Ухвала суду № 2744659, 05.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2008 року                                                                  № К-26932/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р.

тапостанову господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р.

у справі№ 32/529 господарського суду м. Києва

за позовомПовного товариства «Ломбард «Україна»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

третя особа: Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. у справі № 32/529, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р., задоволено позовні вимоги Повного товариства «Ломбард «Україна» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі          м. Києва від 22.03.2005 р. № 0000252307/0, від 22.04.2005 р. № 0000252307/1 та від 16.06.2005 р. № 0000252307/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 203 грн. судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані правомірністю формування позивачем податкового кредиту за лютий, серпень, вересень 2003 р. на підставі податкових накладних, виписаних  ТОВ «Ліса» та ТОВ «Одисей», оскільки судові рішення, якими визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартістьТОВ «Ліса» та ТОВ «Одисей», скасовані.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р.і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Повним товариством «Ломбард «Україна» за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2004 р., за результатами якої складено акт № 9-23/07-30631919 від 15.03.2005 р.

Перевіркою правильності формування податкового кредиту встановлено, що рішеннями районних судів скасовано статут та визнано недійсними установчі документи контрагентів позивача - ТОВ «Ліса» та ТОВ «Одисей», а також скасовано їх свідоцтва платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. В зв’язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що податкові накладні, надані позивачу ТОВ «Ліса» та ТОВ «Одісей» не є дійсними, а отже, відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  ПТ «Ломбард «Україна» не мало право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно вказаних податкових накладних.

На підставі висновків вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 р. № 0000252307/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 23191 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11596 грн.

За результатами розгляду скарг ПТ «Ломбард «Україна» податковими органами приймались рішення, якими скарги залишено без задоволення, повідомлення-рішення– без змін, а також прийнято повідомлення-рішення від 22.04.2005 р.                  № 0000252307/1 та від 16.06.2005 р. № 0000252307/2.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток, або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судовими інстанціями, між позивачем та ТОВ «Ліса» укладено договори підряду № 18/02 від 18.02.2003 р., № 20/02 від 20.02.2003 р., № 21/02 від 21.02.2003 р., № 25/02 від 25.02.2003 р. про виготовлення інформаційних телесюжетів.

На виконання укладених договорів ТОВ «Ліса» виконано роботи, а позивачем прийнято виготовлений інформаційний телесюжет на відеокасеті відповідно до актів приймання-здачі робіт від 20.02.2003 р. на суму 8100,01 грн., в т.ч. ПДВ 1344,40 грн. та податок на рекламу 33,61 грн.; від 21.02.2003 р. на суму 2700,40 грн., в т.ч. ПДВ 448,20 грн. та податок на рекламу 11,20 грн.; від 21.02.2003 р. на суму 2160,56 грн., в т.ч. ПДВ 358,60 грн. та податок на рекламу 8,96 грн.; від 24.02.2003 р. на суму  1350,80 грн., в т.ч. ПДВ 224,20 грн. та податок на рекламу 5,60 грн.; від 26.02.2003 на суму 1350,80 грн., в т.ч. ПДВ 224,20 грн. та податок на рекламу 5,60 грн. Виконані роботи оплачено безготівково платіжними дорученнями № 848 від 20.02.2003 р. на суму 8100,01 грн.; № 929 від 25.02.2003 р. на суму 2700,40 грн.; № 1014 від 04.03.2003 р. на суму 2160,56 грн.; № 928 від 25.02.2003 р. на суму 1350,80 грн.; № 1015 від  04.03.2003 р. на суму 1350,80 грн., на загальну суму 15662,57 грн.

По вказаних господарських операціях ТОВ «Ліса» видано позивачу податкові накладні № 2464 від 20.02.2003 р. на суму 8066,40 грн., в т.ч. ПДВ 1344,40 грн.;               № 2471 від 21.02.2003 р. на суму 2689,20 грн., в т.ч. ПДВ 448,20 грн.; № 2506 від 28.02.2003 р. на суму 2151,60 грн., в т. ч. ПДВ 358,60 грн.; № 2476 від 24.02.2003 р. на суму 1345,20 грн., в т.ч. ПДВ 224,20 грн.; № 2499 від 27.02.2003 р. на суму 1345,20 грн., в т. ч. ПДВ 224,20 грн. Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2003 р. Згадані договори підряду виконано обома сторонами.

Як вказано вище, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість стало визнання недійсними в судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ліса».

Проте, судами встановлено, що рішення Оболонського районного суду                  м. Києва від 14.07.2004 р. по справі за позовом ПІ у Оболонському районі м. Києва до ТОВ «Ліса» та Губенко Інни Володимирівни про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Ліса» скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою Апеляційного суду м. Києва від         21.12.2004 р., справу передано на новий розгляд. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.04.2005 р. в позові Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання установчих документів ТОВ «Ліса» недійсними відмовлено.

Крім цього, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Одисей» укладено договори підряду: № 44 від 04.08.2003 р. з додатками № 1 від 18.08.2003 р. та № 2 від 20.08.2003 р.; № 41 від 01.08.2003 р. з додатками № 1 від 01.08.2003 р. та № 2 від 19.09.2003 р. про виготовлення рекламної продукції та пластикових карт.

На виконання укладених договорів ТОВ «Одисей» виготовлено, а позивачем прийнято рекламну продукцію та пластикові карти відповідно до актів виконаних робіт від 08.09.2003 р. на суму 3048,65 грн., в т.ч. ПДВ 506 грн. та податок на рекламу 12,65 грн.; від 08.09.2003 р. на суму 56394 грн., в т.ч. ПДВ 9360 грн. та податок на рекламу 234 грн.; видаткових накладних № 192 від 19.09.2003 р. на суму 4906,92 грн., в т.ч. ПДВ 817,82 грн.; № 163 від 26.08.2003 р. на суму 17964 грн., в т.ч. ПДВ           2994,1 грн.; № 227 від 29.09.2003 р. на суму 11850 грн., в т.ч. ПДВ 1975 грн.; № 193 від 19.09.2003 р. на суму 11 850 грн., в т.ч. ПДВ 1975 грн.; № 142 від 01.08.2003 р. на суму 17775 грн., в т.ч. ПДВ 2 962,50 грн.

За цими господарськими операціями ТОВ «Одисей» видано позивачу податкові накладні № 210 від 26.08.2003 р. на суму 17964,60 грн., в т. ч. ПДВ 2 994,10 грн.;           № 401 від 29.09.2003 р. на суму 11850 грн., в т. ч. ПДВ 1975 грн.; № 323 від 19.09.2003 р. на суму 11850 грн., в т. ч. ПДВ 1975 грн.; № 14 від 01.08.2003 р. на суму 17 775 грн., в т. ч. ПДВ 2962,50 грн. Суми податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2003 р. Ці договори підряду фактично виконано обома сторонами.

Як і у випадку з ТОВ «Ліса», податковий орган вважає, що податковий кредит позивача за договорами з ТОВ «Одисей» сформовано безпідставно з огляду на визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Одисей».

Проте, судами встановлено, що рішення Голосіївського районного суду                  м. Києва від 19.03.2004 р. по справі за позовом Коваленко І. В. до ТОВ «Одисей», треті особи - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Федоренко Л.О. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Одисей» скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою Голосіївського районного суду  м. Києва від 27.08.2004 р., справу передано на новий розгляд. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2004 р. позовну заяву залишено без розгляду.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за лютий, серпень та вересень 2003 р. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ліса» та ТОВ «Одисей», з огляду на положення пп. 7.2.4        п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як судові рішення, на підставі яких анульовані свідоцтва платника податку контрагентів позивача, скасовані.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі                м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.