Ухвала суду № 27445122, 06.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7994/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Сентос Централ Логістікс»звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0001602330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2011 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сентос Централ Логістікс» ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було складено акт № 506/1-23-30-35982565, яким встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 122 817 грн. (а.с.9-19).

На підставі акту перевірки відповідачем 11.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602330, яким у зв'язку з порушенням п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122 817 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 704,25 грн. (а.с.7).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу на підставі договору про комплексне рекламне обслуговування від 03.01.2011 № 68 з ТОВ «Універсальна дія»надано відповідні рекламні послуги на загальну суму 736900 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 122816,67 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 122816,67 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача з відміткою банку про її виконання.

Водночас, з аналізу акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п.201.7, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 122 817 грн., стало те, що по контрагенту ТОВ «Універсальна дія»зазначена одна податкова накладна від 26.07.2011 року № 720 на загальну суму 736 900,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 122 816,67 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 03.01.2011 року укладеного між ТОВ «Сентос Централ Логістікс»та ТОВ «Універсальна дія»на підставі рахунку від 26.07.2011 було перераховано ТОВ «Універсальна дія»кошти у сумі 736 900,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 122 816,67 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача з відміткою банку про її виконання, та в силу вимог ст.ст.198, 201 ПК України ТОВ «Універсальна дія»було виписано позивачу податкові накладні:

- від 26.07.2011 року №720 на загальну суму 368450,00 грн., у т.ч. ПДВ 61408,34 грн.,

- від 26.07.2011 року №727 на загальну суму 368450,00 грн., у т.ч. ПДВ 61408,34 грн., які були складені на підставі акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2011 №072602 та попередньої оплати, що відбулася 26.07.2011 року, у зв'язку з чим, сума ПДВ у розмірі 122 817 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Універсальна дія»(а.с.58, 62, 63).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується висновками суду першої інстанції, на момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Універсальна дія»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у ТОВ «Універсальна дія»права на складання податкових накладних.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Універсальна дія», які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 122 817 грн.

Щодо зазначення в акті перевірки того, що позивачем по контрагенту ТОВ «Універсальна дія»зазначена одна податкова накладна від 26.07.2011 року № 720 на загальну суму 736 900,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 122816,67 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає, після виявлення такої помилки, бухгалтерською довідкою до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року від 21.09.2011 року виправлено вищевказану помилку щодо зазначення однієї податкової накладної від 26.07.2011 року № 720 на загальну суму 736 900,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 122816,67 грн., та вказано причину такої помилки - невірне відображення у Реєстрі податкових накладних операцій з ТОВ «Універсальна дія»у серпні 2011 року, про виявлення та виправлення якої відповідачу неодноразово було наголошено при оскарженні спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0001602330 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст.160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.