Ухвала суду № 27445241, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13779/11/2670 (у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італмода»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Італмода»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях із контрагентами ТОВ «Сінук-Ексім», ТОВ «Соланж -Трейд», оскільки операції із постачальниками останнього містять ознаки фіктивності та відповідно є безтоварними, а правочини нікчемними не відповідає фактичним обставинам, оскільки реальність та товарність господарських операцій підтверджується первинними документами, а позивачем не допущено порушення вимог законодавства за період, що перевірявся.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 22.03.2011 року по 28.03.2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Італмода»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.09.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено Акт №342/23-10/36676761 від 04.04.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 440 131 грн. та занижено ПДВ на загальну суму ПДВ 8076 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 622 051,25 грн.; п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв"язку із несвоєчасним поданням податкових декларацій з податку на прибуток за І півріччя 2010р. та з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки, 28.04.2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийняла податкові повідомлення-рішення: №0003832310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 539143,00 грн., з яких 431 314 грн. за основним платежем та 107 829 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0003842310, яким визначено штраф в розмірі 170 грн., №0003852310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10095 грн., з яких 8076 грн. за основним платежем та 2019 грн. штрафних санкцій, №0003862310 яким визначено штраф в розмірі 680 грн., №0003872310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 287 542 грн.

Судом також встановлено, що 02.11.2009 року між ТОВ «Сінук-Ексім», (як постачальником), та ТОВ «Італмода», (як покупцем), укладено договір купівлі-продажу №4382, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язався сплатити їх повну вартість на умовах даного договору і прийняти товар.

ТОВ «Сінук-Ексім»були виписані позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також , 27.12.2009 року між ТОВ «Соланж-Трейд», (як постачальником), та ТОВ «Італмода», (як покупцем), укладено договір купівлі-продажу №29, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язався сплатити їх повну вартість на умовах даного договору і прийняти товар.

ТОВ «Соланж-Трейд»були виписані позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких також наявні у матеріалах справи.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Італмода»не надано документи, які підтверджують факт транспортування придбаного товару у ТОВ «Сінук - Ексім», в тому числі відсутні товарно-транспортні накладні, відсутні договори на перевезення вантажу. Остання декларація з податку на прибуток подана ТОВ «Сінук - Ексім»до ДПІ у Печерському районі м.Києва за І квартал 2010 року. Згідно з податковим розрахунком комунального податку за І квартал 2010р. ТОВ «Сінук-Ексім»кількість працюючих на підприємстві складає 1 чол.

Також, в ході перевірки податкової звітності ТОВ «Соланж Трейд», поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що за період діяльності товариства відповідно до розрахунків комунального податку на підприємстві не обліковуються наймані працівники. Відповідно до податкової звітності поданої до ДПІ у Печерському районі м.Києва, ТОВ «Соланж Трейд» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно, додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств подавало з прочерками. Податковий орган дійшов висновку, про відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. А тому, здійснені між позивачем та постачальниками правочини відповідач вважає нікчемники, оскільки вони укладені без мети настання реальних наслідків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

На підтвердження реальності та товарності господарських операцій із ТОВ «Сінук-Ексім»та ТОВ «Соланж-Трейд»позивачем надано копії: договорів, видаткових накладних, банківських виписок, податкових накладних, податкових декларацій. Будь-яких інших доказів товарності господарських операцій позивачем не надано.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010 р.).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано представником позивача, позивачем не надано документи, які підтверджують факт транспортування придбаного товару у ТОВ «Сінук - Ексім»та ТОВ «Соланж-Трейд», зокрема, не надано товарно-транспортних накладних.

Суд також правильно не узяв до уваги доводи представника позивача про наявну у позивача можливість самостійно здійснювати транспортування товару у зв"язку із наявністю на балансі позивача легкового автомобіля та водія, оскільки позивачем не надано жодних доакзів такого транспортування, зокрема, належно оформлених дорожніх листів, довіреностей на отримання товару від постачальників.

Відповідно до висновків акту перевірки, остання декларація з податку на прибуток подана ТОВ «Сінук - Ексім»до ДПІ у Печерському районі м.Києва за І квартал 2010 року. Також, в ході перевірки податкової звітності ТОВ «Соланж Трейд»поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що за період діяльності товариства відповідно до розрахунків комунального податку на підприємстві не обліковуються наймані працівники. Відповідно до податкової звітності ТОВ «Соланж Трейд»не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань. Податковий орган дійшов висновку, про відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Таким чином, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування та доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010).

Як зазначалось вище, будь-яких інших доказів, які б підтверджували товарність господарських операцій із ТОВ «Сінук-Ексім», ТОВ «Соланж -Трейд», окрім копій договорів, видаткових накладних, накладних, банківських виписок, податкових накладних, податкових декларацій позивачем не надано, зокрема, позивачем не надано доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень для зберігання товару, доказів транспортування товару, документів на підтвердження оплати за отриманий товар ТОВ «Соланж -Трейд»(оплата не здійснювалась), доказів на підтвердження оплати заборгованості ТОВ «Сінук-Ексім»(оплата здійснена частково на суму 655112,68 грн., сума договору склала 1766908,20 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції було зроблено Спеціальні витяги про знаходження відомостей про контрагентів позивача, - ТОВ «Сінук-Ексім»та ТОВ «Соланж -Трейд»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що стан відомостей про вказані юридичні особи не підтверджується.

Крім цього, СВ ПМ ДПА у Житомирській області порушено кримінальну справу №10/249001 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України за ухилення від сплати податків, в якій зазначено ТзОВ «Соланж Трейд», як підприємство, що укладало договори придбання-товарно матеріальних цінностей, проте фактично підприємницької діяльності не здійснювало.

Згідно положень ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" №15 від 08.10.2004р., ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно положенням ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Вищевказані правочини не мали на меті створення реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету у вигляді неотриманих податків, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач не надав доказів які підтверджували фактичність виконання господарських операцій та їх товарність, а тому, відсутні підстави для включення виданих постачальниками ТОВ «Сінук-Ексім», ТзОВ «Соланж -Трейд»податкових накладних при формуванні податкового кредиту з ПДВ, а також витрат по оплаті товару при формуванні валових витрат.

Згідно п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Як встановлено перевіркою, ТзОВ «Італмода»подано ДПІ у Печерському районі м.Києва декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2010р., податкові декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень 2010р., з порушенням граничних строків їх подання.

Позивачем не надано доказів на спростування зазначених обставин.

З урахуванням ненадання позивачем доказів реальності господарської операції, зокрема, доказів транспортування отриманого товару, доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень для зберігання товару, доказів оплати товару, довіреностей на отримання товару, доказів обліковування товару, тощо, суд першої інстанції вірнол дійшов висновку, що договір купівлі-продажу № 29 від 27.12.2009 р. укладений з метою ухилення від сплати податків і є нікчемним, відповідно, у позивача відсутні підстави для відображення валових витрат по виписаних ТОВ "Соланж-Трейд" видаткових накладних та формування податкового кредиту згідно виписаних ТОВ "Соланж-Трейд" податкових накладних.

Позивачем здійснювалась часткова оплата контрагенту ТОВ "Сінук-Ексім" згідно договору купівлі-продажу № 4382 від 02.11.2009 р., відповідно, кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ "Соланж-Трейд" складає 1111795,52 грн., що не спростовувалось позивачем, проте, часткова оплата за договором не є безумовною підставою реальності господарської операції, а, в силу того, що позивачем доказів реальності господарської операції, зокрема, доказів транспортування отриманого товару, доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень для зберігання товару, доказів оплати товару у повному обсязі, довіреностей на отримання товару, доказів обліковування товару, тощо, суд приходить до висновку, що договору купівлі-продажу № 4382 від 02.11.2009 р. укладений з метою ухилення від сплати податків і є нікчемним, відповідно, у позивача відсутні підстави для відображення валових витрат по виписаних ТОВ "Сінук-Ексім" видаткових накладних та формування податкового кредиту згідно виписаних ТОВ "Сінук-Ексім" податкових накладних.

Згідно п. п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки має місце несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2010р., у відповідача були підстави для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італмода»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 13 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.