Ухвала суду № 2744542, 03.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-28335/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Донбасантрацит»

на рішеннягосподарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року

та ухвалуЛуганського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року

у справі№ 8/279пд

за позовом Державної податкової інспекції у місті Красний Луч

до 1. Державного підприємства «Донбасантрацит»,

2. Приватного підприємства «Дірокс»

провизнання договору недійсним та застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2006 року ДПІ у м. Красний Луч звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору № 16 від 28 січня 2005 року на суму 13799, 05 грн., укладеного та здійсненого між ДП «Донбасантрацит» та ПП «Дірокс», в частині його фактичного виконання сторонами (поставлене ПП «Дірокс» дизельне паливо в кількості 3543 л. та оплата здійснена ДП «Донбасантрацит» за нього в сумі 9396, 04 грн.) як такий, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, стягнувши в доход держави все одержане сторонами за даними зобовязаннями.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 16, укладений 28 січня 2005 року, у м. Красний Луч Луганської області, між ПП «Дірокс», м. Красний Луч, Мікрорайон 3, буд. 50, кв. 14, ідентифікаційний код 33201921, р/р 2600212042 в ЛОД АППБ «Аваль», м. Луганськ, МФО 304007, - з одного боку, - та ДП «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області, ідентифікаційний код 32446546, р/р 2600730120636 у філії «Промінвестбанку» м. Красний Луч, МФО 304375, - з іншого боку, - предметом якого є купівля продаж дизельного пального в кількості 4 977 літрів по ціні 2, 65 грн. за 1 літр (з урахуванням податку на додану вартість) на суму 13189, 05 грн., а також масло моторне М10Г2к у кількості 200 кілограмів по ціні 3, 05 грн. за 1 кг (з урахуванням податку на додану вартість) на суму 610, 00 грн., - загальна сума договору складає 13799, 05 грн.

Стягнуто з ПП «Дірокс», м. Красний Луч, Мікрорайон 3, буд. 50, кв. 14, ідентифікаційний код 33201921, р/р 2600212042 в ЛОД АППБ «Аваль», м. Луганськ, МФО 304007, - на користь ДП «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора ,10 Луганської області, ідентифікаційний код 32446546, р/р 2600730120636 у філії «Промінвестбанку» м. Красний Луч, МФО 304375, - грошові кошти в сумі 9396, 04 грн., - отримані ПП «Дірокс» від ДП «Донбасантрацит» на підставі платіжного доручення № 72 від 04 березня 2005 року на виконання договору № 16, укладеного між сторонами від 28 січня 2005 року.

Стягнуто з ДП «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області, ідентифікаційний код 32446546, р/р 2600730120636 у філії «Промінвестбанку» м. Красний луч, МФО 304375, - в доход держави грошові кошти в сумі 9396, 04 грн. вартість 3543 літрів дизельного пального, отриманого ДП «Донбасантрацит» від ПП «Дірокс» згідно договору № 16 від 28 січня 2005 року.

Стягнуто з ПП «Дірокс», м. Красний Луч, Мікрорайон 3, буд. 50, кв. 14, ідентифікаційний код 33201921, р/р 2600212042 в ЛОД АППБ «Аваль», м. Луганськ, МФО 304007, - на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 102, 00 грн.; одержувач коштів: ВДК Ленінського району м. Луганська, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31114095500006 в УДК в Луганській області, МФО 804013; ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року рішення господарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП «Донбасантрацит», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року, закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

28 січня 2005 року ДП «Донбасантрацит» уклало з ПП «Дірокс» договір № 16, згідно умов якого (п. 1.1) ПП «Дірокс» продає, а ДП «Донбасантрацит» приймає на себе зобовязання прийняти та оплатити вартість товару згідно специфікації № 1 на суму 13 799, 05 грн., а саме дизельне пальне в кількості 4 977 літрів по ціні 2, 65 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) за 1 літр - на суму 13 189, 05 грн.; масло моторне М10Г2к у кількості 200 кг по ціні 3, 05 грн.(з урахуванням податку на додану вартість) за 1 кг - на суму 610, 00 грн.

31 січня 2005 року ПП «Дірокс» виписало накладну № 15, згідно якої ДП «Донбасантрацит» було відпущено 800 літрів дизельного пального на суму 2 121, 60 грн.; податкову накладну № 15 - на відпуск 800 літрів дизельного палива на суму 2 121, 60 грн.; видаткову накладну № 16 - на відпуск 2 743 л дизельного палива на суму 7 274, 44 грн.; податкову накладну № 16 на продаж 2 743 л дизельного палива - на суму 7 274, 44 грн.

ДП «Донбасантрацит» на виконання умов договору платіжним дорученням № 72 від 04 березня 2005 року перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Дірокс» вартість отриманого дизельного палива на суму 9 396, 04 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1 566, 01 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Краснолуцького суду Луганської області від 01 серпня 2005 року у справі № 2-5556 за позовом ДПІ у м. Красний Луч до Бариленка Д.Г. про визнання установчих документів недійсними установчі документи ПП «Дірокс» визнані недійсними, державну реєстрацію ПП «Дірокс» скасовано. Рішення набрало законної сили.

Згідно довідки про зняття з обліку платника податків ДПІ у м. Красний Луч ПП «Дірокс» знято з податкового обліку 23 вересня 2005 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що договір № 16 від 28 січня 2005 року був укладений ПП «Дірокс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки він був укладений в порушенням вимог ст. 202, ч. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що цей договір був направлений на ухилення від сплати податків.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, зазначені в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

При цьому санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В той же час, наявність умислу у ПП «Дірокс» не може підтверджуватись рішенням Краснолуцького суду Луганської області від 01 серпня 2005 року, яким були визнані недійсними установчі документи ПП «Дірокс», а державну реєстрацію скасовано, оскільки предметом дослідження в цій справі була відповідність державної реєстрації ПП «Дірокс» вимогам законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні договору від 28 січня 2005 року № 16.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридичним наслідком прийняття судом рішення про припинення юридичної особи є здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи. Сам факт прийняття судом рішення про припинення державної реєстрації не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судом, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстав звільнення від доказування.

Крім того, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях посилались на те, що договір від 28 січня 2005 року № 16 був укладений ПП «Дірокс» з метою ухилення від сплати податків. В той же час, суди не взяли до уваги те, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки правопорушенням в даному випадку є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях не посилались на обставини, які б свідчили, що договір № 16 від 28 січня 2005 року був укладений ПП «Дірокс» з метою ухилитись від сплати податків. В той же час, в порушення вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій не здійснили заходи щодо встановлення обставин сплати ПП «Дірокс» податків в період укладення та виконання договору № 16 від 28 січня 2005 року.

Під час розгляду справи суди також не дали належну правову оцінку тому, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, і можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення господарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року та ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Донбасантрацит» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 23 травня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна