Ухвала суду № 2744746, 08.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року № К-37188/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р.

у справі№ 31/206а господарського суду Донецької області

за позовомПриватного підприємства «Албір»

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Албір» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя № 0000042344/0 від 22.06.2006 р.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.09.2006 р. (в редакції ухвали про виправлення описки від 16.10.2006 р.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована положеннями п. 1.14 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, п. 6.2 ст. 6, ч. 12 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на до­дану вартість», ст. 274 Митного кодексу України, ст. 929 ЦК України та тим, що застосування нульової ставки можливе при наданні супутніх послуг тим платником податку, який здійс­нює експорт товарів; тим, що оскільки місцем надання позивачем послуг нерезиденту є ми­тна територія України, то згідно загального правила, визначеного в п. 6.1 ст. 6 Закону Украї­ни «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість підлягає нарахуванню по ставці 20% (крім експорту товарів на супутніх такому експорту послуг); тим, що згідно ак­тів приймання-передачі по експедируванню вантажів та рахунків, виставлених на обсяг ви­конаних робіт вбачається, що позивачу компенсувались витрати, які він поніс у звязку з виконанням договору та сплачувались обсяги робіт, виконані ним безпосередньо в інтере­сах нерезидента, що не є комісійною винагородою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач надавав послуги, супутні експорту товарів, а тому на законних підставах застосував нульову ставку оподаткування.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 18.09.2006 р.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя здійснена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Албір» за період січень-квітень 2006 р., за результатами якої складено акт перевірки № 909/23-7/31317706 від 16.06.2006 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 1.14 ст. 1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування на 467165 грн., у тому числі по періодах: січень 2006 р. 265513 грн., лютий 2006 р. 53086 грн., березень 2006 р.- 42281 грн., квітень 2006 р. 106285 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 192757 грн., у тому числі по періодах: січень 2006 р. 73835 грн., лютий 2006 р.-44716 грн., березень 2006 р. 40394 грн., квітень 33812 грн.

Зазначені порушення, на думку податкового органу, мали місце в результаті безпідставного застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні послуг з навантаження та розвантаження експортних вантажів, які виконували Маріупольський морський порт та ТОВ «Судоремонтний завод» м. Маріуполь по договору з ТОВ «Албір» на митній території України, а також послуг з транспортно-експедиційного обслуговування експортного вантажу, які надавались позивачем нерезидентам по договорам на транспортно-експедиційне обслуговування.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042344/0 від 22.06.2006 р., яким на підставі пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 1.14 ст. 1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Албір» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 467165 грн.

Крім того, судами встановлено, що ПП «Албір» на підставі укла­дених з нерезидентами договорів про транспортне-експедиційне обслуговування від 08.07.2002 р. № 20-07/02, від 04.11.2003 р. № 22-11/03, від 01.07.2005 р. № 01-07 та на підставі договору доручення від 01.10.2004 р. № 18-10/04 в період за січень-квітень 2006 р. були надані нерезидентам: Московському представництву фірми «ЮНІФЕРТ ІНТЕРНАСІОНАЛЬ» (Лі­ван), «МеtсоаlS.А.» (Женева, Швейцарія), фірмі «FЕRRОСНЕМ» (Швейцарія), «VеracoLLC» (США) послуги з транспортно - експедиційного обслуговування вантажів.

З метою виконання своїх зобовязань за зовнішньоекономічними контрактами позивач укладав договори на проведення робіт з навантаження та перевантаження вантажів з резиден­тами України - Державним підприємством «Маріупольський морський торговий порт» (м. Маріуполь) від 23.12.2004 р. № 25-6/106/12, від 23.12.2004 р. № 25-6/106/14, від 21.09.2005 р. № 25-6/106/11 та з ТОВ «СРЗ» (м. Маріуполь) від 26.02.2004 р. № 33.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що обєктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізинготримувачу (орендарю).

Відповідно до вимог пунктів 6.1, 6.2 ст. 6 вказаного Закону України з врахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV, обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспорт­но-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедито­ри, транспортні агенти, порти, залізничні станції, обєднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, транспортно-експедиторська послуга є за своїм змістом роботою, що безпосередньо повязана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Також судом встановлено, що позивачем від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємства-резидентами України договори про надання по­слуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю.

Згідно із приписами п. 1.14 ст. 1 зазначеного Закону України, супутні послуги це послуги, вартість яких включається, відповідно до норм чинного митного законодавства, до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

За змістом ст. 247 Митного кодексу України, до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання обєктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із думкою суду апеляційної інстанції, що послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту.

Оскільки послуги з навантаження та перевантаження товарів, які надавав позивач, є послугами, супутніми експорту, і вартість цих послуг включена до складу митної вартості, зазначеної в вантажно-митних деклараціях експортера товарів, то в сенсі викладених вище нормативних приписів, платник податків має право на застосування 0% ставки по податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.