Постанова № 27456830, 13.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14373/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О. В.

при секретарі Проніні Д. С.

з участю:

представника позивача - Чвановій А.О.

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми витрат на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 грн. 39 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення суму витрат на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 грн. 39 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.08.2010 р. ОСОБА_2 звернулася до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 18.08.2010 відповідачці було надано статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до акту «Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення» від 26.04.2012 року, відповідачка працювала у Ворошиловській районній в м. Донецьку раді згідно трудового договору від 01.09.2011 р.(строк дії договору - з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р.) та трудового договору від 01.01.2012 р. (строк дії договору з 01.01. 2012 р. по 31.12.2012 р.)., та отримувала щомісячну заробітну плату згідно штатного розкладу. За час перебування відповідача на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості, а саме: з 18.08.2012 р. по 03.05.2012 р., ОСОБА_2 було направлено на громадські роботи до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, відповідно до договорів, укладених Донецьким міським центром зайнятості. На організацію оплачуваних громадських робіт, які були виконані відповідачем, Донецьким міським центром зайнятості було витрачено 9201,39 грн., які відповідачка перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітна, отримала.

З метою досудового урегулювання спору ОСОБА_2 позивачем було направлено листа від 14.08.2012 р. вих. № 08-09/1681, яким було запропоновано добровільно сплатити незаконно отриману суму матеріального забезпечення на випадок безробіття, але до теперішнього часу цей борг відповідачем не сплачено.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості суму витрат на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 грн. 39 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання з'явилася. Проти позову заперечувала. Пояснила, що вона не заперечує того, що працювала на громадських роботах та отримала заробітну плату на цих роботах. Також вона не заперечує того факту, що вона уклала договір із Ворошиловською районною в м.Донецьку радою та отримувала заробітну плату на цієї роботі. Вважає що на громадських роботах вона отримувала заробітну плату, а не допомогу по безробіттю чи інші соціальні послуги, та не повинна її нікому відшкодовувати. Визнає свою провину тільки в тому, що не попередила центр зайнятості про те що влаштувалася на роботу. Просила в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

18.08.2010 року відповідачем ОСОБА_2. до Донецького міського центру зайнятості згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, була подана заява про надання статусу безробітного, в якій позивач власноруч зазначив, що у разі неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайве виплачено їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.7).

Донецьким міським центром зайнятості, згідно наказу №НТ100818 від 18.08.2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю (а.с.38).

За час перебування відповідачці на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості, а саме: з 02.08.2011 р. - 30.09.2011 р., 04.10.2011 р. - 30.11.2011 р., 05.12.2011 р. - 15.12.2011 р., 16.01.2012 р. - 29.02.2012 р., 05.03.2012 р. - 30.03.2012 р. та 09.04.2012 р. - 30.04.2012 р., ОСОБА_2 було направлено на громадські роботи, що підтверджується договором № 2/12 від 11.01.2012 року, договором № 46/12 від 02.04.2012 року, договором № 89/11 від 28.07.2011 року укладеними між позивачем та управлінням праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м.Донецьку ради та трудовими договорами від 05.12.2011 року, 05.03.2012 року та 09.04.2012 року укладеними між управлінням праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м.Донецьку ради та відповідачкою ОСОБА_2

Згідно з довідкою про розмір отриманого матеріального забезпечення виплаченого в період виконання громадських робот, відповідачем було отримано матеріальне забезпечення за виконання громадських робіт в період перебування на обліку в Донецькому міському центру зайнятості у розмірі 9201,39 грн.

Проти того, що вона працювала на громадських роботах у вказані періоди часу та про те що вона отримала матеріальне забезпечення в період виконання громадських робот, відповідачка не заперечувала.

Під час проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним було складено акт № 116д від 26.04.2012 року, згідно якого вбачається, що відповідно до трудового договору від 01.09.2011 р. та від 01.012012 р. ОСОБА_2 працювала у Ворошиловській в м. Донецьку раді та отримувала заробітну плату (а.с.8).

Проти цього факту, відповідачка також не заперечувала та вказала, що вона з 01.09.2011 року по теперішній час працює у Ворошиловської районній в м.Донецьку раді та отримувала і отримує заробітну плату.

На організацію оплачуваних громадських робіт, які були виконані відповідачем, Донецьким міським центром зайнятості було витрачено 9201,39 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частиною 3 ст.23 Закону № 803 встановлено, що у разі закінчення встановленого строку виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) і участь в оплачуваних громадських роботах на період - до надання йому підходящої роботи.

Абзацом 3 частини 4 цієї ж статті передбачається, що за безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені відповідно до цього Закону.

З аналізу цих норм Закону № 803 випливає, що в громадських роботах беруть участь безробітні громадяни і на цих громадян розповсюджуються обов'язки про повідомлення обставин, що випливають на виплату їм допомоги по безробіттю чи інших соціальних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533 (далі - Закон № 1533) видами соціальних послуг за цим Законом є фінансування організації оплачуваних громадських робот робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 36 Закону України № 1533 покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Наказом Донецького міського центру зайнятості № 423 від 14.08.2012 року було наказано повернути кошти виплачені ОСОБА_2 (а.с.9).

Листом № 08-09/1681 від 14.08.2012 року ОСОБА_2 пропонувалось добровільно сплатити отриману суму соціальних послуг, однак добровільно відповідач не сплатив отриману суму соціальних послуг (а.с.24).

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що позивачем повністю доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2. суми витрат на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 грн. 39 коп.

Натомість відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів своєї правомірної поведінки у цих правовідносинах.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги повинні бути задоволені повністю.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми витрат на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 грн. 39 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46-д, код ЄДРПОУ 25671511) витрати на організацію та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в розмірі 9201 (дев'ять тисяч двісті одну) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2012 року.

Суддя Хохленков О.В.