Постанова № 2745018, 02.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3633/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Василинич О.А.

Відповідача: Лукашина І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ВАТ „Автрамат” до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Автрамат» (далі – ВАТ «Автрамат»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 року № 0000030840 про зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року  на 2387,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон про ПДВ), відповідно до якого розрахунок частки використання товарів в оподаткованих операціях звітного періоду відповідно  до пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону застосовується в момент придбання таких товарів, у тому випадку, коли товари придбаються платником частково з метою використання в  оподатковуваних операціях, а частково – ні. Також зазначає, що виходячи, що зі змісту пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених платником при придбанні товару з метою подальшого використання його в оподаткованих операціях. Тобто, обчислення податкового кредиту законодавець ставить в залежність від мети придбання товару. Посилання відповідача в акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на п.7.4.3 ст.7 Закону «Про ПДВ» вважає помилковим з огляду на те, що при проведенні перевірки податковим органом було обчислено лише коефіцієнт оподатковуваних операцій певного звітного періоду без встановлення чи існувала умова для застосування пп..7.4.3 (часткове використання придбаного товару), без визначення суми податкового кредиту, сформованого при придбанні цього товару, та з помилковим обрахуванням частки використання цього товару в оподатковуваних операціях.  На думку представника позивача, податковий орган за власним міркуванням розрахував коефіцієнт оподатковуваних операцій в звітному періоді та пропорційно зменшив суму податкового кредиту цього ж періоду, що не передбачено законодавством.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, не згоден з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», відповідно до якого у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Визначення частки сум податку на додану вартість, сплачених за поставлені товари (роботи, послуги), які частково використовувались в оподатковуваних операціях, визначається як відношення обсягів операцій, оподатковуваних за ставкою 20% і нульовою ставкою, у загальному обсязі поставки товарів (робіт, послуг) у поточному звітному періоді (без урахування ПДВ). Такий розрахунок випливає із змісту пп..7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Також представник відповідача зазначив, що позивач відповідно до пп..7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» повинен був при здійсненні операції з поставки брухту чорних металів, одержаного як відходи виробництва (але який може бути предметом поставки, тобто використовуватись в межах господарської діяльності) визначити частку використання таких товарів в операціях, що звільнені від оподаткування у відповідному звітному періоді та виключити відповідну суму податку на додану вартість зі складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,суд дійшов висновку про задоволенняпозову, через такі підстави.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. Під час перевірки було встановлено, що Відкрите акціонерне товариство „АВТРАМАТ" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації - 17.07.1998 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 002069.

Відповідно до довідки № 642 від 18.05.2005 року ВАТ „АВТРАМАТ" як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові з 01.09.2000 року за № 131.

Згідно свідоцтва № 30007058 про реєстрацію платника податку на додану вартість ВАТ „Автрамат" з 14.09.2000 року є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2008 року СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ "Автрамат" з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, про що складено відповідний акт №330/40-027/00236027 від 14.02.2008 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення ВАТ "Автрамат" суми податкового кредиту у грудні 2007 року на суму 2387,00 грн. за рахунок визначення обсягів реалізації по операціям, які звільнені від оподаткування.

На підставі акту перевірки начальником СДПІ ВПП у м. Харкові Г.М.Феденко винесено податкове повідомлення-рішення №0000030840 від 18.02.2008 року, яким відповідно до п.п. 7.7.7 "б" п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з посиланням на порушення позивачем пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування за грудень 2007 року ВАТ "Автрамат" було зменшено на 2387,00 грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, відповідачем встановлено порушення підпункту 7.4.3, підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) ВАТ "Автрамат".

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі   податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення право платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, при настанні першої з наведених подій у позивача виникає право на податковий кредит. З огляду на це, та враховуючи норми п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит обчислюється платником в податковому періоді, на який припадає придбання (виготовлення) товарів (послуг), в залежності від мети його придбання.

Так, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наданих позивачем пояснень та копій Наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства №1 від 04.01.2005, який діяв в 2007 році відповідно до Наказу №1 від 09.01.2007р., а саме п. 2.11, судом встановлено, що розрахунок браку здійснюється на ВАТ "Автрамат" по фактичним витратам, тобто оприбуткування металобрухту, що утворився внаслідок списання зношеного обладнання, інструменту або як відходи виробництва, здійснюється в момент його фактичного утворення, а не в момент придбання товарів (послуг).

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з твердженням представника позивача, що під час обчислення податкового кредиту при придбанні товарів ВАТ "Автрамат" не володіє інформацією щодо частки утворюваного в подальшому металобрухту.

Слід зазначити, що підпунктом 4.2 Закону України „Про податок на додану вартість” передба­чено, що у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподат­кування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Однак відповідач під час перевірки не встановив жодної господарської опе­рації по передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, не встановив які саме товари передавали­ся у межах балансу, не послався на жодний первинний документ, який фіксу­вав би таку передачу. Також відповідач не встановив жодного виду діяльнос­ті, жодної операції, які можливо було би кваліфікувати як невиробниче вико­ристання придбаних товарів.

Таким чином, відповідач припустився порушення приписів пп. 2.3.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, ва­лютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом №327 від 10.08.2005 р. Згідно з наведеною нормою, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити  період  (місяць,   квартал, рік)  фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Так, утворення відходів під час виробництва продукції є невід'ємною складо­вою процесу виробництва. При цьому Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодного застереження щодо відсутності права на валові витрати по матеріальним цінностям - відходам, що утвори­лися у процесі виробництва.

Згідно з п. 11, 12 „Положення (стандарту) бухгалтерсь­кого обліку № 16 "Витрати"", затвердженого Наказом Мінфіну України №318 від 31.12.1999 р., собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) склада­ється з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізова­на протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купі­вельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших ма­теріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Таким чином, до складу прямих матеріальних витрат, а відповідно і до виробничої собівартості продукції, включається у повному обсязі вартість си­ровини та основних матеріалів. Не включається до складу витрат лише зво­ротні відходи.

Наданими до матеріалів справи документами, а саме: копіями видаткових накладних, приймально-здавальними актами, податковими накладними, довіреностями, підтверджено, що фактично у процесі виробничої діяльності по­зивача утворюються відходи у вигляді металобрухту, який в подальшому реалізується, що призводить до виникнення доходу, а відповідно податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів. Тобто відходи ще раз беруть участь у господарський діяльності - призводять до виникнення доходів. 

Відповідачем не доведено суду, що товарно-матеріальні цінності не використовуються у виробництві позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що застосування податковим органом до підприємства позивача положення п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ є неправильним і може привести до подвійного оподаткування.

Згідно з ст. 19 Конституції України, п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може діяти лише у межах та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, та на якого покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що позивач в момент обчислення податкового кредиту за звітний період придбання товарів (послуг), частково використаних в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, допустив порушення норм законодавства та завищення сум податкового кредиту та не навів норму Закону, якою б встановлювався порядок та спосіб здійсненого СДПІ ВПП у м. Харкові у спірних правовідносинах розрахунку обчислення коефіцієнту частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу в звітному періоді.

За таких обставин, суд вважає, що запропонований відповідачем в Акті перевірки та в поясненнях розрахунок обчислення коефіцієнту частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу в звітному періоді, на який припадає реалізація металобрухту ВАТ "Автрамат", згідно якого коригується податковий кредит в поточному періоді, виходячи з ціни реалізації металобрухту не ґрунтується на законодавчих актах і є таким, що не підлягає застосуванню.

З огляду на те, що при проведенні перевірки податковим органом було обчислено лише коефіцієнт оподатковуваних операцій певного звітного періоду без встановлення чи існувала умова, для застосування п.п. 7.4.3 (часткове використання придбаного товару), без визначення суми податкового кредиту, сформованого при придбанні цього товару, та з помилковим обрахуванням частки використання цього товару в оподаткованих операціях суд погоджується з твердженням позивача, що посилання відповідача в акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на порушення ВАТ "Автрамат" п.7.4.3 ст.7, підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" є помилковими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та дослідженими письмовими доказами.

Крім того, в податковому роз'ясненні від 05.06.2008 року, лист №5658/6/16-1515-20 ДПА України надає роз'яснення щодо розподілу податкового кредиту по придбаному металу. Так, у разі, якщо в результаті виробництва утворюється металобрухт, який реалізується, згідно якого в даному випадку слід застосовувати п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, а саме: якщо в подальшому товари починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання.

Таким чином, позиція податкових органів в даному випадку є неоднозначною.

Відповідно до п.4.4.1 п.4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашеннязобов'язань платників податківперед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. уразі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,виданого на підставі закону, або коли норми  різних законів чирізних нормативно-правових актів припускають неоднозначне(множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків абоконтролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішенняна користь як  платника  податків, так і контролюючого органу,рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 18.02.2008 року № 0000030840 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 2387,00 грн. та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ВАТ „Автрамат” до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішеннязадовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000030840 від 18.02.2008 р. про зменшення ВАТ „Автрамат” суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 2387,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на  користь ВАТ „Автрамат”(61038, м. Харків, Салтівське шосе, 43, код 00236027, п/р 260012735 в ВАТ «Мегабанк», МФО 351629) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Постанова в повному обсязі виготовлена 07.10.2008 р.

Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова