Ухвала суду № 27459053, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Київ К-23811/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі -СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 2а-42673/09/2070

за позовом відкритого акціонерного товариства "Ольга" (далі -Товариство)

до СДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.08.2007 № 0000920849/0, від 11.09.2007 № 0000920849/1, від 15.11.2007 № № 0000920849/2 та від 01.02.2008 № 0000920849/3.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками її останнього розгляду постановою названого суду від 14.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що обраний позивачем спосіб виправлення показників декларацій з ПДВ шляхом подання уточнюючих розрахунків не вплинув на стан розрахунків позивача з бюджетом, а тому донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій не можна визнати правомірним.

На вказані рішення СДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог СДПІ зазначає про неправильне застосування судами пункту 5.1 статті 5, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наслідком чого стало прийняття невірних по суті спору рішень.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у висновках акта від 05.12.2006 № 1274/231/30236745 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006 СДПІ зазначено про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань на загальну суму 5 522 012 грн. та про наявність у Товариства права на збільшення на вказану суму залишку від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі цих висновків податкового органу позивачем після проведення вказаної перевірки було подано уточнюючі розрахунки податкових декларації з ПДВ за звітні періоди з листопада 2005 року по вересень 2006 року, згідно з якими Товариством було збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 5 522 012 грн.

За результатами проведення СДПІ документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за червень 2007 року, оформленої актом від 08.08.2007 № 2243/49-0/30236375 позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 139 225,80 грн. (у тому числі 132 596 грн. за основним платежем та 6629,80 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2007 № 0000920849/0. Правова позиція податкового органу, покладена в основу цього донарахування, полягає у тому, що у Товариства було відсутнє право на подання уточнюючих декларацій за періоди з листопада 2005 року по вересень 2006 року після проведення податкової перевірки за цей період, а право позивача на збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 5 522 012 грн. мало бути реалізовано шляхом включення цієї суми до рядка 26 декларації з ПДВ.

За змістом абзаців другого, третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що кваліфікуючою ознакою уточнюючого розрахунку є момент його подання платником, а саме - до моменту виявлення контролюючим органом відповідної помилки у податковому обліку платника.

У розглядуваному випадку, як було встановлено судами, спірні уточнюючі розрахунки було подано Товариством після закінчення податкової перевірки за наслідками виявлення податковим органом помилок у формуванні позивачем даних податкової звітності. А відтак зазначені уточнюючі розрахунки не мали правового значення та не могли слугувати підставою для ретроспективної зміни даних податкового обліку платника.

У той же час за даних обставин підстави для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ відсутні.

Адже у висновках акта перевірки від 05.12.2006 № 1274/231/30236745 СДПІ було підтверджено суму від'ємного значення Товариства у розмірі 5 522 012 грн. Таким чином, позивач об'єктивно мав право на врахування цього від'ємного значення при розрахунку об'єкта оподаткування ПДВ у будь-якому періоді, протягом якого існувала ця сума. За наявності такого від'ємного значення та за відповідності розміру податкових зобов'язань у порівнянні даних платника з даними податкового органу у Товариства не могла виникнути недоплата з ПДВ, позаяк відображення цього від'ємного значення у рядку 25 або у рядку 26 не вплинуло б на арифметичну суму обчисленого податкового зобов'язання.

А відтак суди обґрунтовано скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення, задовольнивши позов Товариства.

Оскільки помилковість окремих висновків судів не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення, то підстави для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 у справі № 2а-42673/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько