належали державі, а не територіальній громаді села Старичі Яворівського району Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, Яворівські квартирно-експлуатаційна частина району (Яворівська КЕЧ району), є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку в ЄДРПОУ 20 липня 2001р. підпорядковане Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерству оборони України, як головному підприємству, засноване на державній формі власності, що підтверджується довідкою № 36/06 з ЄДРПОУ, дата проведення державної реєстрації –11.06.1993р. № 1 412 120 0000 001346, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 368190, було до 08.08.2006р. органом уповноваженим управляти державним майном, на час укладення спірного договору, на підставі відповідного розпорядження (наказу, директиви, тощо) Міністерства оборони України.

Однак, ні позивачем, ні відповідачем за первісним позовом не надано суду жодного документу (наказу, розпорядження тощо) Міністерства оборони України про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади села Старичі станом на час укладення договору № 12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003р.

Відтак суд приходить до висновку, що передача майна за договором № 12/03-301 від 05.08.2003р. позивачем за первісним позовом до відповідача за первісним позовом за актом прийому-передачі, який був підписаний 05.08.03р. не ґрунтується на законі.

Як вбачається із матеріалів даної справи, майно: трансформаторна підстанція СКТП-1600 35/10 кВ, повітряна лінія ПЛ-35 –4,06 км., трансформаторна підстанція ЗТП-3, кабельна лінія 10 кВ –3,85 км., трансформаторна підстанція ЗТП-2, кабельна лінія 10 кВ –4 АСБ-50 –0,7 км., кабельна лінія 10 кВ –4 ААБ-95 –0,3 км., кабельна лінія КЛ 0,4 кВ-1,9 км., повітряна лінія ПЛ 0,4 кВ-0,54 км., кабельна лінія 10 кВ КЛ-3 ААБ-120-0,9 км., кабельна лінія 10 кВ КЛ-9 АСБ-50 –0,9 км., трансформаторна підстанція КТП-34, повітряна лінія 10 кВ-0,56 км., кабельна лінія 10 кВ –0,02 км., кабельна лінія 0,4 кВ –0,07 км. перебувало у власності Міністерства оборони України, знаходилось на балансі та в оперативному управлінні третьої особи у даній справі - Яворівської КЕЧ району до 08.08.2006р., що підтверджується також Директивою Міністра оборони України від 18.07.2006р. № Д-43 “Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади села Старичі”, письмовими поясненнями Яворівської КЕЧ району, актом прийняття-передачі основних засобів від 30.11.2006р., актом приймання-передачі від 08.08.2006р. затвердженого Сільським головою села Старичі.

В судовому засіданні були також оглянуті документи: договір про постачання електричної енергії № 90100 від 29.09.06р., який укладено між ВАТ “Львівобленерго” та Яворівською КЕЧ району, додаток до цього договору № 6 під найменуванням “Однолінійна схема”, додаток до цього договору № 6 “однолінійна електрична схема”, додаток до цього договору № 6 “однолінійна схема”, додаток до цього договору № 11 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додаток до цього договору № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Відповідач за первісним позовом (ВАТ “Львівобленерго”) у заяві від 12.12.2008р. (вхідний № 26828 від 12.12.08р.) просить не брати зазначеного договору до уваги, так як на його думку, договір про постачання електричної енергії № 90100 від 29.09.06р. укладеного між ВАТ “Львівобленерго” та Яворівською КЕЧ району, немає жодного відношення до справи № 9/200.

Оглянувши зазначені документи, суд встановив, що між ВАТ “Львівобленерго” (відповідачем за первісним позовом) та Яворівською КЕЧ району (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача –у даній справі) 29.09.2006р. був укладений договір про постачання електричної енергії № 90100 з додатками до нього.

Зазначений договір не скасований, не відмінений, не визнаний недійсним.

Згідно умов цього договору, постачальник (ВАТ “Львівобленерго”) продає електричну енергію споживачу (Яворівські КЕЧ району) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 ..., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1. договору № 90100).

Крім того, постачальник зобов”язувався постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток № 1 ...), згідно з категорією схем струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ ... схем електропостачання, визначених додатком № 11 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” ( п. 2.2.2. договору).

Як вбачається із частини другої п. 1. договору № 90100 –точка продажу електричної енергії ВАТ “Обенерго” до електромереж Споживача (Яворівської КЕЧ району): зазначена в додатку № 6 “Однолінійна схема”.

Так, у додатку до договору № 90100 за № 6 “Однолінійна схема” с. Старичі, станом на час укладення та дії договору № 90100 від 29.09.06р. зазначені на цій однолінійній схемі об”єкти в селі Старичі, під найменуванням СКТП-1600, яке ВАТ “Львівобленерго” вважає своєю власністю ( п. 1 Акта приймання-передачі від 05.08.2003р. та наказу ВАТ “Львівобленерго” від 14.08.03р. № 294 “Перелік основних фондів, що підлягають прийманню на баланс ВАТ “Львівобленерго”), не перебувало у його власності (користуванні, володінні, розпорядженні), а було майном споживача за цим договором –Яворівської КЕЧ району, з якою власне ВАТ “Львівобленерго” уклав договір про постачання електричної енергії № 90100 на об”єкти споживача.

Будь-яких зазначень (застережень тощо), що цей об”єкт перебуває на балансі відповідача за первісним позовом, чи/або є його власністю, зазначена схема –не містить (оригінал було оглянуто в судовому засіданні, копія –у справі).

У додатку до договору № 90100 за № 6 “Однолінійна схема” схема живлення с. Верещиця (ПЛ-10кВ № 3 від СКТП-1600), станом на час укладення та чинності договору № 90100 від 29.09.06р., зазначене на цій однолінійній схемі майно в селі Верещиця, не перебувало у власності (користуванні, володінні, розпорядженні) ВАТ “Львівобленерго”, а було майном споживача за цим договором –Яворівської КЕЧ району, з якою власне ВАТ “Львівобленерго” уклав договір про постачання електричної енергії № 90100. У цьому додатку теж відсутні будь-які застереження, що цей об”єкт перебуває на балансі відповідача за первісним позовом, чи/або є його власністю (оригінал було оглянуто в судовому засіданні, копія –у справі).

У додатку до договору № 90100 за № 6 “Однолінійна схема” схема живлення ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч”, станом на час укладення та чинності договору № 90100 від 29.09.06р., зазначене на цій однолінійній схемі майно ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч”, не перебувало у власності (користуванні, володінні, розпорядженні) ВАТ “Львівобленерго”, а було майном споживача за цим договором –Яворівської КЕЧ району, з якою власне ВАТ “Львівобленерго” уклав договір про постачання електричної енергії № 90100. У цьому додатку теж відсутні будь-які застереження, що об”єкт перебуває на балансі відповідача за первісним позовом, чи/або є його власністю (оригінал було оглянуто в судовому засіданні, копія –у справі).

Так, у додатку № 11 до договору № 90100 від 29.09.2006р. “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, сторони, які підписали цей додаток за № 11, відповідно до п. 2.2.2. договору, чітко зазначили Перелік об”єктів споживача ( п. 1. додатку № 11), а саме: 1. ПС-35/10 кВ № 131 “Яворів в/ч”, 2. Всі ТП-10/0,4 кВ Яворівська КЕЧ, 3. Всі ЛЕП-10 кВ від ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч” до ТП-10/0,4 кВ Яворівська КЕЧ, 4. Всі ЛЕП-0,4 кВ від ТП-10/0,4 кВ Яворівська КЕЧ до об”єктів Яворівська КЕЧ, 5. Електрообладнання на об”єктах Яворівської КЕЧ.

З пункту 7 цього додатку випливає, що споживач – Яворівські КЕЧ району – несе відповідальність за: ПС-35/10 кВ № 131 “Яворів в/ч”, всі ЛЕП-10 кВ від ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч” до ТП-10/0,4 кВ на об”єктах Яворівської КЕЧ, всі ТП-10/0,4кВ Яворівської КЕЧ, ЛЕП-0,4 кВ від цих ТП-10/04 кВ до об”єктів Яворівської КЕЧ, електрообладнання на об”єктах та стан контактних з”єднань натяжних затискачів 35 кВ портальних відтяжних гірлянд проводів та тросів ПЛ-35кВ на ПС-35/10кВ № 131 “Яворів в/ч”. Цей акт є невід”ємною частиною до договору.

Як вбачається із документу під найменуванням: ” 5. Перелік об”єктів і точок комерційного обліку споживача” до додатку № 9 до договору № 90100 від 29.09.06р. до об”єктів споживача –Яворівської КЕЧ району - належить: майно –військового об”єкту - зазначене під порядковим № 10 Переліку –ТП- 1600 кВА 35/10кВ, (ТВП) ТП-35/10, об”єкт водопостачання, порядковий № 11, ТП-3 (КНС).

Отже, судом встановлено, що станом на 29.09.2006 року, відповідач за первісним позовом, укладав договір про постачання електричної енергії № 90100 на об”єкти споживача - Яворівської КЕЧ району в селі Старичі, селі Верещиця та “Яворів в/ч”.

З умов договору № 90100 від 29.09.2006р. не вбачається, у тексті договору відсутні будь-які посилання на те, що зазначене майно, яке є предметом цього договору, є на праві власності (володінні, користуванні, розпорядженні), чи/або на балансі ВАТ “Львівобленерго”.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що зазначений договір також підтверджує обставину, що відповідач за первісним позовом, укладаючи цей договір з споживачем –Яворівською КЕЧ району, станом на 29.09.06р., не вважав об”єкти, які є предметом договору № 90100, ні своєю власністю, ні майном набутим на підставі акту приймання-передачі від 05.08.03р., ні майном набутим на підставі договору № 12/03-301 від 05.08.2003р.

Оглянувши та дослідивши зазначений договір про постачання електричної енергії № 90100 від 29.09.2006р. суд прийшов до висновку, що він відображає саме ті обставини, що входять до предмета доказування у справі, а отже, має значення для неї.

Судом також надано оцінку Рішенню № 91 від 10.07.2003р. “Про безоплатну передачу на баланс ВАТ “Львівобленерго” електромереж в с. Старичі”, з вступної частини якої випливає, що постановляючи зазначене рішення Старичівська сільська рада керувалася п. 4.2. 15 пунктом 4.2. статті 4 Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств”.

Слід відмітити, що Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємств” жодним чином не має відношення та не регулює право позивача за первісним позовом на передачу майна, яке не перебуває у комунальній власності позивача іншій юридичній особі у власність.

У цьому рішенні на нормативні акти, які власне регулюють такі питання, позивач при постановленні цього рішення –не зіслався.

Зазначеним рішенням № 91 від 10.07.2003р. п. 1.1. Старичівська сільська рада вирішила передати безоплатно на баланс ВАТ “Львівобленерго” з балансу Старичівської сільської ради електромережі житлового військового містечка в с. Старичі для здійснення експлуатації, а саме: “1.1. Повітряну лінію 35 кВ довж. 4.6 км. 1.2. Трансформаторну підстанцію 35/10 кВа з трансформатором 1600 кВ, 1.3. Трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ № 3 з трансформатором 400 кВа. 1.4. Кабельну лінію 0,4 кВ ТП № 3 довж.2,99 км., 1.5. Повітряну лінію 10 кВ Старичі-Верещиця-Майдан довж. 9,7 кв. 1.6. Розподільний пункт 10 кВ з трансформатором 2х160 кВа. 1.7. Кабельну лінію 10 кВ Шкло-Тягова-Старичі довж. 4.6 км. 1.8. Абонементи 548 квартир.”, в той час, як за Актом приймання-передачі від 05.08.2003р. передавалося майно:

“1. СТКП 1600 кВа 35/10, 1.1. Обладнання 10 кВ (комірки КСО КРН-1—6 шт.), в кількості –1 шт., 1.2. Силовий трансформатор ТМ-1600 кВа 35/10кВ –1 шт., 1.3. Обладнання 35 кВ (роз”єднювач РЛНД-2-35-1 шт., запобіжники ПСН-35 –3 шт.) –1 шт., 2. Розподільчий пункт 10кВ, 2.1. Будинок РП (цегляний, площею 9,2 кв.м. - 1 шт., 2.2. Силовий трансформатор ТМ 160кВа –2 шт., 2.3. Обладнання 10 кВ (комірки КСО-366-15 шт.) –1, 2.4. Обладнання 0,4 кВ (панелі ЩО-59-5 шт.) –1, 3. ПЛ-35 кВ –4,06 км., 4. ПЛ-10 кВ Старичі-Верещиця-Майдан, 9,7 км., 5. КЛ-10 кВ Шкло-Тягова-Старичі (ААБ 3х120) –4.6 км., 6. ЗТП № 3 10/0,4 кВ, 6.1. Будинок ЗТП (цегляний площею 30 кв.м.) –1 шт., 6.2. Силовий трансформатор ТМ 400 кВа – 1 шт., 6.3. Обладнання 0,4 кВ (комірки КСО –366-3шт.) –1 шт., 6.4. Обладнання 0,4 кВ (панелі ЩО-59-3шт.) –кількістю 2, 7. КЛ-10 кВ № 4 (АСБ 3-50) 0,42 км., 8. КЛ-0,4 кВ, 8.1. КЛ-0,4 кВ № 1,3 (АПБВ 3х50) 0,31 км., 8.2. КЛ-0,4 кВ № 2 (АМРБ 3х35) 0,03 км., 8.3. КЛ-0,4 кВ № 4 (АПВПШ 3х70) –0,20 км., 8.4. КЛ-0,4 кВ № 5 (АПВБ 3х50)0,27 км., 8.5. КЛ-0,4 кВ № 6 (АПВБ 3х25) –0,36 км., 8.6. КЛ-0,4 кВ № 7 (АПВБ 3х50) –0,88 км., 8.7. КЛ-0,4 кВ № 8 (АПВБ 3х70) –0,34 км., 8.8. КЛ-0,4 кВ № 9 (АПБВ 3х70) –0,18 км. 8.9. КЛ-0,4 кВ № 10 (АПВБ 3х50) –0,42 км.”.

Доказів про те, що майно зазначене у Рішенні № 91 від 10.07.03р. суть тотожне майну зазначеному у Акті приймання-передачі від 05.08.03р., доказів, що вказане в акті приймання-передачі майно знаходилося на балансі Старичівської сільської ради, доказів державної реєстрації прав на нерухомість ( наприклад, п. 2.1. Акту - Будинку РП (цегляний, площею 9,2 кв.м. - 1 шт.; п. 6.1. Акту - Будинку ЗТП (цегляний площею 30 кв.м.) –1 шт.,), та інші речі - відповідач за первісним позовом –не представлено.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві посилається на те, що 06.06.2007р. Рішенням Старичівської сільської ради № 167 скасовано Рішення Старичівської сільської ради № 91 від 10.07.2003р. та № 64 від 29.01.2003р. як такі, що прийняті сільською радою помилково всупереч чинному законодавству (докази в матеріалах справи).

В судовому засіданні встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 28 лютого 2008р. у адміністративній справі № 4/169А позов ВАТ “Львівобленерго” до Старичівської сільської ради Яворівського району про скасування рішення відповідача № 167 від 06.06.2007р. - задоволено повністю. Рішення Старичівської сільської ради Яворівського району від 06 червня 2007 року № 167 “Про результати розгляду претензії ВАТ “Львівобленерго” від 17.04.2007 року № 112-2006” визнано протиправним і скасовано.

Зазначена постанова не оскаржена, станом на час розгляду даної справи набрала законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Відтак, посилання позивача за первісним позовом, на зазначене рішення Старичівської сільської ради за № 167, у позовній заяві, є безпідставним.

Посилання відповідача за первісним позовом, що майно за спірним договором знаходиться на балансі ВАТ “Львівобленерго”, не є належним та допустимим доказом права власності юридичної особи на майно. Факт перебування майна на балансі є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, і, тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи. Дана позиція підтверджується роз'ясненням Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”.

Крім того, судом встановлено, що майно, яке є предметом договору № 12/03-301 від 05.08.2003р. перебувало, одночасно у згаданий період, на балансі Яворівської КЕЧ району до 08.08.2006р., що спростовує твердження відповідача за первісним позовом, щодо власності на майно за спірним договором.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 09.08.2007р. будівля трансформаторної підстанції “А-1” заг. площ. 25,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, село Старичі, вул. Шептицького А, буд. 3а, знаходиться на праві комунальної власності Територіальної громади села Старичі в особі Старичівської сільської ради, про що видано Свідоцтво про право власності від 09.08.2007р., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 15536932, та зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві ЛОР “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” 09.08.2007р.

Відповідач за первісним позовом подав заяву про застосування до первісного позову позовної давності ( вхідний № 24415 від 07.11.08р.) мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до абз. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№ 280 від 21.05.1997 р., до виключної компетенції сільської ради належить прийняття рішення щодо відчуження комунального майна, вважає, що Старичівська сільська рада Яворівського району Львівської області в порядку абз. 30 ст. 26 Закону 10.07.2003 р. на своїй сесії прийняла рішення № 91 про безоплатну передачу у власність ВАТ «Львівобленерго»енергооб'єктів згідно переліку, що на виконання вищевказаного рішення Ради № 91 від 05.08.2003 р., між Радою та ВАТ «Львівобленерго»було укладено договір № 12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003 р., відповідно до п. 1.1. цього Договору, Рада зобов'язується безоплатно передати у власність ВАТ «Львівобленерго»майно згідно акта приймання-передачі, що додається до Договору.

Відповідач за первісним позовом посилається на те, що згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003 р., що є невід'ємною частиною Договору, на підставі рішення № 91 від 10.07.2003 р. Рада передала, а ВАТ «Львівобленерго»прийняло безоплатно майно згідно переліку, а відповідно до п. 1.2. Договору - право власності на майно переходить до ВАТ «Львівобленерго»з моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що в порядку п. 1.2. Договору ВАТ «Львівобленерго»набуло право власності на енергооб'єкти, які конкретно у позові не визначено, в с. Старичі - з моменту підписання вищевказаного акта приймання-передачі, вважає, що Рада вправі була подати позов про визнання недійсним Договору, який укладений 05.08.2003 р., тільки до 05.08.2006 р., однак звернулася з позовною заявою про визнання недійсним Договору –13.08.2007 року, тобто після спливу позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові Ради до ВАТ «Львівобленерго»про визнання недійсним Договору.

З зазначеним твердженням відповідача за первісним позовом суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Як зазначено вище у цьому рішенні, станом на 05.08.2003р., тобто на час укладення оспорюваного договору, позивач за первісним позовом, не був власником (користувачем, володільцем, розпорядником) майна за договором № 12/03-301 про безоплатну передачу майна, майно за цим договором не перебувало у комунальній власності Старичівської сільської ради, сам договір укладено зі сторони позивача за первісним позовом, в особі сільського голови, з перевищенням повноважень та з порушенням закону, про що зазначено у цьому рішенні вище, лише з 08.08.2006р. Позивач за первісним позовом, став законним власником майна, що підтверджується матеріалами даної справи, і, відповідно, тільки з 08.08.2006р. набув права розпоряджатися майном на власний розсуд і у своїх інтересах, з врахуванням доцільності та таким чином, аби не ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про власність”, яка була чинною на час укладення спірного договору, визначено, що право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Частиною 2 цієї статті передбачено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті –власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Частиною 1 статті 3 визначено, що суб”єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (частина 1 зазначеної статті), і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської діяльності та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (частина 2 цієї статті).

Аналогічно врегульовано питання власності статтею 86 ЦК УРСР, що була чинною на час укладення спірного договору.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, володіння признається законним, якщо воно грунтується на достатніх правових підставах.

Недійсні угоди, відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР, не породжують для сторін прав та обов”язків, відтак до таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Лише до вимог про визнання недійсними угод, які можуть бути визнані такими лише за позовами осіб, зазначених у статтях 56 і 57 ЦК УРСР, які були чинними на час укладення спірного договору, діють загальні правила щодо строку позовної давності.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві на статті 56 та 57 ЦК УРСР, які були чинними на час укладення спірного договору, не посилається, і з підстав зазначених у статтях 56 та 57 ЦК УРСР не просить визнати договір № 12/03-301 від 05.08.2003р. недійсним.

Отже, вимоги відповідача за первісним позовом про застосування до вказаних правовідносин позовну давність та відмовити у позові Ради до ВАТ «Львівобленерго» про визнання недійсним Договору не ґрунтується на законі.

24.11.2008р. Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” подано зустрічну позовну заяву до Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача: Яворівські квартирно-експлуатаційна частина району (Яворівські КЕЧ району) просить визнати за ВАТ «Львівобленерго» право власності на енергооб'єкти в с. Старичі за переліком згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003 р. та стягнути з відповідача судові витрати.

Як зазначено вище у цьому рішенні, позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним, у зустрічному позові не вказав конкретно, на яке саме майно (речі) він просить визнати право власності.

Право власності завжди є правом на індивідуально визначену річ.

Вище у цьому рішенні, суд вказав перелік майна, яке вказане у рішенні № 91 від 10.07.03р. та перелік майна, який зазначено у Акті приймання-передачі від 05.08.2003р. Будь-яких доказів тотожності майна позивач за зустрічним позовом не представив, а в самому зустрічному позові не вказав конкретно, яке саме (індивідуально визначене) майно він вважає своє власністю.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що 10.07.2003 р. Старичівська сільська рада Яворівського району Львівської області (далі - Рада) на своїй сесії прийняла рішення № 91 про безоплатну передачу у власність ВАТ «Львівобленерго»енергооб'єктів, що на виконання вищевказаного рішення Ради № 91 від 10.07.2003р., між Радою та ВАТ «Львівобленерго»було укладено договір №12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003 р., а згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003р., на підставі рішення № 91 від 10.07.2003р. Рада передала, а ВАТ «Львівобленерго»прийняло безоплатно майно згідно переліку.

Позивач за зустрічнм позовом посилається на те, що відповідно до п, 1.2. Договору право власності на майно переходить до ВАТ «Львівобленерго»з моменту, підписання акта приймання-передачі, в порядку п. 1.2. договору від 05.08.2003р. позивач за зустрічним позовом набув право власності на енергооб”єкти в с. Старичі, при цьому позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

ВАТ “Львівобленерго” зазначає, що стаття 388 ЦК України передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, відтак приходить до висновку, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право (Радою), добросовісний набувач (ВАТ «Львівобленерго») набуває право власності на нього, якщо тільки законний власник майна (Яворівська КЕЧ) не витребував це майно у добросовісного набувача (ВАТ «Львівобленерго»).

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що так як ВАТ «Львівобленерго»є добросовісним набувачем енергооб'єктів в с. Старичі, оскільки не знало і не могло знати про те, що на момент укладення вищевказаного Договору Рада не була власником цього майна.

А так як Рада прийняла рішення № 91 від 10.07.2003р., яке на думку позивача за зустрічним позовом є достатнім доказом, що майно знаходиться у комунальній власності, що ВАТ “Львівобленерго” не отримувало від законного власника енергооб'єктів в селі Старичі –Яворівської КЕЧ району, будь –яких листів, заперечень, щодо спірного майна, Яворівські КЕЧ району не зверталася з позовом про витребування у ВАТ “Львівобленерго” майна в с. Старичі, відтак позивач за зустрічним позовом, посилаючись на статті 330, 380 ЦК України, вважає, що ВАТ “Львівобленерго” набуло право власності на енергооб'єкти в с. Старичі за переліком згідно Акту приймання-передачі від 05.08.2003 р.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, просить в зустрічному позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін за зустрічним позовом, оглянувши та дослідивши подані докази за зустрічним позовом, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом посилається на норми статей 330, 388 та 392 ЦК України.

Так, позивач за зустрічним позовом посилається на положення Цивільного кодексу України щодо витребування майна у добросовісного набувача.

Аналізуючи положення статей 330 та 388 ЦК України ВАТ „Львівобленерго" дійшло хибного висновку про те, що у даному випадку, факт добросовісності набуття ним майна у власність є доведеним і, що витребовувати у ВАТ „Львівобленерго" майно повинна третя особа (Яворівські КЕЧ району).

Крім того, позивач за зустрічним позовом дійшли неправомірного висновку про те, що майно не можна у нього витребувати.

Виходячи із змісту ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зміст і конструкція вказаних норм, таким чином, передбачає, що навіть у випадку, коли набувач майна може бути визнаний добросовісним, за умов, якщо майно набуте ним безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати, власник майна має право витребувати його від такого набувача в усіх випадках.

У нашому випадку позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ВАТ “Львівобленерго” набуло права на спірне майно за договором №12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003р.

Як випливає із вказаного договору, Старичівська сільська рада зобов'язується безоплатно передати ВАТ “ЛОЕ” майно, вказане в Акті приймання-передачі, що додається до договору ( п.1.1. договору).

Таким чином, і це не оспорюється самим позивачем за зустрічним позовом, за вказаним договором ВАТ „Львівобленерго" повинно було набути майно безвідплатно.

Крім того, майно, що є предметом вказаного договору, на момент його підписання 05.08.2003 року, не перебувало у власності Старичівської сільської ради, про що зазначено вище у цьому рішенні та не заперечується самим позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві.

На цей момент і до 08.08.2006 року спірне майно перебувало у державній власності і усі права володіння, користування та розпорядження майна належали державі, а не територіальній громаді с. Старичі.

Таким чином, у випадку, якщо б вказаний вище договір міг би вважатись дійсним, майно за ним вибуло із володіння власника (Яворівські КЕЧ району) поза його волею і було відчужене особою, яка не мала на це права.

За умов, коли в обставинах справи присутні усі істотні умови, необхідні для застосування положень щодо можливості витребування майна у добросовісного набувача, безпідставними є обґрунтування, викладенні ВАТ „Львівобленерго" у зустрічному позові із застосуванням ст.ст.. 330, 338 Цивільного кодексу України.

Є необґрунтованим посилання ВАТ „Львівобленерго" у зустрічному позові на положення ЦК України про витребування майна від добросовісного набувача, адже предметом спору за зустрічним позовом є визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України (як стверджує позивач за зустрічним позовом у своїй зустрічній позовній заяві), і в межах розгляду даного спору така вимога не ставиться.

Відповідно, позовні вимоги позивача за первісним позовом теж не містять жодних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння і, дане питання не є предметом розгляду за первісним позовом.

Відтак, застосування до даного спору положень ЦК України щодо витребування майна є недоцільним, оскільки предмету спору дані норми матеріального права не стосуються.

Разом з тим, в межах даного спору, не йде мова про витребування майна із незаконного володіння того ж ВАТ „Львівобленерго", оскільки спірне майно не перебуває ні у його власності, ні у його володінні.

Станом на час розгляду даної справи, майно вже перебуває в комунальній власності Старичівської сільської ради з 08.08.2006 року.

Крім того, в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ВАТ „Львівобленерго" посилається на договір №12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003р.

Враховуючи той факт, що за первісним позовом у даній справі стоїть вимога про визнання вказаного договору недійсним, вимога про визнання права власності за ним є похідною і, фактично, могла бути підставою для звернення з позовом лише після вирішення питання про дійсність самого договору, адже недійсний договір не породжує жодних прав та обов'язків.

У своєму зустрічному позові ВАТ „Львівобленерго" посилається на положення статі 392 ЦК України в розумінні підстав пред'явлення позову про визнання права власності.

За словами представника ВАТ “Львівобленерго”, Старичівська сільська рада оспорює право власності ВАТ „Львівобленерго", а тому останнім заявляється зустрічна позовна вимога про визнання за ним права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, у первісному позові не йде мова про оспорювання права власності ВАТ „Львівобленерго" на будь-яке майно. Предметом спору за первісним позовом є визнання договору недійсним.

Як зазначалося вище у цьому рішенні, недійсний договір не породжує жодних прав та обов'язків, зокрема прав власності. Тобто право власності за недійсним договором ніколи не наставало, оскільки юридичний факт, за таким договором ніколи не існував.

Крім того, обов'язковою умовою обґрунтованості позовної вимоги про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України у випадку оспорювання, чи не визнання права власності і її задоволення, є наявність у позивача доказів наявності у нього права власності.

Позивачем на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог надав суду власні внутрішні довідки (додатки до додаткових пояснень на зустрічну позовну заяву у справі № 9/200 вхідний № 26243 від 04.12.08р.), а саме: листки огляду (перевірки) № № 57, 71, 72, 188, 273, 349, 322, 382, 347, 363, 347, 381, 56, 295, 102, 42, 45, 192, 52, 348, 44, 326, 53, 77, 347, 129, 62, 294, 111, 383, 430, 73, 93, 175, 399, 79, 283, 91, 92, 481, Завдання № № 864, 858, 859, 871, 867, 1078, 1080, 1066, 1079, 1067, 1065, довідку про балансову вартість № 506 (копія), довідку Старичівської сільської ради від 24.02.05р. № 46 (копія), довідку Старичівської сільської ради про балансову вартість (копія), які жодним чином не підтверджують право власності позивача за зустрічним позовом на майно.

Чинних правовстановлюючих документів, які можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32 - 34 ГПК України, позивач за зустрічним позовом суду не представив.

Як зазначено вище у цьому рішенні, ВАТ “Львівобленерго” в обґрунтування заперечень проти первісного позову та своїх вимог за зустрічним позовом, посилається на перебування майна на балансі ВАТ “Львівобленерго", про що подав Наказ ВАТ “Львівобленерго” від 14.08.2003р. № 294 та Додаток до наказу ВАТ “Львівобленерго” від 14.08.2003р. № 294 з “Переліком основних фондів, що підлягають прийманню на баланс ВАТ “Львівобленерго”.

Наказ ВАТ “Львівобленерго” від 14.08.2003р. № 294 та Додаток до наказу ВАТ “Львівобленерго” від 14.08.2003р. № 294 з “Переліком основних фондів, що підлягають прийманню на баланс ВАТ “Львівобленерго” не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи.

Лист за № 246, який підписано начальником Яворівської КЕЧ району, не є належним та допустимим доказом у справі, тим більше права власності на майно, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 34 ГПК України).

Як зазначено вище у цьому рішенні, між ВАТ “Львівобленерго” та Яворівською КЕЧ району, 29.09.2006р. був укладений договір про постачання електричної енергії № 90100, за яким, сторони погодили, що спірне майно належить споживачу - Яворівській КЕЧ району, а не ВАТ “Львівобленерго” (правова оцінка зазначеному договору надана вище у цьому рішенні), а оскільки майно за зустрічним позовом не індивідуалізоване, то суд вважає, що майно, на яке позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності, та майно, яке є предметом договору про постачання електричної енергії № 90100 від 29.09.06р. є одним і тим самим майном.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, представників позивача та відповідача за зустрічним позовом, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення повністю, а в зустрічному позові слід відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 69, 77, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовільнити повністю.

2. Визнати недійсним договір, укладений між Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області та Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” № 12/03-301 від 05.08.2003 року безоплатної передачі майна.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів, вул. Сяйво, 10, код ЄДРПОУ 0013187) на користь Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, с. Старичі Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 23949356) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя Данко Л.С.