Ухвала суду № 27459055, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/58818/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" (далі -Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012

у справі № 2а-8021/10/1570

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі -СДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомленні-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 № 0001151620/0 та визнати протиправними дії СДПІ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього судового акта суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з поставки мерчандайзингових послуг під час продажу його товару у дистриб'юційній мережі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково та повністю відмовлено у позові з тих підстав, що оскільки передача товару на реалізацію дистриб'ютору супроводжується переходом власності на цей товар до дистриб'ютора, то послуги з подальшого просування цього товару на ринку є такими, що належать до господарської діяльності дистриб'ютора, а не діяльності Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності включення до податкового кредиту за грудень 2009 року податкових накладних, отриманих у періодах, наступних за звітним податковим періодом, та документального підтвердження затримки такого отримання. За наслідками цієї перевірки СДПІ було складено акт від 23.07.2010 № 454/16-2/32224466/82 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 744 927 грн. (у тому числі 496 618 грн. за основним платежем та 248 309 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що Товариство у перевіреному періоді незаконно віднесло до податкового кредиту ПДВ у складі вартості послуг мерчандайзингу з просування товару, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маркет-Групп»в рамках виконання договору від 25.12.2008 № 12/25М.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд підтримав правову позицію податкового органу по справі, яка ґрунтується на тому, що вказані послуги знаходяться поза межами господарської діяльності Товариства як виробника продукції, а є господарською діяльністю дистриб'ютора (покупця), оскільки згідно з умовами договору дистриб'юції від 25.12.2008 № 25/15-08, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маркет-Групп», право власності на товар переходить від позивача як постачальника до дистриб'ютора з моменту доставки його на склад останнього та підписання накладної.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з установлених судами справи, зміст спірного договору на надання послуг мерчандайзинга передбачав надання виконавцем послуг продавцю, зокрема: з підготовки товару до продажу у роздрібній торговій мережі з метою збільшення обсягів продажу такого товару, сприяння в організації просування товару позивача, популяризації торговельних марок позивача.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз дистриб'юторського договору та договору на надання послуг мерчандайзингу, укладених позивачем та названим контрагентом, дає підстави вважати, що послуги, які надавав дистриб'ютор Товариству, спрямовані на отримання доходу останнього. Адже, незважаючи на належність поставленого позивачем товару дистриб'юторові, економічний ефект від вказаних послуг передбачав забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку та забезпечення отримання в майбутньому доходів від виробництва товару саме позивачем.

Таким чином, понесені Товариством витрати по сплаті ПДВ у вартості послуг з передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та підлягають врахуванню при визначенні об'єкта та бази оподаткування ПДВ згідно з умовами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неспроможні і доводи СДПІ щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, актів приймання-передачі), що містили б достатню інформацію про зміст, перелік та результати спірних послуг. Адже чинним законодавством не встановлено ані особливих вимог щодо документів, складенням яких має опосередковуватись надання послуг з мерчандайзингу, ані уніфікованої форми акта приймання-передачі таких послуг.

А відтак відповідні документи можуть вважатися первинними документами за умови, що вони містять обов'язкові реквізити, перелічені в частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, факт поставки позивачеві спірних послуг підтверджується наявними у справі договором з додатком до нього, актами прийому-передачі наданих послуг, податковими накладними, банківськими виписками. Зазначені документи містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту, переліку спірних послуг, їх вартості та інші відомості згідно з наведеною нормою Закону.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір. А відтак у апеляційного суду були відсутні передбачені законом підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови Одеського окружного адміністративного суду зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 у справі № 2а-8021/10/1570 скасувати.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 у справі № 2а-8021/10/1570 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько