Рішення № 27442582, 14.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22ц/2090/7290/2012 р.

Справа № 2-2027/2844/2012 Головуючий 1 інстанції Горбунова Я.М.

Категорія: договірні Доповідач: Овсяннікова А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі -Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову вказав, що 03 травня 2010 року за договором позики передав ОСОБА_1 гроші у сумі 17 000 доларів США, які вона зобов'язалася повернути до 04 червня 2010 року.

У визначений строк гроші повернуті не були.

На його особисті звернення посилалася на відсутність коштів та фінансові труднощі.

Просить стягнути з відповідачки 134 740 грн. 30 коп. -еквівалент 17 000 доларів США; 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки через нервові стреси погіршився стан його здоров'я; у зв'язку з відсутністю коштів вимушений був відмовитися від відпустки; неповернення коштів призвело до значних змін та неочікуваних фінансових витрат.

Просить також стягнути 1 347 грн. 41 коп. -судові витрати, а також суму інфляції та 3% річних.

Відповідачка позов не визнала. Звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання розписки від 03 травня 2010 року недійсною.

В обгрунтування позову вказала, що відповідача по її позову знає з 2003 року, у них склалися гарні, дружні стосунки.

ОСОБА_2 працював і працює юрисконсультом в КП «ХМБТІ».

Люди зверталися до нього за юридичною допомогою у вирішення питань. Офіційно він виконувати ці роботи не міг, а тому звертався до неї за допомогою.

Це стосувалося питань приватизації землі, оформлення самобуду і таке інше.

На початку 2010 року він знову звернувся до неї з питанням оформлення прав на землю; у квітні передав ряд документів.

У червні 2010 року ОСОБА_2 пояснив їй, що два клієнти вимагають скорочення строків вирішення питань та вимагають повернення коштів або якихось гарантій і попросив її надати йому який -небудь документ про те, що гроші витрачені на виконання замовлення.

У неї не було копій угод, квитанцій, чеків і на його прохання вона написала розписку про отримання грошей з вказівкою, що минулий договір вважається розірваним. При цих обставинах була присутня ОСОБА_3

Наприкінці листопада 2010 року вона виконала всі роботи по замовленнях і попросила повернути розписку, на що ОСОБА_2 пообіцяв повернути на другий день.

Відповідач протягом певного строку обіцяв повернути розписку, а потім повідомив, що знищив розписку, про що нею у присутності свідків складено відповідний акт.

Вважає, що розписка від 03 травня 2010 року не є дійсною, оскільки в цей день з друзями вона була на Азовському морі, про що є фотокартки; в момент написання розписки вона не отримувала цих грошей; розписка була гарантійним листом; в розписці не вказано місце її складання; кредитора і позичальника; таких коштів у ОСОБА_2 взагалі бути не могло; в розписці не вказані свідки, які можуть підтвердити факт передання їй грошей.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2012 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною залишена без розгляду.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики в розмірі 134 740,30 грн., моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., індекс інфляції в сумі 13 204,54 грн., три проценти річних в сумі 8 881,00 грн. та судовий збір в сумі 1 357,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що гроші вона не отримувала; розписка не є борговим документом.

Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 на його користь 156 825 грн. 84 коп. суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що відповідачка отримала від ОСОБА_2 кошти в борг і повинна їх повернути.

Згідно вимог ст.ст. 1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріали справи свідчать , що 03 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг 17 тисяч доларів США та зобов'язалася повернути їх до 04 червня 2010 року -протягом місяця з дня отримання грошей.

Кошти повернуті не були, а тому відповідно до вимог ст.ст. 1046,1047 ЦК України суд обґрунтовано стягнув суму еквівалентну 17 тисячам доларів США з відповідачки.

Оскільки ОСОБА_1 у визначений договором строк кошти не повернула, то судом обґрунтовано застосовано вимоги ст. 625 ч.2 ЦК України щодо стягнення суми інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Що стосується заперечень ОСОБА_1, то вони обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються судовою колегією.

Про отримання грошей ОСОБА_1 чітко зазначено в тексті розписки, де вона вказує, що отримала гроші у сумі 17 тисяч доларів США, а тому складання будь -якого окремого документу про передачу коштів за таких обставин не вимагається.

Безпідставне посилання ОСОБА_1 і щодо того, що розписка нею була написана ОСОБА_2 на підтвердження наявності між ними інших відносин, оскільки, як вона вказує, вона надавала юридичні послуги особам, яких їй направляв позивач.

Текст розписки містить чітке посилання ОСОБА_1 про отримання нею грошей саме у борг і що заважало їй, юристу адвокату скласти розписку відповідного, на її думку, змісту невідомо.

Не приймаються заперечення ОСОБА_1 і стосовно того, що вказана розписка взагалі не є договором позики.

Розписка відповідає відповідним вимогам, які пред'являються до договорів: в ній вказані сторони, зазначена сума боргу, факт отримання грошей та час їх повернення ; розписка підписана ОСОБА_1; вказана дата.

Доводи ОСОБА_1, що свідки можуть пояснити, що гроші вона не отримувала, судовою колегією відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України не приймаються.

Її заперечення, що в той час вона перебула на Азовському морі з друзями, про що є фотокартки, судовою колегією також не приймаються. Жодних доказів з цього приводу нею не надано. Крім того, факт написання розписки особисто нею не оспорюється. Отже, рішення суду в цій частині законне та обґрунтоване.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн. по відшкодуванню моральної шкоди, то колегія вважає необхідним рішення суду в цій частині скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідно до вимог ст..ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь -яких доказів причинення ОСОБА_1 моральної шкоди ОСОБА_2 не надано.

Сам факт звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом не свідчить про безумовне спричинення позивачу моральної шкоди.

Щодо погіршення стану його здоров'я, відмови від відпустки та таке інше, то стосовно цього взагалі не надано будь -яких доказів та обгрунтувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2012 року -змінити.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. -скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди -відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: