Ухвала суду № 2744539, 03.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-28518/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача Філоненка В.О., Жайворонка В.А.,

представника відповідача Мишковець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «К-Транс»

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року

у справі№ 11/456

за позовом Закритого акціонерного товариства «К-Транс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2005 року ЗАТ «К-Транс» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 00001182301/0 від 03 листопада 2005 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 00001182301/0 від 03 листопада 2005 року.

Судові витрати в частині судового збору в сумі 3, 40 грн. покладено на позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Стягнуто з ЗАТ «К-Транс» до Державного бюджету України 1, 70 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

В касаційній скарзі ЗАТ «К-Транс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ЗАТ «К-Транс» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «К-Транс» за період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 35-23-1-7/32421432 від 24 жовтня 2005 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок акту перевірки мотивований тим, що податок на додану вартість в розмірі 1458604, 00 грн. не був фактично перерахований позивачу ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у складі вартості придбаного товару, оскільки позивач здійснив часткову оплату вартості векселями і на момент віднесення вказаної суми в розмірі 1458604, 00 грн. до податкового кредиту векселі не були ним погашені.

03 листопада 2005 року на підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення рішення № 00001182301/0, яким ЗАТ «К-Транс» визначила суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2354572, 00 грн., у тому числі 1458604, 00 грн. основний платіж та 895968, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно договору поставки № 001-03/03 від 17 квітня 2003 року позивач придбав у ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» 100 одиниць цистерн наливних на загальну суму 16751620, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2791936, 67 грн.

Позивач розрахувався за поставлені товари наступним чином:

- 6 000000, 00 грн. перерахував на рахунок постачальника, що підтверджується банківською випискою за № 221 від 29 грудня 2003 року;

- дванадцятьма простими векселями власної емісії від 26 грудня 2005 року № 30016413321, від 29 грудня 2003 року № 30016413322, № 30016413323, № 30016413324, № 30016413325, № 30016413326, № 30016413327, № 30016413328, № 30016413329, № 30016413330, № 0016413331, № 30016413332 на загальну суму 10751620, 00 грн. з терміном платежу до 31 грудня 2005 року включно, які за актом прийому - передачі від 29 грудня 2003 року ЗАТ «К-Транс» передало ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Два із дванадцяти переданих векселів, а саме: від 29 грудня 2003 року № 30016413322, № 30016413323 ЗАТ «К-Транс» 21 вересня 2004 року погасило грошовими коштами, що перераховані ним платіжним дорученням від 21 вересня 2004 року № 0000301 на суму 2000 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 333333, 33 грн.

Решта векселів згідно договору купівлі-продажу векселів № К-254 від 29 грудня 2003 року були передані ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» третій особі - АКБ «ТАС-Комерцбанк» і в цей же день були оплачені банком грошовим коштами.

На виконання умов договору поставки № 001-03/03 від 17 квітня 2003 року ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» виписало на адресу позивача податкову накладну від 08 грудня 2003 року № 288/12 на загальну суму 16751 620, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2791 936, 67 грн.

На підставі податкової накладної від 08 грудня 2003 року № 288/12 позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 2 791 936, 67 грн., що відобразив у податковій декларації за цей період.

Суму податку на додану вартість в розмірі 2791 936, 67 грн. ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» включило до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2003 року, що відобразило у податковій декларації за цей період, що підтверджується довідкою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 19 серпня 2004 року № 689/23-513/05756783.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1458604, 00 грн., оскільки на момент формування податкового кредиту він не мав заборгованості перед ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», яке включило цю суму податку на додану вартість до своїх податкових зобовязань, а в подальшому ним було погашено решту векселів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на момент формування податкового кредиту позивачем не були погашені векселі, а тому формування позивачем податкового кредиту є безпідставним.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому документальним підтвердженням права на податковий кредит є оформлена належним чином податкова накладна.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на момент формування податкового кредиту у позивача не було заборгованості перед ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» за договором поставки № 001-03/03 від 17 квітня 2003 року, в тому числі на суму податку на додану вартість.

Векселі були погашені позивачем в повному обсязі.

Таким чином, позивач правомірно сформував податковий кредит за першою подією: отримання належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року підлягає скасуванню, а постанова господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст.160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «К-Транс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року скасувати, а постанову господарського суду міста Києва від 24 лютого 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна