Постанова № 27458033, 24.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-6766/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Марїної І.О., представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз»(надалі за текстом - ПАТ «Харківміськгаз») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціальної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби (надалі за текстом -СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 24.05.2012 року № 000130047 та № 0000140047.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведені перевірки та при оформлені результатів перевірки податковим органом не дотримано вимог податкового законодавства України, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача Мар'їна І.О. за довіреністю підтримала в повному обсязі позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування адміністративного позову та матеріали адміністративної справи.

Представник відповідача Онищенко А.В., який діяв за довіреністю, проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно вимог чинного законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що, згідно до Податкового кодексу України (надалі за текстом -ПК України), позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Позивача зареєстровано 10.01.1995 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 003345. Свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 174112.

ПАТ «Харківміськгаз»взято на податковий облік в органах державної податкової служби (Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова) 24.02.1995 року за № 122. Взято на облік СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС 01.09.2000 року за № 24, станом на дату підписання акту перевірки перебуває на обліку СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС.

Судом встановлено, що уповноваженими особами СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Харківміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період травень-серпень 2011 року по правовим відносинам з ФОП ОСОБА_4 та податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 93/47-0/03359552 від 07.05.2012 року, яким зафіксовані порушення вимог ПК України, в тому числі:

п.п. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п. 138.1, п. 138.4, п. 138, 139.1.9, п. 139.1, ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого на думку відповідача, позивачем було занижено податок на прибуток на суму 9490,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 9490,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 9165,75 грн., у тому числі: за основним платежем -8252,00 грн., за штрафними санкціями -913,75 грн..

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року:

№ 0000130047, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9165,75 грн., у тому числі: за основним платежем -8252,00 грн., за штрафними санкціями -913,75 грн..

та № 0000140047, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9490,00 грн..

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлення з боку податкового органу, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова (надалі за текстом -ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) листом від 17.02.2012 року № 621/7/17-02-11 надіслано довіку про результати проведення зустрічної звірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) (надалі за текстом -ФОП ОСОБА_4) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-консалтінг плюс»(код ЄДРПОУ 37093546) (надалі за текстом ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс») їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року (надалі за текстом -довідка № 74/172/НОМЕР_3), якою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 з постачальником ТМЦ ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»та контрагентами -покупцями відсутній факт реального вчинення господарських операцій за травень, червень, липень, серпень та вересень місяці 2011 року.

Згідно з довідкою № 74/172/НОМЕР_3 встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»за червень місяць 2011 року, на адресу ФОП ОСОБА_4 складає 98,1 % від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг).

За результатами аналізу ланцюгів постачання встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»за липень місяць 2011 року, на адресу ФОП ОСОБА_4 складає 84,4 % від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг).

За результатами аналізу ланцюгів постачання встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»за серпень місяць 2011 року, на адресу ФОП ОСОБА_4 складає 79,9 % від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг).

За результатами аналізу ланцюгів постачання встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»за вересень місяць 2011 року, на адресу ФОП ОСОБА_4 складає 54,3 % від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг).

Враховуючи зміст матеріалів адміністративної справи, акту перевірки № 93/47-0/03359552 від 07.05.2012 року та правової позиції представника відповідача суд зазначає, що з боку податкової установи відсутні зауваження до документації по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_4.

Окремо суд звертає увагу на посилання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, що використані відповідачем в акті перевірки № 93/47-0/03359552 від 07.05.2012 року щодо документального не підтвердження первинними документами здійснення господарської діяльності та не декларування взаємовідносин з позивачем з боку ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»та зазначає, що суд відхиляє зазначені доводи відповідач, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином суд приходить до висновку, що порушення податкової дисципліни з боку ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»не може бути підставою для податкової установи для встановлення порушення законодавства для позивача.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи встановлено, що в даному випадку підставами для донарахування позивачеві ПДВ стало віднесення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товарів у ФОП ОСОБА_4, з яким правочин визнаний СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС нікчемними з підстав порушення публічного порядку та завищення податкового кредиту з ПДВ по зазначених операціях.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган прийшов висновку, що правочини, укладені від імені зазначеного контрагенту не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача»та суперечать інтересам держави та суспільства, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище звичайних цін на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою відповідно до Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України з урахуванням змін та доповнень зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карт або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового періоду, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенту на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Отже, укладений позивачем правочин із зазначеними контрагентом є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та судовому порядку не визнані недійсними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, де первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, зазначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-Х1V "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Фахівець СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС в акті підтверджує надання первинних документів, але стверджує, що не встановлено підтвердження факту реальності здійснення господарської операції за період травень - серпень 2011 року. Але факт здійснення господарських операцій був реальний і підприємство реально отримало матеріальні цінності і використало їх у своїй господарській діяльності (спецодягом і засобами захисту забезпечені працівники за нормами видачі спецодягу і вони реально працюють у цьому спецодягу), тому не можливо стверджувати про відсутність факту реальності господарських операцій.

Доставка матеріальних цінностей до складу підприємства проводилась автомобільним транспортом ПАТ «Харківміськгаз». Виїзд автомобіля на маршрут підтверджено подорожніми листами. Оскільки автомобіль використовувався для доставки матеріальних цінностей від різних постачальників, в подорожньому листі зазначався підрозділ, для якого виконувалося перевезення вантажу, та маршрут «По місту та області».

Картками складського зберігання підтверджено факт доставки товаро-матеріальних цінностей до складу підприємства.

Матеріальні звіти підтверджують факт використання товаро-матеріальних цінностей (автозапчастин) у господарчий діяльності підприємства.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у постачальника ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», з якими були взаємовідносини постачальника ПАТ «Харківміськгаз»ФОП ОСОБА_4, не являється доказом факту нереального постачання товару ФОП ОСОБА_5 ПАТ «Харківміськгаз».

Підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання

Ст. 203 ЦК України , на яку йде посилання в акті, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки фактично відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівника вищевказаного контрагента підприємства на момент укладення нібито нікчемних правочинів. Таким доказом має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівника підприємства-контрагента, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Таким чином, для висновків про застосування наслідків несплати податків (заниження податкових зобов'язань будь-яким способом) за нікчемним правочином слід, насамперед, мати безспірні докази такої нікчемності.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено індивідуальний характер юридичної відповідальності, „винною" стороною визнана та сторона, яка відобразила в податковій декларації податковий кредит, незалежно від того, що нікчемним визнано правочин з вини іншої сторони.

Таким чином, якщо сторони угоди вважають її дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 ст. 216 ЦК України), а не застосовувати такі наслідки самостійно.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами адміністративної справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30) від 24.05.2012 року № 0000130047.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30) від 24.05.2012 року № 0000140047.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, свідоцтво № 100336450, ІПН 033595520399, п/р № 26009123394001 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, МФО 351607) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) 55 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.10.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун