Рішення № 27440153, 06.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.Справа № 5023/4611/12 вх. № 4611/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.

за участю представників:

позивача - Алісултанова І.Б., довіреність № 01-62юр/7135 від 17.09.2012 року; Курильченко Л.В., довіреність № 01-62юр/6671 від 30.08.2012 року; відповідача - Харченко Г.В., довіреність № 01-13/2907 від 26.10.2012 року;

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації, смт. Сахновщина

про стягнення коштів у сумі 27221,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 27221,60 грн. не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електричної енергії) громадянам пільгових категорій. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року не відшкодував енергопостачальнику (позивачу) витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій, чим порушив права позивача та ст. 22 Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, положення постанови КМУ від 01.08.1996 року за № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати (зі змінами та доповненнями), ст. 17 ЗУ "Про електроенергетику", п. 2 постанови КМУ за № 256 від 04 березня 2002 року, ЗУ "Про державний бюджет на 2009 рік", ЗУ "Про державний бюджет на 2010 рік" та Бюджетний кодекс України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4611/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30 жовтня 2012 року об 11:20.

25 жовтня 2012 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи, від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 17419) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25 жовтня 2012 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17419) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання позивач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 17697) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання відповідач з'явився.

В судовому засідання 30 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 06 листопада 2012 року до 12:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

06 листопада 2012 року, після перерви розгляд справи було продовжено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов. Також, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав пояснення (вх. № 18084), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позов. Зокрема зазначив, що відповідно до Постанови КМ України від 01.08.96р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх сплати" громадянам, які відповідно до законодавства мають право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зазначені пільги надаються в межах норм, встановлених законодавством.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

На підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", а саме: частину четверту ст. 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, частину 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року та ніяким чином не відносяться до наступних бюджетних років.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI ( 107-17 ) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 107-17 ), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Як зазначає позивач в позовній заяві та як свідчать матеріали справи, після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., позивач (енергопостачальна організація) звернувся до Міністерства палива та енергетики України з питанням щодо розрахунків за спожиту електроенергію та отримав відповідь (за вих. № 32-01/6-2125 від 12.08.2008 року), що після 22.05.2008 року обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування середніх норм на пільгове споживання електроенергії (арк. справи 43).

Таким чином, позивач (енергопостачальник), керуючись ЗУ «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, в період з 23.05.2008 року та по 01.01.2012 року проводив розрахунки за спожиту електроенергію пенсіонерам МВС та пенсіонерам пожежної охорони без застосування середніх норм на пільгове споживання електроенергії.

Відповідно до з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. (надалі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Також, відповідно до п.6. вищезазначеного Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

З урахуванням вищевикладеного, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду 22.05.2008 р. та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, чим порушено права АК "Харківобленерго".

Статтею 39 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 38 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги, зокрема звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони тощо.

Забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (пільговики), здійснюється за допомогою Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03р. за № 117.

Також, слід зазначити, що згідно пунктів 10 та 11 вищенаведеного Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03р. за № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2- пільга». Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою «5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою «7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою «3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти, звіряння розрахунків згідно з формою «3-пільга».

Згідно п. 12 Положення: Мінпраці затверджує форми «1-пільга», «4- пільга», «5-пільга», «6-пільга», «7-пільга», форму «2-пільга» - за погодженням з Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінтрансзв"язку; а форму «3- пільга» з Мінфіном.

Форма розрахунків «2-пільга» затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. за № 535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 р. під № 1172/144439 із змінами і доповненнями.

Форма складання акта звіряння затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 р. за № 83.

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, працівникам пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідач приймав до відшкодування лише витрати з урахуванням середніх норм споживання.

Виходячи з вищезазначеного такі дії Відповідача призвели до того, що відповідно до форми «№ 3-пільга» позивачу не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій станом на 01.05.2012 року в розмірі 27 221,60 грн., які і складають суму позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 267 ЦК України, стверджує, що основна сума, яка заявлена позивачем виникла у 2008 році, на підставі чого відповідач вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності щодо неї вже сплив.

Суд вважає таке посилання відповідача необґрунтованим та безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, пунктом 5 ст.267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, як свідчать матеріали справи, станом на 01 січня 2011 року відповідачем компенсовані витрати від надання пільг без застосування середніх норм споживання. З квітня 2011 року відповідач почав компенсувати витрати з застосуванням середніх норм споживання до грудня 2011 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів звіряння взаєморозрахунків, "3-пільга" станом на 01.12.2011 року відповідач у листопаді в односторонньому порядку зняв з нарахування суми, які раніше були прийняті до компенсації (арк. справи 28-29).

Враховуючи вищевикладене та в порядку ст. 261 ЦК України, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності почався з квітня 2011 року, оскільки саме тоді відповідач вперше взяв на компенсацію суму витрат від надання пільг з урахуванням середніх норм споживача (арк. справи 23-39).

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно зі статтею 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року) у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

А тому, при застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. та положень Законів України "Про міліцію" та "Про пожежну безпеку" відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Посилання відповідача на лист № 248/5/131-09 від 20.05.2009р. Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, яким було повідомлено відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96р. № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зазначено, що постанова не передбачає виключень, тому визначені цією постановою норми поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону "Про міліцію" суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Зазначений документ не є нормативним актом, а має роз'яснювальний характер. До того ж, в будь-якому випадку, положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Позивач підтверджує свої позовні вимоги двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС та іншим пільгам за соціальною ознакою між Сахновщинським РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на 01.05.2012р., по формі № 3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку.

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння різниця в сумі 27221,60 грн. не визнана відповідачем з вищевикладених підстав та є предметом позовних вимог.

Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 27221,60 грн. за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області, (64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, буд. 68, р/р 35210003000883 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 03196535) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) - 27221,60 грн. суму не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Жиляєв Є.М.