Рішення № 27439922, 08.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2012 р.Справа № 5017/2810/2012

За позовом: Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області

До відповідача: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт"

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Троян О.В. - згідно довіреності № 17-1012 від 30.12.2011р.

Від відповідача: Остапов В.В. - згідно довіреності № 92 від 26.12.2011р.,

Кушнірук О.С. - згідно довіреності № 85 від 26.12.2011р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Троян О.В. - згідно довіреності № 17-1012 від 30.12.2011р.

Від відповідача: Кушнірук О.С. - згідно довіреності № 85 від 26.12.2011р.

Суть спору: Позивач, Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП „ІМТП") про стягнення пені у сумі 4 088 грн. 88 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 24.09.2009р. № 996 затверджено Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади та затверджено типовий договір про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади. Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 26.01.2012р. № 44 внесено зміни у зазначене вище Положення.

13 вересня 2011р. між Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області (Виконком) та ДП „ІМТП" (Замовник) був укладений Договір №30/655-о про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, предметом якого є пайова участь (внесок) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Іллічівської територіальної громади при реконструкції південної огороджувальної шпори. Строк дії Договору -до повного перерахування пайового внеску.

Відповідно до розділу 2 Договору розмір пайового внеску складає 825 305 грн., сплата якого здійснюється згідно графіку, що є додатком №2 до Договору. Граничний термін сплати пайового внеску у будь-якому випадку не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування, визначеному в п. 1.1 цього Договору, в експлуатацію.

За умовами п. 3.1.1. Договору Замовник зобов'язався перерахувати 825 305 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади за графіком або достроково на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівська.

Відповідно до графіка сплати пайового внеску він мав бути сплачений Замовником таким чином: вересень 2011р. -275 000 грн., жовтень 2011р. -275 000 грн., листопад 2011р. -275 305 грн. Але, за даними позивача, відповідач сплачував пайовий внесок з порушенням встановленого графіком терміну оплати, а саме: платіж за вересень 2011р. був здійснений лише 14.10.2011р. (14 днів прострочення), платіж за жовтень 2011р. -09.11.2011р. (9 днів прострочення), платіж за листопад 2011р. -12.12.2011р. (12 днів прострочення).

Згідно п. 4.5. Договору у разі прострочення термінів сплати пайового внеску Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 088 грн. 88 коп., нараховану на підставі п. 4.5 Договору у зв'язку із неналежним виконанням Замовником прийнятих на себе за Договором зобов'язань. При цьому, позивач розраховував пеню з урахуванням п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач проти позову заперечує частково та зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій позивачем не враховано положення ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, при цьому якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому не має відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України початком строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. За таких обставин, відповідач вважає, що прострочення виконання зобов'язання починається не з останнього числа місяця, коли воно мало бути виконано, а з першого дня наступного місяця, у зв'язку з чим, за розрахунком відповідача, розмір штрафних санкцій складає 3 741 грн. 09 коп.

На підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить суд зменшити штрафні санкції в 10 разів, а саме - до 374 грн. 11 коп., посилаючись на те, що відповідач у повному обсязі виконав прийняті на себе за Договором № 30/655-о про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади від 13.09.2011р. зобов'язання щодо сплати пайового внеску, а період прострочення виконання зобов'язання є незначним. Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно співставляти значимість порушення із наслідками порушення, а також враховувати невідповідність розміру штрафу таким наслідкам, поведінку винної сторони тощо. Відповідач вважає, що збитки позивача від прострочення виконання відповідачем зобов'язання відсутні, що повинно враховуватися судом при прийнятті рішення про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, відповідач зазначає, що на даний час Порт знаходиться у скрутному фінансовому становищі, при цьому є стратегічно важливим для економіки держави об'єктом, зобов'язаний сплачувати податки до Державного та місцевого бюджету, до державних та цільових фондів, Порт сплачує заробітну плату більш ніж 6000 працівникам, виконує свої зобов'язання по колективній угоді шляхом забезпечення працівників соціальними пільгами, надає дотації пенсіонерам та ветеранам Порту.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2011р. між Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області (Виконком) та ДП „ІМТП" (Замовник) був укладений Договір №30/655-о про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, предметом якого є пайова участь (внесок) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Іллічівської територіальної громади при реконструкції південної огороджувальної шпори.

За умовами п. 3.1.1. Договору Замовник зобов'язався перерахувати 825 305 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади за графіком або достроково на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівська. Відповідно до графіка сплати пайового внеску він мав бути сплачений Замовником таким чином: вересень 2011р. -275 000 грн., жовтень 2011р. -275 000 грн., листопад 2011р. -275 305 грн.

Відповідач сплачував пайовий внесок з порушенням встановленого графіком терміну оплати, а саме: платіж за вересень 2011р. був здійснений лише 14.10.2011р., платіж за жовтень 2011р. -09.11.2011р., платіж за листопад 2011р. -12.12.2011р.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно п. 4.5. Договору у разі прострочення термінів сплати пайового внеску Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому не має відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України дії, з якою пов'язано його початок.

За таких обставин, суд вважає правомірною позицію відповідача у справі у частині визначення строків прострочення зобов'язання. Перевіривши зроблений відповідачем розрахунок суми пені, суд доходить до висновку про його правомірність та обґрунтованість, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 3 741 грн. 09 коп.

Що стосується заяви відповідача про зменшення у 10 разів штрафних санкцій, що підлягають стягненню, то з цього приводу слід зазначити таке: дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дійсно, відповідач у справі є державним підприємством стратегічно важливим для економіки держави об'єктом, яке, як будь-який інший суб'єкт підприємницької діяльності, зобов'язаний сплачувати податки до Державного та місцевого бюджету, до державних та цільових фондів, сплачувати заробітну плату своїм працівникам, виконувати свої зобов'язання по колективній угоді тощо. Але, укладаючи Договір № 30/655-о про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади від 13.09.2011р. відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання, які мав виконувати належним чином не залежно від інших зобов'язань. Крім того, на думку суду, сума неустойки у даному випадку є незначною.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області -задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26008301360029 у Воднотранспортному відділенні ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124) на користь Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області (м. Іллічівськ, Одеської області, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04057043) пеню у сумі 3 741 грн. 09 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 листопада 2012р.

Суддя Рога Н. В.