Постанова № 27456979, 05.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року 2а-4724/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта"доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2012 року № 0001482300 та від 03 липня 2012 року № 0001312300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, договори, укладені з ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд" та ТОВ "Геопром", не можуть вважатися нікчемними: контрагенти зареєстровані як юридичні особи; укладені угоди мали реальний характер - товари поставлені, роботи виконані цими контрагентами в повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки контрагенти позивача не здійснювали поставку товарів та не надавали будь-які послуги, а договори укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" є юридичною особою, зареєстрованою 26.03.1999 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 24.01.2003 року (свідоцтво № 13696675).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших виробів з пластмас; монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; створення програмного забезпечення; оптова торгівля офісною технікою й обладнання; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

Судом також встановлено, що з квітня по червень 2012 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 803/22-01/30049820 від 08 червня 2012 року.

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про порушення позивачем:

- п. 1.32 ст. 1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 9106627 грн. (без врахування І кв. 2009 року), в тому числі за І кв. 2009 року в сумі 1148463 грн., за ІІ кв. 2009 року в сумі 1608155 грн., за ІІІ кв. 2009 року в сумі 440339 грн., за ІV кв. 2009 року в сумі 1219253 грн., за І кв. 2010 року в сумі 1111973 грн., за ІІ кв. 2010 року в сумі 1360423 грн., за ІІІ кв. 2010 року в сумі 846269 грн., за ІV кв. 2010 року в сумі 2058736 грн., за І кв. 2011 року в сумі 461479 грн.;

- п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість в розмірі 6802236 грн. (без врахування січня 2009 року, лютого 2009 року, березня 2009 року, квітня 2009 року та травня 2009 року), в тому числі за січень 2009 року в сумі 526600 грн., за лютий 2009 року в сумі 202672 грн., за березень 2009 року в сумі 1131938 грн., за квітень 2009 року в сумі 109635 грн., за травень 2009 року в сумі 147667 грн., за червень 2009 року в сумі 333012 грн., за липень 2009 року в сумі 181041 грн., за вересень 2009 року в сумі 403539 грн., за жовтень 2009 року в сумі 18057 грн., за листопад 2009 року в сумі 251274 грн., за грудень 2009 року в сумі 1554333 грн., за січень 2010 року в сумі 21306 грн., за лютий 2010 року в сумі 427667 грн., за березень 2010 року в сумі 888149 грн., за квітень 2010 року в сумі 168267 грн., за травень 2010 року в сумі 599403 грн., за червень 2010 року в сумі 182160 грн., за липень 2010 року в сумі 437160 грн., за серпень 2010 року в сумі 36855 грн., за вересень 2010 року в сумі 27000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 549600 грн., за листопад 2010 року в сумі 336361 грн., за грудень 2010 року в сумі 182160 грн., за січень 2011 року в сумі 195784 грн., за лютий 2011 року в сумі 9108 грн.

Згідно з Актом перевірки вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд" та ТОВ "Геопром" товарів - паперові білети, чип-модулі, скреч-панель в рулонах, вентилятор, касета, контролер, блок кнопок для управління банкоматом, замок, пластиковий шилдик для банкомата, терморулони, оверлей в рулонах, полипропеленова плівка в рулонах, краска, панелі в рулонах, лінійний модуль, лінійна направляюча, фреза, чорнила, розчинник, інлеї, пластик в листках, система для контролю карт модель, контролер, тощо та інші сировина, матеріали, комплектуючі, прилади та запасні частини, які вказані в специфікаціях до договорів, впродовж періоду, який перевірявся.

На думку посадових осіб відповідача господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд" та ТОВ "Геопром" мають ознаки безтоварних, оскільки згідно висновків почеркознавчої експертизи підписи на податкових та видаткових накладних виконані не з боку директорів вищезазначених підприємств.

Внаслідок здійснення операцій з ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд" та ТОВ "Геопром", позивач завищив витрати з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 9106627 грн.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд" та ТОВ "Геопром", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 6802236 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001312300 від 03.07.2012 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11267915 грн., з яких: 9106627 грн. - за основним платежем; 2161288 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001322300 від 03.07.2012 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8451573 грн., з яких: 6820236 грн. - за основним платежем; 169337 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення № 0001312300 від 03.07.2012 року було залишено без змін, а податкове-повідомлення рішення №0001322300 від 03.07.2012 року було скасовано в частині штрафної санкції 1 грн., та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001482300 від 17.09.2012 року

Не погоджуючись із діями відповідача щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" та ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром" та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром" (Постачальники) були укладені договори постачання товарів, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця матеріали, сировину, комплектуючі, прилади та запасні частини в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додатках-Специфікаціях, а покупець зобов'язувався приймати та своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору.

Від імені ТОВ "Двелінг" договір підписано Покорою Б.Р. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ "Гуртекс" договір підписано Александенком О.С. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ "Умекс" договір підписано Шевчуком А.А. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ "Мост-Вейд" договір підписано Потапенком С.М. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними., які підписано Александренком О.С.

Від імені ТОВ "Геопром" договір підписано Мамельчуком І.Б. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром" позивач включив до складу валових витрат вартість товарів, сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Факт виконання поставки товарів, оплати їх вартості, сторонами під час судового розгляду не оспорювався.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром", а також сум податку на додану вартість, сплачених цим контрагентам у складі ціни поставлених товарів (виконаних робіт). При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про те, що договори укладено не уповноваженими особами підприємств - ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром", що підтверджується висновками експертизи.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти поставки товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо постачання товарів, укладених між позивачем та ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаними товариствами недійсними.

Проте, в матеріалах справи містяться докази того, що договори, специфікації до договорів, податкові та видаткові накладні підписані уповноваженими особами ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром", що підтверджується висновками експертиз та нотаріально засвідченими заявами цих осіб.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином, твердження податкового органу виявились безпідставними.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром" в оплату за поставлені товари пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0001312300 від 03.07.2012 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11267915 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про те, що уповноважені особи підприємств - ТОВ ТОВ "Двелінг", ТОВ "Гурттекс", ТОВ "Умекс", ТОВ "Мост-Вейд", ТОВ "Геопром" не підписували договори, податкові та видаткові накладні у судовому засіданні не підтвердились.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 17 вересня 2012 року № 0001482300 та від 03 липня 2012 року № 0001312300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" судовий збір у розмірі 4292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 листопада 2012 р.