Постанова № 27458022, 30.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-10358/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Коняєва А.О.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж» (надалі за текстом -ВАТ «Теплоенергомонтаж») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 04.09.2012 року № 0007782305.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасування, оскільки прийнято з порушенням та помилковим застосуванням норм діючого законодавства, а тому є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову та наявні матеріали справи.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що дію податкового органу при винесенні податкового повідомлення-рішення та саме податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.09.2012 року № 0007782305 відповідає вимогам законодавства, в обґрунтування своєї позиції посилався на зміст заперечень проти адміністративного позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ВАТ «Теплоенергомонтаж»взято на податковий облік з 01.01.2008 року у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 33952, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.04.1994 року № 14801200000004920, код форми власності 10 - приватна власність.

На підставі наказу про проведення планової виїзної перевірки від 27.06.2012 року № 914 та виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направлень від 10.07.2012 року № 1110, № 1123, № 1132, № 1133, № 1221, № 1220 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатам проведеної перевірки складено акт від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 «Про результати документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Теплоенергомонтаж»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року»(надалі за текстом -акт перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980).

Згідно з висновком акту перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 податковим органом встановлено порушення з боку ВАТ «Теплоенергомонтаж»:

- п.п.138.10.2 п.138.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 «Податкового Кодексу України»від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004,00 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у IY кварталі 2011 року на суму 22965 грн.;

- п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст.6 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 171805 грн., в тому числі у квітні 2009 року на суму 866 грн., у травні 2009 року на сумі 16856 грн., у червні 2009 року на суму 21861 грн., у липні 2009 року на суму 44792 грн., у серпні 2009 року на суму 973 грн., у вересні 2009 року на суму 477 грн., у жовтні 2009 року на суму 1135 грн., у листопаді 2009 року 679 грн., у грудні 2009 року на суму 1039 грн., у січні 2010 року на суму 432 грн., у лютому 2010 року на суму 1133 грн., у березні 2010 року на суму 1207 грн., у квітні 2010 року на суму 689 грн., у травні 2010 року на суму 620 грн., у червні 2010 року на суму 476 грн., у липні 2010 року на суму 513 грн., у вересні 2010 року на суму 13200 грн., у грудні 2010 року на суму 64857 грн.;

- порушенням п. 3.5 Положення Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, перевищено ліміт каси у сумі 7849,98 грн..

- розд. ІІІ Положення "Про порядок обчислення та сплати до місцевих бюджетів комунального податку" вiд 21.03.1996 року, в наслідок чого занижено суму комунального податку за Ш квартал 2010 року у розмірі 178,50 грн..

За результатам розгляду висновків акту перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007782305, що стосується першого розділу висновку, а саме: п.п. 138.10.2 п. 138.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 «Податкового Кодексу України»від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у IY кварталі 2011 року на суму 22965 грн..

Підставою для застосування п.п. 138.10.2 п. 138.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України з боку податкового органу стало виявлення наступного, а саме: від'ємне значення об'єкта оподаткування виникло за рахунок витрат понесених на утримання апарату позивача (заробітна плата, соціальні внески, амортизаційні відрахування, послуги зв`язку та інше). При перевірки цього питання з боку податкового органу встановлено, що на протязі 2011 року та 1 кварталу 2012 року підприємство для виконання робіт та отримання доходів залучало сторонні організації, при цьому мало власних кваліфікованих працівників, власні потужності, що завідомо приводило к збитковості товариства.

З урахуванням наведеного податковий орган прийшов до висновку, що порушено п.п. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України та безпідставно зависило валові витрати на загальну суму 850004,00 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512,00 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843,00 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442,00 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207,00 грн..

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що зазначені порушення по відношенню до позивача встановлені внаслідок проведеного аналізу, проте зазначив про його відсутність в будь-якому документі, що наявний в матеріалах адміністративної справи та не повідомив про можливе його знаходження в іншому місці.

Крім того в ході розгляду адміністративної справи з боку податкової установи не повідомлено про виявлені факти які стали підставою для визначення законодавчого підґрунтя встановленого порушення.

З урахуванням наведеного суд не погоджується з позицією податкового органу, щодо підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно п.п. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138 ПК України зазначено, що до інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10, ст. 138 ПК України зазначено, що до інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності з пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , Зареєстровано в Міністерстві юстиції України19 січня 2000 р. за N 27/4248, зі змінами та доповненнями, зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Враховуючи наведені норми суд приходить до висновку, що дії позивача по відображенню показників податкової звітності вчинені у відповідності до вимог норм законодавства.

В ході розгляду адміністративної справи з боку позивача надано договір генпідряду № 44С-ДП-11 від 18.07.2011 року та первинну документацію до нього, штатний розклад працівників позивача на період 2011 року, 2012 року, співставлення з середньою заробітною платою по Україні станом на 01.09.2012 року, зведену відомість № 3 з додатками з квітня 2011 року по березень 2012 року, розшифровку заробітної плати за ІІ-І\/ квартали 2011 року та І квартал 2012 року, довідку про нарахування єдиного соціального внеску за період з квітня 2011 року по березень 2012 року.

Позивачем заявлено вимогу про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, проте суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії. Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту -визнання його нечинним.

Вимога про скасування (недійсним, протиправним) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007782305.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає про їх невідповідність вимогам діючого законодавства, внаслідок їх помилкового розуміння.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи висновок суду щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, в інша частина позовних вимог є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 0007782305 від 04.09.2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (61166, м. Харків, р. Леніна, 30, ОКПО 00120980, ОПН 001209820392) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02.11.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун