Ухвала суду № 27444383, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 24253/10/9104

Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі за позовом Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року позивач - Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, в якому просить визнати нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008року №000382301/0/13833 та від 1 серпня 2008 року №000392301/0/13832.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної виїзної планової документальної перевірки ДАП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 46326,00 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у розмірі 433 310,00 грн., а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДПІ протиправно включило 46 459,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 229,50 грн. у повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833, оскільки таке прийнято на підставі Акта перевірки №71/23-2/01130644 від 18.07.2008 року, в якому зокрема в Розділі 3.1.5 Податок на додану вартість не описано порушень, які спричинили завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липень 2006 року в сумі 46 459,00 грн.

Суд першої інстанції вказує на те, що посадові особи ДПІ у акті перевірки та представники ДПІ в судовому засіданні не навели будь-яких доказів та обгрунтувань правомірності прийнятих ДПІ рішень, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 Закону Закону України «Про порядок погашення

_________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Шинкар Т.І. рядок ст. зв. № 8.2.3 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-6159/08/1370 справа № 24253/10/9104

зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у м. Львові оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що правомірність позиції податкового органу підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2008 року по справі № К-21696/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Князя Трубецького» до Державної податкової інспекції в Бориславському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Судом касаційної інстанції при розгляді даної справи встановлено, що податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не було донараховано податкових зобов'язань, а було зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ, і як наслідок неправомірним є застосування в даному випадку приписів п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Аналогічна ситуація є і по даній справі, однак судом даного факту не взято до уваги.

Крім того вказує на те, що що ДПІ у м. Львові в підтвердження правомірності своєї позиції долучено до матеріалів справи постанову господарського суду Львівської області від 02.10.2007 року по справі №13/247А, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ДАП «Львівські авіалінії» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові. Згідно даних податкових повідомлень-рішень (по справі №13/247А) податковим органом визначено ДАП «Львівські авіалінії» суму податкового зобов'язання по ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування по даному податку внаслідок аналогічних порушень, що відображені і в акті перевірки №71/23-2/01130644 від 18.07.2008 року (продаж місць на авіарейсах Львів-Бориспіль-Львів за цінами нижче ніж звичайні).

Оскільки Постанова господарського суду Львівської області від 02.10.2007 року по справі №13/247А вступила в законну силу, то відповідно аналогічні порушення допущені позивачем не повинні доказуватись податковим органом при розгляді справи № 2а-6159/08/1370.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що що на підставі направлення працівниками ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами проведення відповідачем планової виїзної перевірки 18.07.2008 року складено акт №71/23-2/01130644, яким встановлено порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 46 326,00 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у розмірі 433 310,00 грн. в тому числі в розрізі податкових періодів: серпень 2006 року - 105 996 грн., вересень 2006 року - 52 054 грн., жовтень 2006 року - 90 457 грн., листопад 2006 року - 92 650 грн., грудень 2006 року - 92 153 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000392301/0/13832, яким визначено ДАП суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі-ПДВ) в розмірі 69 489,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46 326,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23 163,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833, в якому зазначено, що ДАП зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 479 769,00 грн. та що у зв'язку з тим, що заявлені відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДАП відшкодовано йому в розмірі 479 769,00 грн. відповідно до пп. 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2181) ДАП визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 479 769,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 239 884,50 грн.

З матеріалів справи видно, що за результатами виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підтверджена ДАП заявлена до відшкодування сума ПДВ за серпень 2006 року Довідка № 135/23-4/001130644 від 10.11.2006 року; за вересень 2006 року Довідка № 164/23-4/001130644 від 06.12.2006 року; за жовтень 2006 року Довідка № 21/23-4/001130644 від 23.01.2007 року; за листопад 2006 року Довідка № 41/23-4/001130644 від 12.02.2007 року; за грудень 2006 року Довідка № 64/23-4/01130644 від 05.03.2007 року.

Пунктом 1.6. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкове зобов'язання є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №334).

Зідно пп. 1.20.1 п. 1.20, ст.1 Закону №334 якщо цим пунктом не встановлен інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до підп.1.20.8 п. 1.20 ст.1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно Угоди від 19.02.2004 року №33-039 про спільне використання кодів (код шерінг), укладеної між ДАП та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на рейсах за маршрутами згідно з Додатком №1, Фактичний перевізник надаватиме Перевізнику за договором місця для продажу. Умови надання місць та їх ціна обумовлювались в Додатку №2 до цієї Угоди.

У період з 26.03.2006 року по 28.10.2006 року Додатком №2.6 до Угоди було погоджено, вартість одного місця по маршруту Львів-Бориспіль-Львів в розмірі 38 доларів США з урахуванням ПДВ за одне місце в один бік (25 дол. США для дітей - до 12 років). Крім того, Перевізник за договором повинен повернути Фактичному перевізнику паливну таксу в розмірі 12 доларів США з урахуванням ПДВ (20%) за одного пасажира в один бік та сплачені фактичним перевізником аеропортові такси та збори.

У період з 29.10.2006 року по 30.11.2006 року Додатком №2.7 до Угоди було погоджено розмір паливної такси в сумі 15 доларів США з урахуванням ПДВ (20%) за одного пасажира в один бік а також, передбачено повернення аеропортових такс та зборів.

Порядок взаєморозрахунків між сторонами Угоди погоджено в Додатку №3 згідно з яким, кінцевий розрахунок між сторонами проводиться шляхом виставлення протягом 30 діб після місяця польотів фактичним перевізником перевізнику за договором рахунку.

З матеріалів справи видно, що Додатки №2.6 та №2.7 до Угоди про спільне використання кодів (код-шерінг) від 19.02.2004 року №33-039, які діяли в період що перевірявся фактичним перевізником виступало як Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» так і ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

Генеральним директором Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» було затверджено розрахунок тарифів на перевезення пасажирів економ-класу лінії Львів-Бориспіль-Львів (опублікований тариф) в період з 18.04.2006 року по 31.12.2006 року за умови придбання квитка більше ніж за 6 днів вартість якого становить 67 доларів США.

Згідно матеріалів справи видно, що відповідачем для визначення звичайної ціни для вартості одного місця на авіапереліт по маршруту Львів-Бориспіль-Львів взято за основу розрахунок тарифу на перевезення пасажирів економ класу по цьому маршруту, затверджений по ДАП для продажу у касах підприємства (опублікований тариф).

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що таке визначення звичайної ціни для одного місця, проданого позивачем по Угоді ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» судом не може братись.

Так, зокрема, п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки і до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншшими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості обо інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання і дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що при співставленні вартості квитка проданого по Угоді про спільне використання кодів (код-шерінг) від 19.02.2004 року №33-039 та вартості квитка проданого через касу авіапідприємства ним враховувалась вартість паливної такси, аеропортових такс та зборів з розрахунку на одне місце в одному напрямку.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вартість квитків, пропонованих до продажу в касі підприємства (опублікована вартість) перевищувала вартість квитків, реалізованих по Угоді код-шерінгу ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» більше ніж на 20 %, що є умовою застосування звичайних цін згідно із п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено в письмових поясненнях відповідача під час перевірки було досліджено вартість квитка по рейсу Львів-Бориспіль-Львів в касі підприємства, вартість квитка по агентських угодах та фактичну собівартість квитка, та що в ході проведення перевірки враховувались витрати понесені перевізником по паливу та витрати понесені в аеропорту Бориспіль, оскільки такі враховувались у вартості квитка згідно тарифів, затверджених Позивачем (перелік витрат, які включаються у вартість квитка зазначені в Акті перевірки.

Апеляційний суд з такими твердженнями не погоджується виходячи з аналізу відомостей, зазначених в Таблиці №3.1.7 Акта перевірки, в якій перевіряючі співставили вартість одного квитка без ПДВ у доларах США у блоці по Угоді № №33-039 між ДАП та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» від 19.02.2004 року (31,67 доларів США без ПДВ - 38 доларів США з ПДВ, що передбачено Угодою) та вартість квитка без ПДВ у доларах США згідно опублікованого тарифу (67 доларів США). У вищезгаданій таблиці перевіряючими у вартість квитка по Угоді не врахована паливна такса (12 чи 15 доларів США відповідно до періоду) та не зазначено витрати по аеропортах Львів та Бориспіль. Окрім того, як вбачається з акта перевірки при аналізі Додатків №2.5 та 2.6 до Угоди №33-039 перевіряючими не зазначено той факт, що в цих Додатках сторони обумовили про повернення перевізником фактичному перевізнику паливну таксу та аеропортові такси і збори.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що не може братись судом до уваги посилання відповідача на те, що при визначенні звичайної ціни ним враховувались затверджені генеральним директором ДАП «Львівські авіалінії» тарифи на перевезення пасажирів економ-класу лінії Львів-Бориспіль-Львів в розрізі елементів затрат, оскільки пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 встановлює вимогу про визначення звичайної ціни для ідентичних товарів (послуг) у співставних умовах.

Наявні в матеріалах справи Угода № 33-039 від 19.02.2004 року про спільне використання кодів (код-шерінг) та Додатки до неї, а також роз'яснення, надані Державною авіаційною адміністрацією листом за №1.18-4266 від 26.05.2009 року та за №1.18-1719 від 02.03.2010 року, вказують на те, що продаж місць на авіаперевезення по угодах код-шерінгу та в касах авіапідприємства не можуть вважатись співставними умовами.

Окрім того у вищезгаданих листах Державної авіаційної адміністрації вказано, що Договір код-шерінгу є вигідним для компаній у тому разі, якщо жодна з них не може забезпечити комерційно вигідну завантаженість повітряного судна, зменшення витрат (застосування літака однієї авіакомпанії) та збільшення доходів авіакомпанії. Тому при заключені таких договорів застосовуються спеціальні тарифи, які погоджуються сторонами і являються спеціальними тарифами. Порівняння цих тарифів з тими, що містяться в системі бронювання є некоректним.

Працівники ДПІ в Акті перевірки вказали, що збитковість підприємства пояснюється застарілою матеріальною базою (зокрема повітряні судна), яка потребує значних коштів на вказані утримання та підтримання у стані льотної придатності, при цьому знос основних засобів складає більше 90%. Значні збитки виникли за рахунок наступних основних витрат: заробітна плата та відрахування в пенсійний фонд, навігація, страхування повітряних суден, підвищення цін на авіаційне пальне та інші витрати основної діяльності. Зменшити ці потреби неможливо, оскільки необхідно підтримувати належний рівень авіаційної безпеки та безпеки перевезень пасажирів та вантажів. Основною причою збитковості за 2007 рік є відсутність регулярних рейсів.

.

Суд першої інстанції обрав вірну позицію, що за змістом «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 буд-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконаннят платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має грунтуватись на відповідних доганах; отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ДПІ протиправно включило 46 459,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 229,50 грн. у повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833, оскільки таке прийнято на підставі Акта перевірки №71/23-2/01130644 від 18.07.2008 року, в якому зокрема в Розділі 3.1.5 Податок на додану вартість не описано порушень, які спричинили завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липень 2006 року в сумі 46 459,00 грн.

Апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено будь-яких доказів та обгрунтувань правомірності прийнятих ДПІ рішень, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 Закону Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі № 2а-6159/08/1370 за позовом Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба