Постанова № 27458334, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року 16:15 № 2а-7504/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Головань О.В. та Соколової О.А., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства)

до

третя особа

державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС

товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний медичний центр краси та здоров’я «ЮВЕЛ»

про

визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український міжнародний комерційний центр (колективне підприємство) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва у призначенні та проведенні невиїзної документальної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012 в адміністративній справі №2а-7504/12/2670 задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі головуючої судді Клочкової Н.В., суддів Огурцова О.П., Саніна Б.В.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу в порядку, визначеному статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд новому складу суду.

Позовні вимоги мотивовано порушенням державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва встановленого порядку проведення невиїзної документальної перевірки, а також тим, що відповідачем протиправно винесено акт перевірки від 27.12.2006 №600/23-11/03053451 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із земельного податку в сумі 107 594,67 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що підставою для про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) стали приписи пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, відповідач посилався на обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.12.2006 №600/23-11/03053451 та правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0. Так, представником органу державної податкової служби вказано на те, що позивачем не нараховувалися податкові зобов’язання по земельному податку.

Під час розгляду справи №2а-7504/12/2670 позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Зокрема, згідно останньої редакції позовних вимог позивач просив визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо призначення та проведення невиїзної документальної перевірки, визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва при складанні акту перевірки від 27.12.2006 №600/23-11/03053451, визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо повторного нарахування земельного податку, скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0.

В судове засідання 08.11.2012 представник відповідача не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, враховуючи неявку представників відповідача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу №2а-7504/12/2670 в письмову провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету земельного податку за період з 01.01.2004 по 01.11.2006.

Підставою для проведення перевірки зазначено пункт перший статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Перевіркою встановлено порушення Українським міжнародним комерційним центром (колективним підприємством) статей 13, 14 та 15 Закону України «Про плату за землю», що призвело до ненарахування податкового зобов’язання із земельного податку на суму 71 389,78 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 27.12.2006 №600/23-11/03053451 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із земельного податку у сумі 107 594,67 грн., у тому числі: 71 389,78 грн. –основний платіж, 36 204,89 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1.2 пункту 1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю»від 01.08.2006 №1066, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначається механізм обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - інформаційний обмін), між органами виконавчої влади.

За таких обставин, дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо призначення та проведення невиїзної документальної перевірки Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету земельного податку за період з 01.01.2004 по 01.11.2006 є обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Суд не бере до уваги посилання позивача щодо невідповідності акту перевірки від 27.12.2006 №600/23-11/03053451 вимогам, встановленим у пункті 2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», що є проявом неправомірності дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва при складанні акту, оскільки це не підтверджено матеріалами справи.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства), державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва встановлено порушення підприємством вимог податкового законодавства. Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо складання акту перевірки від 27.12.2006 №600/23-11/03053451 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Досліджуючи правомірність дій відповідача при нарахуванні позивачеві грошового зобов’язання із земельного податку за період з 09.06.2006 по 01.11.2006, суд виходить з наступного.

Основним нормативним актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, а справляння плати за землю здійснювалося на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 15 Закону України «Про плату за землю»визначає, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру станом на 10.01.2009 землекористувачем земельної ділянки площею 1291,43 м2 за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б, є позивач на праві постійного користування. Датою початку цього права зазначено 24.06.1998.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного Кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною першої статті 125 Земельного Кодексу України у відповідній редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б, належить позивачу на праві постійного користування, посвідченого державним актом від 24.06.1998 І-КВ №003924.

Таким чином, Український міжнародний комерційний центр (колективне підприємство) є платником земельного податку та був зобов’язаний сплачувати його з моменту виникнення права постійного користування земельною ділянкою, тобто з 24.06.1998.

Суд звертає увагу, що законодавством України, не передбачено можливості переведення за договором зобов’язань щодо сплати податків на інших осіб.

За таких обставин, посилання позивача, що сплата земельного податку за 2006 рік проводилася товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний медичний центр краси та здоров’я «ЮВЕЛ»у відповідності до умов договору від 15.07.2006 є необґрунтованими, а позовні вимоги щодо визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо нарахування земельного податку за період з 09.06.2006 по 01.11.2006 не підлягають задоволенню.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний медичний центр краси та здоров’я «ЮВЕЛ» не було позбавлено можливості згідно Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Законом України «Про плату за землю», чинних на момент виникнення спірних правовідносин, звернутися до податкового органу із заявою про поверненням надміру сплачених сум податку.

Аналізуючи доводи позивача в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0, суд виходить з наступного

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Статтею 206 Земельного кодексу України, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 193 Земельного Кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15, державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, економічної та грошової оцінки земель. Власники землі або землекористувачі щорічно подають відповідним органам дані про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у їх власності або користуванні.

Як зафіксовано в акті перевірки, розрахунки по земельному податку за 2004-2006 роки Українським міжнародним комерційним центром (колективним підприємством) до органу державної податкової служби не подавались, земельний податок не обраховувався і не сплачувався.

Посилання позивача на неправомірність податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що ним самостійно розраховано та сплачено земельний податок за 2005 та початок 2006 року є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається із банківської виписки, отриманої із ГУ ДКУ у місті Києві, надходження коштів по земельному податку від Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) було зафіксовано 22.01.2007:

за період 2005 року – у сумі 10 379,90 грн.;

за період з 01.01.2006 по 08.06.06 –у сумі 4 957,77 грн.

Разом з тим, для встановлення правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0 зазначені перерахування коштів не мають значення, оскільки вони були здійснені вже після проведення податковим органом відповідної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення із визначенням позивачеві суми грошового зобов’язання.

Суд також звертає увагу, що позивачем не надано суду довідки про нормативну грошову оцінку земельної, на основі якої здійснювався розрахунок земельного податку та необґрунтовано застосування коефіцієнту на функціональне використання землі у розмірі 0,5.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 2006 рік Український міжнародний комерційний центр (колективне підприємство) мав право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД: 51.39.0, 52.11.0, 51.47.1, 55.10.0, 74.20.1, 45.21.1.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва», що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б, відноситься до економіко-планувальні зони території міста Києва №2 (Хрещатик-Липки), грошова оцінка землі в межах зони становить 923,16 грн. за 1 м2 .

Згідно Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Української академії аграрних наук від 27.11.1995 №76/230/325/150 «Про внесення доповнень до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.11.1995 №427/963, зі змінами згідно Наказу від 15.04.1997 №46/131/63/34 «Про внесення змін та доповнень до розділу 3 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.10.1997 №511/2315, та Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №388/12262 визначаються коефіцієнти на функціональне використання землі та узагальнюючий локальні коефіцієнти.

Позивачем не обґрунтовано підстав застосування до земельної ділянки коефіцієнту земель громадської діяльності та земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошової оцінки земель»від 12.05.2000 №783 та листів Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.01.2001 №14-22-7/132, від 10.01.2002 №14-22-6/186, від 14.01.2003 №14-22/-6/167, від 12.01.2005 №14-22-7/147 коефіцієнт індексації грошової оцінки земель становить: за 2000 рік - 1,13; за 2001 рік –1,182; за 2002 рік –1,02; за 2003 рік - не індексувалась; за 2004 рік - не індексувалась; за 2005 рік –1,035.

Аналізуючи доводи позивача щодо неврахування податковим органом наявності кількох співвласників будівлі, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена будівля на праві власності була зареєстрована за Українським міжнародним комерційним центром (колективним підприємством).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За таких обставин, згідно законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, право постійного користування земельною ділянкою не переходило автоматично з переходом права власності на будівлю, яка розташована на цій ділянці. Крім того, жодних належних доказів того, що право власності на будівлі було передано іншим особам, суду не надано.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру, що міститься в матеріалах справи, землекористувачем земельної ділянки площею 1291,43 м2 за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б, є позивач на праві постійного користування. Датою початку названого права зазначено 24.06.1998.

З матеріалів справи вбачається, що визначення позивачеві грошового зобов’язання здійснювалось відповідачем саме на цю земельну ділянку площею 1291,43 м2 за адресою місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 18Б.

Підсумовуючи викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено факту відсутності з його боку правопорушень, суд дійшов висновку про правомірність визначення державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва податкового зобов’язання із земельного податку.

Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в ухвалах від 26.07.2011 №К-11076/08, від 13.09.2012 №К/9991/5586/11, від 29.03.2012 №К-41934/10.

Разом з тим, відповідно до статті 18 Закону України «Про плату за землю»платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Таким чином, враховуючи зазначені строки давності, податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0 в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання із земельного податку за 2004 рік підлягає скасуванню

Як вбачається із розрахунку грошового зобов’язання із земельного податку, визначеного Українському міжнародному комерційному центру (колективному підприємству), сума податкового зобов’язання становить:

З 01.01.2004 по 31.12.2004 –24 939,66 грн.;

З 01.01.2005 по 31.12.2005 –24 939,66 грн.;

З 01.01.2006 по 01.11.2006 –21 510,46 грн.

Згідно розрахунку фінансових санкцій по земельному податку сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства), за 2004 рік становить 73 571,96 грн., а за 2005-2006 рік –57 626,14 грн.

Згідно з підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, враховуючи, що сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства), за 2004 рік становить понад 50% від суми нарахованого податку, сума штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку за 2004 рік склала 12 469,83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем також застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції) на підставі підпункту 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 510 грн. (170 грн. –за 2004 рік, 170 грн. –за 2005 рік, 170 грн. –2006 рік).

За таких обставин, враховуючи зазначені строки давності та терміни обмеження визначення органом державної податкової служби платнику податків земельного податку, податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000342311/0 підлягає скасуванню в частині визначення позивачеві суми податкового зобов’язання із земельного податку за 2004 рік в розмірі 37 579,49 грн., у тому числі: 24 939,66 грн. –основний платіж, 12 639,83 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 19.01.2007 №0000342311/0 в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання із земельного податку в розмірі 37 579,49 грн., у тому числі: 24 939,66 грн. –основний платіж, 12 639,83 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) судові витрати у розмірі 1,13 грн. (одна гривня 13 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

суддя Головань О.В.

суддя Соколова О.А.