Ухвала суду № 27448285, 31.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2216/675/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Віговський В.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Коновалов М.А.

позивача - Повх О.В., Комарицький А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" до Старосинявської селищної ради, треті особи - відділ Держкомзему у Старосинявському районі Хмельницької області, державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року відкрите акціонерне товариство «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» звернулось до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовом до Старосинявської селищної ради Хмельницької області, третя особа ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» про визнання протиправним та скасування рішення Старосинявської селищної ради № 18 від 22.03.2012 р. «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками водного фонду», вважаючи його незаконним.

В процесі розгляду даної справи, товариством подано заяву про забезпечення позову у даній справі в якій останній зокрема просив суд заборонити ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» та/або третім особам, в тому числі юридичним особам та їх представникам, перешкоджати здійснювати господарську діяльність та у будь - який інший спосіб користуватись земельними ділянками водного фонду Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» до вирішення справи по суті.

Старосинявськоий районний суд Хмельницької області ухвалою від 07.09.2012 року заявлене клопотання ВАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» у даній частині задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третьою особою - ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення зазначеного клопотання, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та відмовити товариству у забезпеченні позову.

Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог скаржник зауважує, що суд першої інстанції забезпечуючи позов, фактично без доказів про порушення прав позивачів, без мотивації яким чином до винесення рішення у справі може бути утруднено його виконання, без перевірки доказів законності користування позивачем спірними земельними ділянками, незаконно ухвалив рішення по справі щодо суб'єкта, який не є органом державної влади та спосіб забезпечення якого є неприпустимим.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти тверджень апелянта заперечили окремо пояснивши, що земельні ділянки щодо яких прийнято оскаржуване рішення відповідача перебувають в користуванні ВАТ «Хмельницькрибгосп», згідно державних актів на право постійного користування землею, оскільки останній у 2012 році здійснив зариблення водойм на даних земельних ділянках, що підтверджується актами зариблення, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 199 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Так, відповідно до ч.1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого ч.3 цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти ці дії.

Виключний перелік недопустимих шляхів забезпечення позову визначено ч.5 вказаної статті.

При цьому, згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У розрізі наведених правових норм колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При цьому, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта наведені в скарзі, оскільки як досліджено з актів зариблення, товариством здійснено зариблення водойм, що знаходяться на спірних земельних ділянках, а відтак невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Аналізуючи наведені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише не збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта стосовно помилковості висновків суду першої інстанції щодо заборони вчиняти дії суб'єктам, які не реалізують публічно-правові функції, оскільки аналізуючи положення ст.117 КАС України, судова колегія звертає увагу скаржника, що визначальним критерієм для забезпечення позову є безпосередньо загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, при цьому заборона вчиняти певні дії може адресуватись не тільки суб'єкту владних повноважень, але й будь-яким іншим особам дії яких можуть негативно вплинути на права та інтереси позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення даного адміністративного позову.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" залишити без задоволення, а ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 листопада 2012 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.