Постанова № 27440039, 12.11.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Справа № 5002-15/5173.1-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Борисової Ю.В.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Аладашвілі М,М., довіреність № б/н від 07.08.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування";

відповідача: Брагін Олександр Володимирович, довіреність № 11/140 від 26.09.12, державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз";

прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, прокуратура міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 14 червня 2012 року у справі № 5002-15/5173.1-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" (вул. Таврічеська, 2-А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98635)

до державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000)

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 828277,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року у справі № 5002-15/5173.1-2011 відмовлено у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" до державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" про стягнення 828277,69 грн.

Рішення мотивовано тим, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду у 2010 році матеріалами справи не підтверджувався факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором за виконані 1,2,4,5 етапи робіт на загальну суму 751852,48 грн., а отже немає і підстав для нарахування пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим повністю задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення з боку місцевого господарського суду норм матеріального та процесуального права. Так, суд не надав належної оцінці тому факту, що відповідач прийняв технічні звіти по виконаних роботах, що доказує фактичне прийняття відповідачем польових та камеральних робіт на території Джанкойскього та Красноперекопського районів за укладеним договором (1,2,4,5 етапи робіт). Крім того, будь-яких зауважень щодо змісту документації від відповідача не надходило. Виконання позивачем робіт за договором підтверджено судовим експертним висновком №1 від 12.04.2012 та вартість робіт склала 751852,48 грн. Суд першої інстанції зазначив про відсутність факту порушення прав позивача і такий висновок суду, на думку скаржника, є помилковим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Балюкова К.Г., судді: Гонтар В.І., Борисова Ю.В.) від 20 липня 2012 року у справі № 5002-15/5173.1-2011 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" прийнято до провадження.

За розпорядженням секретаря судової палати від 13 серпня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Балюкова К.Г., судді: Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.

Розпорядженням секретаря судової палати від 18 вересня 2012 року склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Дмитрієв В.Є., судді: Борисова Ю.В., Видашенко Т.С.

Відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Отже, перебіг процесуального строку розгляду скарги почався з 18.09.2012.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 розгляд скарги відкладений на 18.10.2012. У судовому засіданні 18.10.2012 оголошено перерву до 08.11.2012, а 08.11.2012 -до 12.11.2012.

Під час судового розгляду скарги у суді апеляційної інстанції представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача основну суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 804276,77 грн. та суму неустойки у вигляді пені у розмірі 24000,92 грн., а також стягнути судові витрати. У підтвердження своєї позиції надав суду постанову Вищого господарського суду України від 24.09.2012 по аналогічній справі між тими ж сторонами у справі №5002-25/3250.1-2011.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на тому, що відповідач не повідомляв позивача про готовність прийняти на своєму об'єкті персонал виконавця, тобто підстав для виконання ТОВ "Інститут екології, землеустрою і проектування" зобов'язань за договором не виникли. Крім того, строк дії договору визначений до 31.12.2009, отже після 31.12.2009 жодних зобов'язань у сторін вказаного договору виникати не може. Таким чином, відповідач просить оскаржене рішення залишити без змін.

Прокурор підтримав думку відповідача по суті спору.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

19.10.2009 між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз"(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування"(виконавець) укладений договір на виконання робіт №07/2009-Г/981 (далі -Договір, а.с.19-20, т.1), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов'язується виконати геодезичні роботи по координуванню трас газопроводів, ГРС та меж охоронних зон з виносом в натуру охоронних зон газопроводів та кабелів технологічного зв'язку ДАТ "Чорноморнафтогаз"по території Джанкойського, Красноперекопського, Ленінського районів АР Крим, а замовник -прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 1.6 та 4.1 Договору передбачено, що виконавець приступає до виконання зобов'язань на протязі 10 робочих днів від дати отримання письмового повідомлення від замовника про готовність прийняти на об'єкті персонал виконавця.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, у випадку відсутності з боку замовника зауважень до змісту, до оформлення виконаних виконавцем робіт, приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, замовник на протязі 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі виконаних робіт (етапів робіт) зобов'язаний передати виконавцю підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (етапів робіт).

Згідно з пунктом 3.4 Договору, у випадку наявності у замовника мотивованих зауважень до змісту виконаних виконавцем робіт та відмови від підписання акта, сторонами на протязі 5 робочих днів з дня отримання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт (етапів робіт) складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строками їх виконання.

За приписами пункту 3.5 Договору, у випадку неповернення замовником виконавцю в строки, вказані в пункті 3.3 Договору, підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт (етапів робіт) і при відсутності складеного в порядку пункту 3.4 Договору двостороннього акта з переліком необхідних доробок та строками їх виконання, роботи (етапи робіт) вважаються виконаними виконавцем та прийняті замовником.

В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоземпроект" від 19.10.2009 на адресу відповідача (вих.№3426 від 07.12.2009, а.с.27, т.1) про надіслання, зокрема, акту прийому-передачі виконаних етапів робіт та рахунку на оплату 1-го і 4-го етапів робіт за договором №07/2009-Г/981 від 19.10.2009, загальною вартістю 501234,99 грн., а також лист від 26.01.2010, відповідно до якого відповідачеві направлені відповідні технічні звіти з актом прийому-передачі виконаних етапів робіт та рахункок на оплату 2-го і 5-го етапів робіт за договором №07/2009-Г/981 від 19.10.2009, загальною вартістю 250617,49 грн.

Однак, належних та допустимих доказів у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення саме вказаних документів на адресу відповідача позивач не надав.

Листом №06/5-809 від 23.02.2010 відповідач повідомив позивача про те, що він розцінює Договір таким що не відбувся, у зв'язку з тим, що ним не надавалося письмового повідомлення від замовника про готовність прийняти на об'єкті персонал виконавця згідно пунктів 1.6 та 4.1 Договору (а.с.33, т.1).

Листом №608 від 26.02.2010 позивач просив позивача прийняти роботи по договору та оплатити їх (а.с.34-35, т.1).

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати за виконані робити стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статі 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

В якості доказів підтвердження направлення відповідачу актів приймання виконаних робіт 1, 2, 4, 5 етапів за Договором, позивач представив суду лист №1604 від 16.12.2011 (а.с.81, т.3), однак, вказаний документ не був прийнятий судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу, оскільки даний лист був направлений відповідачу без опису вкладення, що унеможливлює встановити які саме документи отримав відповідач згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас, матеріалами справи належним чином підтверджується направлення відповідачу актів приймання виконаних робіт 1, 2, 4, 5 етапів по Договору з проханням їх оплатити листом №147 від 02.02.2012 з описом вкладення та поштовим штемпелем відправлення від 06.06.2012 (т.3, а.с.80). Отримання актів підтверджується листом відповідача від 23.02.2012 №11-769 (т.3, а.с. 79) та відповідачем не заперечується. Проте замовник зазначені акти на адресу позивача не повернув.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2011 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої підтвердився факт виконання позивачем 1, 2, 4, 5 етапів робіт за Договором на загальну суму 751 852,48 грн. (1 та 4 етапи на суму 501234,99 грн. та 2 та 5 етапи на суму 250617,49 грн.).

Враховуючи викладене, а також на підставі пунктів 2.2, 3.5 Договору, судова колегія дійшла висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу зі сплати виконаних робіт за 1,2,4 і 5 етапи у розмірі 751 852,48 грн. станом на час нового розгляду справи у суді першої інстанції.

При цьому, судова колегія зазначає, що при новому розгляді справи місцевим господарським судом, позивачем доведений факт надіслання актів виконаних робіт на адресу відповідача, отже строк виконання зобов'язання вважаться таким, що настав.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 29415,54 грн. (26906,35 грн. за 2 і 5 етапи робіт та 2509,18 грн. за 1 і 4 етапи робіт), 3% річних у розмірі 23008,75 грн. (5396,86 грн. за 1 і 4 етапи робіт та 17611,89 грн. за 2 і 5 етапи робіт), неустойки (пені) у розмірі 24000,92 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 01.06.2012 (т.3, а.с. 96-98). Так, позивач просить сягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 29415,54 грн. (26906,35 грн. за 2 і 5 етапи робіт та 2509,18 грн. за 1 і 4 етапи робіт) за період з березня 2010 року по квітень 2012 року.

Проте, оскільки штрафні санкції можуть нараховуватись лише у разі прострочення виконання зобов'язання, то у даному випадку, прострочення замовником зобов'язання слід рахувати від дати отримання ним актів виконаних робіт, з 06.02.2012 + 5 днів відповідно до п. 3.3 Договору + 15 днів відповідно до пункту 2.2 Договору, тобто 27.02.2012.

Таким чином, інфляційні втрати зі суми заборгованості у розмірі 751 852,48 грн. за період з березня 2012 року по квітень 2012 року дорівнюють 2255,55 грн.

Отже, сума заявлених до стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, у розмірі 2255,55 грн.

Розрахунок 3% річних за період з 18.01.2012 по 28.05.2012 (сума боргу 501234,99 грн.), а також за період з 23.02.2010 по 28.05.2012 (сума боргу 250617,49 грн.), наданий позивачем, судова колегія вважає невірним з огляду на невірність визначення строку прострочення замовником зобов'язання зі сплати основного боргу.

Так, 3% річних за період з 27.02.2012 по 28.05.2012 (сума боргу 751 852,48 грн.) дорівнює 5685,24 грн.

Отже, сума стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, у розмірі 5685,24 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 договору встановлений обов'язок замовника сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення у випадку порушення строку оплати виконаних робіт.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 24000,92 грн. за період з 24.02.2010 по 24.08.2010.

Судова колегія зазначає, що у вказаний період строк прострочення виконання замовником зобов'язання зі сплати основного боргу не настав, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки (пені) за період з 24.02.2010 по 24.08.2010 задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відхилення доводів відповідача відносно того що Договір є таким що не відбувся, у зв'язку з тим, що ним не надавалося письмового повідомлення від замовника про готовність прийняти на об'єкті персонал виконавця згідно пунктів 1.6 та 4.1 Договору, з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується допуск працівників позивача на об'єкти відповідача для виконання Договору. Крім того, пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. В свою чергу, між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору відповідно до статті 180 Господарського кодексу України. Недійсним або нікчемним Договір визнаний не був. Доказів протилежного суду не надано. Отже Договір діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за ним (п.9.1 Договору).

Заявник простить також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як свідчать матеріали справи, за проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою від 22.12.2011 у даній справі, позивачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю „Кримська експертна служба" 3516,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №41 від 23.01.2012 (т.3, а.с.99).

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 49 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3225,29 грн. витрат зі сплати на проведення судової експертизи, а також 7597,93 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про невірність прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду на підставі пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут екології, землеустрою і проектування" задовольнити частково.

Рішення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року у справі № 5002-15/5173.1-2011 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 759793,27 грн., з яких: 751852,48 грн. основного боргу, 5685,24 грн. 3% річних, 2255,55 грн. інфляційних втрат.

Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз" (ідентифікаційний код 00153117; пр.Кірова/вул.Совнаркомовська, 52/1, м. Сімферополь, 95000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут екології, землеустрою і проектування" (ідентифікаційний код 31763629; вул. Таврічеська, 2-А, м. Ялта, 98635) 759793,27 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три грн. 27 коп.), з яких: 751852,48 грн. основного боргу, 5685,24 грн. 3% річних, 2255,55 грн. інфляційних втрат; а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 7597,93 грн., витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 3225,29 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді Ю.В. Борисова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. ТОВ "Інститут екології, землеустрою і проектування" (вул. Таврічеська, 2-А,Ялта,98635)

2. Державне АТ "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,95000)

3. Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)