Ухвала суду № 2744489, 14.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-22820/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

за участю:

представника позивача Омельченка О.О.,

представників відповідача Фісун Т.О., Семенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постановугосподарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року

у справі№ 17/113

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2005 року ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» звернулось до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000282602/0/0/1094 від 15 квітня 2005 року.

Постановою господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000282602/0/0/1094 від 15 квітня 2005 року.

Стягнуто з Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на користь ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» витрати по сплаті державного мита в сумі 85, 00 грн. та витрати по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року постанову господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року залишено без змін.

Стягнуто з Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області в доход Державного бюджету України 1, 70 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції правомірно залишив без змін рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела позапланову документальну перевірку дотримання вимог правильності обчислення та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та продажу феронікелю марки FeNi70MC за договором купівліпродажу № 4 від 26 березня 2003 року та договором комісії № 5 від 01 квітня 2003 року ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» за період з 01 січня 2003 року по 01 липня 2003 року, за результатами якої було складено акт № 12/Д/26-20-026/30244522.

В акті перевірки було встановлено наступне.

Відповідно до договору № 4 (ТД-0900/120) від 26 березня 2003 року ПП «Експолайн» продало ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» 137, 750 т. феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 на суму 6 751 182, 60 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 125197, 00 грн.

Отримання товару за вказаним договором підтверджується актом прийому передачі від № 1 від 27 березня 2003 року та видатковою накладною № Эк-0000001 від 27 березня 2003 року.

ПП «Експолайн» видало податкову накладну № 1 від 27 березня 2003 року на загальну суму 6 751 182,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 125197, 00 грн., яка була включена ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» до реєстру податкових накладних, а сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту в березні 2003 року.

Розрахунки за отриманий товар були проведені у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно платіжних доручень № 3033 від 24 квітня 2003 року на суму 1093648, 22 грн., № 5 від 24 квітня 2003 року на суму 5657534 ,38 грн., всього 6751182, 60 грн.

З метою підтвердження правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту були направлені запити на проведення позапланових зустрічних перевірок підприємств по ланцюгам до виробника.

Згідно інформації, отриманої в ході перевірки ПП «Експолайн», це підприємство за юридичною особою не знаходиться, керівник ніякого відношення до діяльності ПП «Експолайн» не має, звітність надсилається поштою.

01 квітня 2003 року позивачем було укладено договір комісії з ПП «ДНМЕТ» № 5 на продаж 137, 750 т. феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 на експорт. На виконання умов вказаного договору комісії позивач комісіонеру за актом приймання-передачі № 1 від 02 квітня 2003 року передав зазначену продукція для продажу на експорт.

Комісіонер продав феронікель марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 в інтересах та за рахунок позивача ТОВ «Нікор» (Російська Федерація, Московська область, м. Одінцово) на загальну суму 1 060 675 доларів США або 5 658 170, 79 грн.

Платіжним дорученням № 242 від 24 квітня 2003 року комісіонер перерахував виручку від реалізації феронікелю на експорт відповідно до договору комісії в сумі 5 657 534, 38 грн. на рахунок позивача з урахуванням курсової різниці.

В той же час, виписки про надходження валютної виручки на розподільчий рахунок ПП «ДНМЕТ» до перевірки не надані, тобто підтвердити надходження валютної виручки на рахунок комісіонера неможливо.

Згідно вантажної митної декларації № 331747 виробником продукції, що експортується, є ВАТ «Костянтинівський завод ВТОРМЕТ». До Костинтинівської МДПІ Донецької області були направлені запити на проведення позапланової документальної перевірки виробника ВАТ «Костянтинівський завод ВТОРМЕТ».

Згідно відповіді на запит ВАТ «Костянтинівський завод ВТОРМЕТ» у вказаному періоді феронікель марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 не виробляло.

Відповідальним за транспортування товару є ТОВ «фірма «ІнтерТрансСервіс». Транспортування товару не підтверджується документально. Вивезення товару згідно наданих до перевірки вантажних митних декларацій здійснюється через «Укрзалізницю».

На підставі вищевикладеного в акті перевірки зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту та зменшення суми податку на додану вартість до сплати за березень 2003 року на суму 1125197, 00 грн. в порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

15 квітня 2005 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000282602/0/0/1094, яким визначила ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1687796, 00 грн., у тому числі 1125197, 00 грн. основний платіж та 562599, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані фактичним здійсненням операцій купівлі продажу та експорту, що підтверджується матеріалами справи, та безпідставністю висновків акту перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення рішення.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність- будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону).

Таким чином, у випадку підтвердження доводів органів державної податкової служби про безтоварність операцій, фактичне не вивезення товару за межі митної території України або відсутності у платника податку розумної економічної або іншої причини здійснення таких господарських операцій, платник податку позбавляється права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з товарності операцій купівлі продажу та експорту, однак не надали належної правової оцінки тому, що згідно вантажної митної декларації № 331747 виробником продукції, що експортується, є ВАТ «Костянтинівський завод ВТОРМЕТ». В той же час, згідно листа ВАТ «Костянтинівський завод ВТОРМЕТ» від 11 липня 2005 року № 423 (т. 2 а. с. 21) та листа від 13 жовтня 2004 року № 613 (т. 1 а. с. 124) в період з 01 вересня 2001 року по 01 липня 2003 року феронікель марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 ним не вироблявся та сертифікат № 1101 від 07 грудня 2002 року на цей феронікель не видавався.

Таким чином, суди попередніх інстанцій при розгляді справи в порушення вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснили заходи щодо встановлення обставин відносно фактичної наявності феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988, що, в свою чергу, має підтвердити товарність чи безтоварність операцій.

Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що згідно довідки Кременчуцької ОДПІ від 24 вересня 2004 року «Про результати позапланової перевірки ПП «Експолайн» з питань взаємовідносин з ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» за березень 2003 року» (т. 2 а. с. 194 - 196) ПП «Експолайн» є посередником, а постачальником феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 є ПП «Міська площа», та не здійснили заходи, необхідні для зясування обставин, зокрема, щодо продажу цим підприємством феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988, що має значення для встановлення реального характеру операцій з придбання та реалізації товару.

Судами також не були досліджені обставини щодо фактичного транспортування товару ТОВ фірмою «ІнтерТрансСервіс» та зберігання феронікелю марки FеNi70МС за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 21, - що також має важливе значення для вирішення справи, оскільки дані обставини мають безпосереднє значення для підтвердження фактичної наявності товару.

Суди попередніх інстанцій не встановили та не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин придбання та подальшого експорту позивачем феронікелю марки FеNi70МС в зливках і кусках ISO-6501:1988 у кількості 137, 750 т. для отримання доходу лише в сумі 32 185, 19 грн.

Судами при розгляді справи також не було враховано те, що постановою від 30 серпня 2005 року було порушено кримінальну справу за фактами умисного ухилення від сплати податків службовими особами ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, у звязку з безпідставним застосуванням нульової ставки податку на додану вартість при експорті феронікелю марки FеNi70МС.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна