Постанова № 27440315, 13.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2012 р. справа №5006/27/32б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В.від скаржникаОСОБА_4 -за довіреністювід заявникане з'явивсявід боржникане з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від28.08.2012 рокуу справі№5006/27/32б/2012 (суддя Тарапата С.С.)за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Донецькдо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецькпробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк, провадження у справі №5006/27/32б/2012 припинено.

Ухвала господарського суду Донецької області від 19.04.2012 року мотивована тим, що в ході ліквідаційної процедури проведені заходи, направлені на виявлення майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості, ліквідатором проведена інвентаризація майна. У зв'язку з чим, суд першої інстанції визнав за необхідне затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідувати юридичну особу та припинити провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Державна податкова інспекція у м. Ровеньках Луганської області Державна податкова служба, звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. по справі №5006/27/32б/2012 та припинити провадження у справі.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на те, що припинення юридичної особи -боржника внаслідок процедури банкрутства унеможливлює доведення податковою інспекцією здійснення боржником фіктивної підприємницької діяльності, доведення правомірності висновків акту перевірки адміністративних справах та виключає можливість притягнення до адміністративної (кримінальної) відповідальності осіб, які займались фіктивним підприємництвом.

Ухвалою від 01.10.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явився представник скаржника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав викладених у останній.

06.11.2012р. до Донецького апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він заперечував проти її задоволення та просив ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. залишити без змін.

Представники ініціюючого кредитора та боржника в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання були повідомлено належним чином. Про наявність поважних причин неявки представників у судове засідання апеляційної інстанції не повідомили.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши докази матеріалів справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі про банкрутство ТОВ «ІНТЕРКОЛТРЕЙД»здійснюється за загальною процедурою.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.03.2012р. за заявою ініціюючого кредитора Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк порушена справа про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк відповідно до ст. ст. 1, 6, 7, 8, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. за результатами підготовчого засідання, було зобов'язано заявника (кредитора) -Фізичну особу - підприємця, м. Донецьк у десятиденний строк за власний рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 4 місяці до 06.08.2012р.; розпорядником майна призначити арбітражного керуючого Лозинського Олександра Валерійовича та визнано вимоги ініціюючого кредитора -Фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 в сумі основного боргу 342000,00грн.

14.04.2012р. у газеті «Голос України»№69 (5319) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД».

01.06.2012р. розпорядником майна був складений реєстр вимог кредиторів, до якого входить лише ініціюючий кредитор -Фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 вимоги у розмірі 342000,00грн. (4 черга задоволення).

Ухвалою від 06.06.2012р. господарським судом Донецької області затверджено реєстр вимог кредиторів були визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 342000,00грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 14.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОЛТРЕЙД", м. Донецьк банкрутом внаслідок його фінансової неспроможності, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 14.09.12р., призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКОЛТРЕЙД", м. Донецьк арбітражного керуючого -Лозинського Олександра Валерійовича.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк, провадження у справі №5006/27/32б/2012 припинено.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку всім обставинам, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся до суду з заявою у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 342000,00грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2011р.

01.03.2012р. приватним нотаріусом ОСОБА_9 був здійснений виконавчий напис №1656, яким він пропонує стягнути з ТОВ «ІНТЕРКОЛТРЕЙД»заборгованість у розмірі 342000,00грн. на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2011р. Також, вказав, що підлягає стягненню з боржника сума сплаченого державного мита та понесених витрат при вчиненні виконавчого напису в розмірі 2350,00грн.

Як на підставу порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор посилався на безспірність своїх вимог, які підтверджуються виконавчим написом №1656 від 01.03.2012 року вчиненим приватним нотаріусом ОСОБА_9 на договорі купівлі-продажу від 11.10.2011 року та його примусове виконання державною виконавчою службою. Приймаючи постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання банкрутом боржника - ТОВ "ІНТЕРКОЛТРЕЙД". Проте, з такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Нормами статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виходячи із змісту вказаних вище статей, можливо зробити висновок про те, що виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. В свою чергу, така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до вказаного переліку, стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягненням заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Так, вказаний Перелік не містить підстав для одержання виконавчого напису на підставі договору купівлі-продажу, який не є нотаріально посвідченим та на виконання якого не видавався вексель.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що вчинений виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_9 здійснювався без належного підтвердження безспірності вимог стягувача та за відсутності нотаріально посвідченого договору.

Але, суд першої інстанції не надав критичної оцінки зазначеним обставинам та виконавчому напису.

Разом з цим, справа про банкрутство не може базуватись на виконавчому документі, якій фактично є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Такий виконавчий напис вчинений в супереч викладеним вище вимогам закону не є доказом безспірності кредиторських вимог у розумінні Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

З огляду на те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та його невиконання протягом трьох місяців.

Пунктом 3 ст. 7 Закону визначено, що до заяви боржника додаються в т.ч. і інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі і по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Постановою від 23.03.2012р. було повернуто виконавчий документ - виконавчий напис б/н від 01.03.2012р. стягувачу у зв'язку із тим, що за боржником згідно відповіді КП БТІ м. Донецька право власності на нерухоме майно не зареєстровано, згідно відповіді ВРЕР ДАІ м. Донецька транспортних засобів не зареєстровано, згідно відповіді ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька боржник не зареєстрований.

Крім того, як видно із матеріалів справи при здійсненні виконавчих дій, державним виконавцем не було з'ясовано наявність грошових коштів та рахунків у банківських установах боржника та руху коштів по виявленим рахункам.

Тоді як, в матеріалах справи наявна довідка ДПІ у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про наявні розрахункові рахунки по ТОВ «ІНТЕРКОЛТРЕЙД».

З огляду на те, що грошові кошти є основним та ліквідним активом будь-якого підприємства, зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Норми статті 1 Закону про банкрутство визначають, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

При цьому, як вказувалось вище, положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначають обов'язкові підстави для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, що складають предмет спору у такій справі, які полягають у тому, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, за якою було здійснено провадження у даній справі, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство, у тому числі щодо трьохмісячного терміну, протягом якого не були задоволені безспірні вимоги до боржника в сумі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог саме протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Інших вимог стосовно можливості порушення справи про банкрутство без належного дотримання трьохмісячного строку невиконання боржником своїх зобов'язань чинне законодавство про банкрутство не передбачає. Будь-якої процесуальної можливості скоротити, зупинити чи припинити перебіг зазначеного строку у тому числі й в разі повернення виконавчого документу стягувачу чинний Закон України про банкрутство не визначає.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення норм ч. 3 ст. 6 та вимог ч. 8 ст. 7 вказаного закону ініціюючим кредитором не були надані докази незадоволення вимог, що складають безспірну заборгованість Боржника перед Кредитором, покладеної в основу заяви про порушення справи про банкрутство, більш ніж протягом трьох місяців з моменту відкриття такого провадження.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 01.03.2012р. із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -23.03.2012р., судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 27 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника. А також, справа про банкрутство ТОВ «ІНТЕРКОЛТРЕЙД»могла бути порушена, у самому ліпшому випадку в день вчинення виконавчого напису.

Отже, ініціюючим кредитором не було надано у справі доказів дотримання встановленого ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячного терміну, а суд першої інстанції, порушивши та здійснивши провадження у даній справі (у тому числі з прийняттям оскаржуваної постанови про визнання банкрутом) за відсутністю таких доказів та надавши невірну правову оцінку, в контексті вказаних норм Закону про банкрутство, наявним у справі доказам, порушив визначені вище норми Закону про банкрутство щодо порядку та підстав порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою за цим законом.

Матеріали справи свідчать, що господарський суд Донецької області, порушивши та здійснивши провадження у цій справі (у тому числі, приймаючи ухвалу за результатами підготовчого засідання, постанову про визнання банкрутом та ухвалу про ліквідацію банкрута), надавши невірну правову оцінку наявним у справі доказам, порушив вимоги Закону про банкрутство щодо порядку та підстав порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.

Отже, суд першої інстанції невірно застосував норми ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону про банкрутство -щодо безспірності кредиторської заборгованості, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку, та дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для порушення справи про банкрутство та введення подальших процедур банкрутства.

Вищевикладене свідчить про те, що провадження у даній справі було здійснено з порушенням та невірним застосуванням норм законодавства, а справа про банкрутство боржника порушена безпідставно.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, та виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвала про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНТЕРКОЛТРЕЙД" -припиненню за відсутністю предмету спору.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. у справі №5006/27/32б/2012 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5006/27/32б/2012 про банкрутство -скасувати.

Припинити провадження у справі № 5006/27/32б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛТРЕЙД», м. Донецьк (ЄДРПОУ 36060986).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова