Рішення № 27439770, 05.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2573/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Добров Р.М.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18331,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї (а.с. 68-70) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18331,71 грн., у т.ч. заборгованості по орендній платі в сумі 2 333,11 грн. та заборгованості з неустойки в сумі 15998,60 грн., посилаючись на наступне.

Між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р., згідно з яким відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 39,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, строком до 01.04.2006 р.

Так, за ствердженнями позивача, відповідач був недобросовістним орендарем за договором оренди та не сплачував орендну плату належним чином, не звільнив орендоване приміщення у добровільному порядку, у зв'язку з чим Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради зверталось до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24 026,23 грн. станом на вересень 2009 року та виселення відповідача з займаного орендованого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь Представництва по управлінню комунальної власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2009 р. по справі № 12/230-09-5374 позов Департаменту було задоволено в повному обсязі, а саме розірвано договір оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р., виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з орендованого приміщення та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати в сумі 23 324,79 грн. та пеню в сумі 701,44 грн.

Однак, як вказує позивач, в період з 01.09.2009 р. по 30.12.2009 р. відповідач продовжував користуватися приміщенням, що відповідно до п. 2.2, 2.4 та 4.10 договору покладало на орендаря зобов'язання сплачувати орендну плату в обсязі, передбаченому договором оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р.

Так, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного комунального майна" та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором у останнього створилась заборгованість з орендної плати в сумі 2333,11 грн. в період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р.

Також позивач посилається на п. 4.7 договору оренди, згідно якого після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі. З огляду на таке, на думку позивача, починаючи з 31.12.2009 р. по 19.10.2010 р. відповідач без правових підстав займав орендоване приміщення цокольного поверху, загальною площею 39,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість за неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з розрахунком, наданим фінансовим відділом Департаменту, відповідач має заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р. в сумі 2333,11 грн. та за неустойку за період з 31.12.2009 р. по 19.10.2010 р. в сумі 15 998,60 грн.

При цьому позивач зазначає, що 19.10.2010 р. на виконання рішення господарського суду Одеської області по справі №12/230-09-5374 та відповідно до акту державного виконавця, вищевказане нежитлове приміщення та ключі від нього були передані до Департаменту комунальної власності.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, 01.06.2011 року Департамент звернувся до відповідача з претензією № 01-15/1590, в якій вимагав сплатити заборгованість на розрахунковий рахунок позивача. Проте вимоги, заявлені у вищевказаній претензії, залишились невиконаними, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленими вимогами.

Наразі позивач зазначає, що позов подано Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на підставі рішення Одеської міської ради № 273-VI від 31.01.2011 р. „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів". Відповідно до Положення Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджено рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, Департамент комунальної власності є правонаступником Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2573/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за фактичною адресою та адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 34-39). Проте згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

06 квітня 2005 року між Приморською районною адміністрацією м. Одеси (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір № 634/ц/5 оренди нежитлового приміщення (а.с. 9-12), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 39,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з метою розміщення складу.

В п. 1.2 договору встановлено строк його дії, а саме з 06.04.2005 р. по 01.04.2006 р.

Відповідно до п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць -356,37 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення, згідно п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчені терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V "Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси" функції орендодавця по вказаному приміщенні перейшли Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вказує позивач, на протязі дії вказаного договору оренди відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату. Так, з огляду на порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було подано до господарського суду Одеської області позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання вказаного вище договору оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р., виселення ФОП ОСОБА_2 з орендованого нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 39,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та передання вказаного приміщення Представництву, а також стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 23324,79 грн. станом на 30.09.2009 р. та пені в сумі 701,44 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2009 р. по справі № 12/230-09-5374 (а.с. 17-20) позов Представництва було задоволено в повному обсязі, а саме: розірвано договір оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р., виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 39,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та вказане приміщення передано Представництву, а також з ФОП ОСОБА_2 стягнуто на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 23324,79 грн. та пеню в сумі 701,44 грн.

Зазначене рішення суду вмотивоване посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 611, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди № 634/ц/5, а також тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування орендованим майном.

В силу положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, факти існування у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором оренди № 634/ц/5, розірвання договору та наявність у відповідача обов'язку щодо повернення об'єкту оренди підтверджені та не підлягають доказуванню. Адже ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Між тим, як вказує позивач, в період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р. відповідач продовжував користуватися приміщення та договір оренди був діючим, що відповідно до п. 2.2 та 2.4 договору покладало на орендаря зобов'язання сплачувати орендну плату в обсязі, передбаченому договором оренди № 634/ц/5 від 06.04.2005 р.

Разом з тим слід зазначити, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Наразі п. 4.10 договору оренди передбачено, що у разі припинення дії цього договору у зв'язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

При цьому п. 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Виходячи з викладеного та огляду на те, що рішення суду, яким було розірвано спірний договір оренди, набрало законної чинності 15.12.2009 р., суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем орендної плати у період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р., адже рішенням суду від 04.12.2009 р. було стягнуто заборгованість станом на 30.09.2009 р., а відповідач мав передати орендоване приміщення протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної чинності, однак не передав та продовжував ним користуватися.

Так, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач передав позивачу орендоване приміщення згідно акту державного виконавця лише 19.10.2010 р. (а.с. 21), тобто з порушенням встановленого договором 15-денного терміну. Вказаний акт було складено державним виконавцем при виконанні рішення господарського суду Одеської області по справі №12/230-09-5374.

Наразі слід зазначити, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради було створено на підставі рішення Одеської міської ради № 273-VI від 31.01.2011 р. „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів". Відповідно до Положення Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджено рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, Департамент комунальної власності є правонаступником Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради.

При цьому, за ствердженнями позивача, 01.06.2011 року Департамент звертався до відповідача з претензією № 01-15/1590 (а.с. 14-15), копія якої міститься в матеріалах справи та в якій позивач пропонував відповідачу сплатити заборгованість по орендній платі на розрахунковий рахунок позивача, але вимоги заявлені у вищевказаній претензії залишились невиконаними.

Між тим несплата позивачу вказаної суми заборгованості по орендній платі за вище вказаним договором № 634/ц/5 від 06.04.2005 р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р., що складає за розрахунком позивача 2333,31 грн. (а.с. 73).

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Адже невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення у встановлений договором 15-денний строк, який сплинув 30.12.2009 р. (через 15 днів після набрання рішенням суду про розірвання договору законної чинності), про що свідчить акт державного виконавця від 19.10.2010 р., суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки за період з 31.12.2009 р. по 19.10.2010 р. розмір якої становить 15 998,60 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки від 23.10.2012 р. (а.с. 73).

При цьому слід зазначити, що заявлену до стягнення вказану суму заборгованості по орендній платі і по неустойці та порядок її розрахунку відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18331,71 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65025, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37323031001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість орендної плати в сумі 2333/дві тисячі триста тридцять три/грн. 11 коп., неустойку в сумі 15998/п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім/грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 123/сто двадцять три/грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2012 р.

Суддя Петров В.С.