Постанова № 27440090, 23.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 № 5028/16/9/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників:

від прокуратури - Левицька Н.В.

від позивача 1 - не з'явилися

від позивача 2 - не з'явилися

від позивача 3 - Подалюк Т.О.

від відповідача - Коленченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2012 року (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз»

до Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

про стягнення 23 692 916,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Чернігова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України (далі - позивач 1), Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивача 2), Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» (далі - позивач 3) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (далі - відповідач) про стягнення 23 692 916,87 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» 23 692 916,87 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року розгляд апеляційної скарги по справі № 5028/16/9/2012 відкладено на 09.10.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року продовжено строк розгляду спору, розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.10.2012 року.

У судове засідання 23.10.2012 року з'явилися прокурор, представники позивача 3 та відповідача.

Представники позивачів 1,2 у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, випливає, що така ухвала направлена сторонам по справі 16.10.2012 року за реєстровими номерами 1-3.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представників позивачів 1,2 про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників позивачів обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників позивачів 1,2 за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 3 та відповідача, встановив наступне.

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі N 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У справах, порушених за позовною заявою прокурора, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, згідно зі статтею 29 ГПК набуває статусу позивача.

З огляду на відповідні приписи Конституції України, норм Закону України «Про прокуратуру» та ГПК, а також Рішення Конституційного Суду України прокурори та їх заступники, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинні обов'язково зазначати лише той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся за захистом прав в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як органу уповноваженого представляти державу в корпоративних взаємовідносинах НАК «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» і в інтересах останніх.

Прокурор обґрунтовує право на подання такого позову тією обставиною, що відповідно до п. 1.2. статуту компанія НАК «Нафтогаз України» є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Згідно п. 5.1.-5.2 засновником Компанії є держава в особі КМУ України, 100 % акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності, акціонером Компанії є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Також, відповідно до додатку № 2 постанови КМ України від 25.05.1998 року № 747 встановлено, що пакет акцій ВАТ «Чернігівгаз» знаходиться у державній власності і передано до статутного фонду «Нафтогаз України».

Однак, прокурором не зазначено, а судом першої інстанції необґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави за господарськими чи корпоративними взаємовідносинами між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Чернігівгаз», які є самостійними юридичними особами.

За змістом ч. 1 ст. 1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки природного газу № 09 БО-Ц від 30.09.2011 року за яким стягується борг укладений між ПАТ «Чернігівгаз» та ПАТ «Облтеплоенерго».

Проте, ані Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ані НАК «Нафтогаз України» не є сторонами за договором поставки природного газу та відповідно вищевказаний договір не створює будь - яких прав та обов'язків щодо Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та НАК «Нафтогаз України».

Що стосується позовних вимог до ПАТ «Чернігівгаз» колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2.1 рекомендації Вищого господарського суду України, від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» визначено, що законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерів товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що «акціонер морже захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадках їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом».

Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсним угод, укладених товариством, повинні досліджувати чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За змістом ст.ст. 32,33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, прокурором до матеріалів справи не додано будь - яких доказів того, що акціонер уповноважений на представництво інтересів акціонерних товариств.

У відповідності до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатом розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За змістом положень інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 року N 01-06 «Про деякі питання представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді» у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором позивача і у разі неправильного його визначення, наприклад подання позову в інтересах підприємства, установи чи організації, повертати таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК, а у разі порушення провадження у відповідній справі - залишати позов без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, в задоволенні позову прокурора в інтересах Міністерства палива та енергетики України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» відмовити.

Позов поданий прокурором в інтересах Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» залишити без розгляду.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України солідарно покладаються на Міністерство палива та енергетики України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз».

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2012 року скасувати.

В задоволенні позову Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - відмовити.

Позов Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» залишити без розгляду.

Стягнути солідарно з Міністерства палива та енергетики України (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 30), Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» (14021, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Любецька, 68) на користь Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55-б, р/р 26004300000976 у ВАТ «Банк «Демарк» м. Чернігів, МФО 353575, код ЄДРПОУ 03357671) 32 190,00 грн. (тридцять дві тисячі сто дев'яносто гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 5028/16/9/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.