Постанова № 27440309, 13.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/2179/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз"

на рішення господарського суду Одеської області

від 19 вересня 2012 року

у справі №5017/2179/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіс-Лізінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз"

про стягнення 646.336 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИЛА:

24.07.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аіс-Лізінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз" про стягнення 646.336 грн. 80 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором фінансового лізингу № 281 від 13.02.2008 р. щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті в сумі 556.853 грн. 66 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 48.745 грн. 22 коп. -пені, 35.855 грн. 01 коп. -3% річних, 4.882 грн. 91 коп. -збитків від інфляції, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору у розмірі 12.926 грн. 74 коп.

Відзив на позов не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р. (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 556.853 грн. 66 коп. -боргу, 35.855 грн. 01 коп. -3% річних, 4.882 грн. 91 коп. -збитків від інфляції та 11.951 грн. 83 коп. -витрат на оплату судового збору, в решті частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором фінансового лізингу № 281 від 13.02.2008 р. щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті в сумі 556.853 грн. 66 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 35.855 грн. 01 коп. -3% річних та 4.882 грн. 91 коп. -збитків від інфляції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 48.745 грн. 22 коп. місцевий суд послався на те, що пеня нарахована позивачем та заявлена до стягнення з порушенням строку давності, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, у зв'язку з чим ці позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягнуто 11.951 грн. 83 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача боргу змінити та всього стягнути з нього на користь позивача 525.068 грн. 73 коп., посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків, як на доказ наявності заборгованості лише у зазначеній сумі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом 13.02.2008 р. між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу № 281 (далі договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність майно, найменування ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді, яка є додатком № 04-281 до договору (далі лізингова угода) та невід'ємною його частиною, та передати це майно у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

На виконання умов договору позивач передав у користування відповідачеві новий автокран КТА-28 на шасі Камаз 53229-1059-15 у кількості однієї одиниці загальною вартістю 879 700 грн., що вбачається з акту прийому-передачі майна від 14.04.2008 р.

Пунктом 1.3 лізингової угоди визначено, що строк лізингу майна становить 36 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.3 лізингової угоди, відповідач зобов'язався сплачувати в терміни, на умовах та у сумах згідно вказаного в лізинговій угоді графіку сплати лізингові платежі, які складаються з першого авансового лізингового платежу на суму 53.678 грн. 44 коп. строком оплати до 22.02.2008 р. та другого авансового лізингового платежу на суму 53.678 грн. 44 коп. строком оплати до 17.03.2008 р., а також чергових лізингових платежів, які на протязі 36 місяців щомісяця до 2-го числа поточного місяця сплачує відповідач. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Як видно з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за названим договором виконав у повному обсязі, однак, відповідач, в порушення умов договору, починаючи з листопада 2008 р. здійснював лізингові платежів не у повному обсязі й з порушенням графіку їх сплати, а з червня 2010 р. взагалі припинив здійснювати будь-які лізингові платежі, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач має заборгованість по оплаті лізингових платежів, яка станом на час звернення позивача з позовом до суду, складала 556.853 грн. 66 коп.

Посилання скаржника на надані акти звірки взаєморозрахунків колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки факт наявності заборгованості саме у заявленому позивачем розмірі та безпідставність тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, підтверджується наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом. Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»за користування майном з наймача (лізингоодержувача) справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Відповідно до п. 3.1 договору фінансового лізингу № 281 від 13.02.2008р. лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які зазначаються в лізингових угодах до цього договору.

Розділом 1 договору визначено, що лізинговий платіж - це грошова сума, яка сплачується лізингодержувачем на користь лізингодавця та складається з Авансового лізингового платежу та Чергових лізингових платежів.

Черговий лізинговий платіж, це платіж, який сплачується лізингоодержувачем за користування переданим йому майном. Розмір та строки сплати чергових лізингових платежів зазначаються у лізинговій угоді.

Пунктом 3.3 лізингової угоди від 13.02.2008 р., що є додатком № 04-281 до договору встановлено, що сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах визначеному лізинговою угодою, згідно графіку сплати лізингових платежів, з якого вбачається, що, сторонами погоджено: по-перше, винагорода (комісія) лізингодавця за отримане в лізинг майно, так само, як і платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна є складовою чергового лізингового платежу, по-друге, графіком, окрім іншого, чітко визначений як загальний розмір чергового лізингового платежу, так і розмір обох складових кожного чергового лізингового платежу окремо, тому факт визнання відповідачем заборгованості по відшкодуванню вартості майна в повному обсязі та невизнання заборгованості по сплаті винагороди (комісії) лізингодавця є нелогічним, оскільки ці складові є частинами цілого - чергового лізингового платежу і несплата відповідачем встановлених лізинговою угодою чергових лізингових платежів (причина утворення заборгованості за обома складовими) свідчить про наявність заборгованості як з відшкодування частини вартості майна, так і зі сплати винагороди лізингодавця, позивача у справі.

Предметом позову у справі є стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 556853 грн. 66 коп., з яких 461842 грн. 50 коп. заборгованість по відшкодуванню частини вартості майна та 95011 грн. 16 коп. заборгованість по відшкодуванню винагороди (комісії) лізингодавця, що видно з наданих позивачем актів звірки взаємних розрахунків та не спростовується відповідачем.

З акту звірки взаємних розрахунків заборгованості по відшкодуванню винагороди (комісії) лізингодавця, складеного сторонами у справі станом на 31.07.2012 р. видно:

а) дата і строк (згідно з п. 3.4. лізингової угоди) коли має бути сплачений черговий лізинговий платіж;

б) зміст операції: нарахування платежу (лізингодавцем) або лізинговий платіж (лізингоодержувачем);

в) сума нарахувань, а також те, що розмір нарахувань повністю співпадає з зазначеними у графіку сплати лізингових платежів даними (колонка ДТ);

г) розмір платежу, здійснений лізингоодержувачем (колонка КТ);

ґ) загальна сума нарахованої до сплати винагороди (комісії) Лізингодавця. а також те, що вона повністю співпадає з зазначеною у графіку сумою винагороди;

д) сума сплачених відповідачем лізингових платежів по оплаті винагороди (комісії) лізингодавця;

є) сума заборгованості лізингоодержувача.

З обох актів звірки взаємних розрахунків, наданих сторонами видно, що за даними обох сторін повністю співпадає сума фактично погашених відповідачем платежів по оплаті винагороди (комісії) лізингодавця.

В той же час з Акту звірки взаємних розрахунків наданого відповідачем вбачається, що в останньому відображені дані лише до 18.05.2010 р., коли відповідачем був здійснений останній платіж в сумі 71554 грн. 54 коп., яким були погашені платежі, нараховані в період з 02.02.2009 р. по 02.07.2009 р.

При цьому, в названому акті не враховані зобов'язання за платежами, нарахованими згідно з графіком, в період з 02.05.2010 р. по 02.04.2011 р. (дата закінчення строку лізингу), які передбачені Графіком сплати лізингових платежів на загальну суму -31784 грн. 93 коп., а саме:

02.05.20104 563,4502.06.20104 546,4402.07.20104 028,3002.08.20103 728,0402.09.20103 231,6802.10.20102 909,6402.11.20102 500,4302.12.20102 036,7602.01.20111 682,0202.02.20111 240,1402 03.2011863.6102.04.2011454.42Разом31 784,93

Таким чином, при складанні суми, яку відповідач визнає (63226 грн. 23 коп.), про що зазначено а акті звірки взаємних розрахунків заборгованості по відшкодуванню винагороди (комісії) лізингодавця, що складений відповідачем та суми платежів, зобов'язання за якими відповідач у своєму акті не відобразив (31784 грн. 93 коп.) виходить сума заборгованості в розмірі 95011 грн. 16 коп., яка і заявлена позивачем до стягнення в складі суми основного боргу.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність боргу з боку відповідача по лізинговим платежам по спірному договору в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача 556.853 грн. 66 коп. заборгованості по лізинговим платежам, а також 35.855 грн. 01 коп. -3% річних та 4.882 грн. 91 коп. -збитків від інфляції, оскільки надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Оскільки, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 48.745 грн. 22 коп. з порушенням строку давності, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, то місцевий суд підставне залишив ці вимоги без задоволення, внаслідок спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині ніким не оскаржено.

Обґрунтовано, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладені судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року у справі № 5017/2179/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.