Постанова № 27458046, 08.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року 13:16 № 2а-12689/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Питель І.І.,

представники відповідача - Харитонова А.О., Шаповал А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003952220 від 28.08.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» (надалі -ТОВ «СтілАрм», позивач) до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення №0003952220 від 28.08.2012 року, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 582 702,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 145 675,50 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «СтілАрм»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Віп трейд»відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «Віп трейд»правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочин між позивачем та ТОВ «Віп трейд»як нікчемний, так як ДПІ в Голосіївському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також перевіряючим не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «СтілАрм»зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.04.1999р., свідоцтво про державну реєстрацію від 08.04.1999р. №1068120000. за № 10741070008015969. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30264554.

ТОВ «СтілАрм»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.12.2002р. за №8369, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.01.2003р. №37051262, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер -302645526508, ТОВ «СтілАрм» є платником ПДВ з 16.01.2003р.

ДПІ в Голосіївському районі м. Києва на підставі повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 30.07.2012 року № 5365/10/22-2003 та наказу від 30.07.2012 року № 1328 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СтілАрм»,код ЄДРПОУ 30264554 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Віп трейд», код ЄДРПОУ 37240770 за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.08.2012р. № 265/1-22-20-30264554 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «СтілАрм»порушило вимоги п п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «СтілАрм»за серпень 2011 року занижено суму податку на додану вартість на суму 582702,00 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує наступним.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 встановлено наявність податкового кредиту неправомірно сформованого ТОВ «СтілАрм»за рахунок укладання договору поставки товару (надання послуг) з ТОВ «Віп Трейд», що в свою чергу ТОВ «Віп Трейд»придбавало у ТОВ «Сиріус-грант».

В той же час, актом перевірки ТОВ «Віп трейд»від 05.10.2011р. №1317/23-5/37240770, складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Віп трейд»та покупцями (в тому числі ТОВ «СтілАрм»), оскільки відповідно до поданих ТОВ «Віп трейд»до податкової інспекції декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності у контрагента відсутні основні засоби виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Віп трейд»згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складає -1 особа.

Первинні документи бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Віп трейд»за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. до перевірки не надано.

Також актом №1317/23-5/37240770 встановлено - ТОВ «Віп трейд»сформовано податковий кредит за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Сіріус - грант».

Актом перевірки ТОВ «Сіріус - грант»від 27.07.2011р. № 940/23-3/37318328, складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва, не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період відсутні взаємовідносини з постачальниками, а саме підприємства-постачальники не декларували податкові зобов'язання на користь ТОВ «Сіріус - грант», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також, податковий орган зазначає,що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; загальна чисельність працюючих на ТОВ «Сіріус - грант»- 1 особа.

Окрім цього, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено допит посадової особи ТОВ «Сіріус - грант»ОСОБА_5, про що складено протокол, згідно якого ОСОБА_5 не має відношення до діяльності ТОВ «Сіріус - грант».

Враховуючи вищезазначене, податковий орган приходить до висновку, що операції між контрагентом та позивачем здійсненні фіктивно, тобто відбулось перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього, без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

Усі фінансово-господарські операції з ТОВ «Сиріус - гарант»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача»- ТОВ «СтілАрм».

Податковий орган зазначає, що контрагентом з порушенням сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по фінансово-господарським операціям, що, в свою чергу, спричинило неправомірне формування податкового кредиту позивачем за серпень 2011 на загальну суму 582702,00 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0003952220 від 28.08.2012 року, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 582 702,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 145 675,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)" перевіркою встановлено наявність податкового кредиту сформованого ТОВ „СтілАрм" за рахунок ТОВ „Віп Трейд" (код ЄДРПОУ 37240770), перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, сума взаємовідносин 582701,77 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Віп трейд»позивач надав суду копії договору від 02.02.2011 року №02-02-11р.

Відповідно до умов цього договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму відповідно до даного Договору.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивач надав суду копії податкових накладних: №188 від 01.08.2011 року, №190 від 08.08.2011 року, №189 від 08.08.2011 року, №191 від 15.08.2011 року, №192 від 22.08.2011 року, №193 від 29.08.2011 року, №194 від 31.08.2011 року; видаткових накладних №РН-0000810 від 01.08.2011 року, №РН-0000811 від 08.08.2011 року, №РН-0000812 від 15.08.2011 року, №РН-0000813 від 22.08.2011 року, №РН-0000814 від 29.08.2011 року, №РН-0000815 від 31.08.2011 року; рахунків на оплату №01/3162 від 01.08.2011 року, №01/3164 від 08.08.2011 року, №01/3163 від 08.08.2011 року, №СФ-01/3166 від 22.08.2011 року, №СФ-01/3167 від 29.08.2011 року, №СФ-01/3168 від 31.08.2011 року; актів надання послуг №446 від 08.08.2011 року; платіжних доручень №1555 від 09.08.2011 року, №1567 від 11.08.2011 року, №1568 від 11.08.2011 року, №1634 від 22.08.2011 року, №1635 від 22.08.2011 року, №1678 від 29.08.2011 року, №1677 від 29.08.2012 року, №1698 від 31.08.2011 року, №1699 від 31.08.2011 року.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Віп трейд»у підприємства-постачальника ТОВ «Сіріус-грант»за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р., що у свою чергу свідчить про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Віп трейд» та покупцями (в тому числі ТОВ «СтілАрм»).

Вказані висновки суду підтверджуються актом перевірки ТОВ «Віп трейд»від 05.10.2011р. №1317/23-5/37240770, складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва та актом перевірки ТОВ «Сіріус-грант»від 27.07.2011р. № 940/23-3/37318328, складении ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено допит посадової особи ТОВ «Сіріус - грант»ОСОБА_5, про що складено протокол, згідно якого ОСОБА_5 не має відношення до діяльності ТОВ «Сіріус - грант».

Оскільки угоди поставки між ТОВ «Віп трейд»та ТОВ «Сіріус - грант»є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ „Віп трейд" та покупцями (в тому числі ТОВ „СтілАрм"). Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Віп трейд»згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає -1 особа.

Відповідно до поданих товариством до ДПІ у Печерському районі м. Києва Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Первинні документи бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Віп трейд»за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 року до перевірки не надано.

Суд погоджується з висновком податкового органу, що операції ТОВ «Віп трейд»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Віп трейд»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Віп трейд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «СтілАрм»та ТОВ «Віп трейд» при укладенні договору на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Господарські операції за серпень 2011 року щодо придбання ТОВ «СтілАрм»товару у контрагента - постачальника ТОВ п трейд»не підтверджується відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України та є нікчемними, і в силу ст..216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 582 702,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 145 675,50 грн. здійснено ДПІ в Голосіївському районі м. Києва правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №003952220 від 28.08.2012 року винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.11.2012р.

Суддя В.П. Шулежко