Рішення № 27439647, 13.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа№ 5015/3964/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Кредобанк", м. Львів

Про стягнення збитків та неустойки в розмірі 372 982,14 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: Крук Б.М. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відповідача Публічного акціонерного товариства „Кредобанк" про стягнення збитків та неустойки в розмірі 372 982,14 грн.

В судовому засіданні 01.11.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням уточнення позовних вимог, з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, даних в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 364 018,34 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, 821,01 грн. - інфляційних втрат та 7 966,26 грн. -трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, долучених до нього документів та наданих в судовому засіданні пояснень. Зокрема зазначив, що прострочення передачі орендованого приміщення відбулось внаслідок відмови орендодавця від прийняття зазначеного приміщення, а щодо заявлених вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат то дане нарахування суперечить чинному законодавству, а відтак просив в задоволенні позові відмовити.

В судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

13.08.2006 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 Григоривичем (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк»(Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 114,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі Приміщення) терміном на п'ять років.

Відповідно до п. 2.3 Договору загальний строк оренди Об'єкту за цим договором складає 5 (п'ять) календарних років. Обчислення строку оренди починається з дати підписання Сторонами акту приймання передачі Об'єкта Орендареві. Згідно Акту приймання передачі об'єкт був переданий Орендареві 01.09.2006 року, а відтак термін дії договору закінчився 01.09.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, орендоване приміщення було повернуте Орендодавцю 18.01.2012 року.

За несвоєчасне повернення орендованого приміщення, за період 01.09.2011 року по 17.01.2012 року , позивачем нарахована неустойка в розмірі 364 018,34 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі №5015/2082/11 було задоволено частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з ПАТ «Кредобанк» 141 400,00 грн. основного боргу, 2 577,00 грн. інфляційних втрат, 1 462,92 грн. 3 % річних, 5 644,23 грн. пені та судові витрати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року у даній справі рішення суду частково скасовано та прийнято нове рішення, яким присуджено до стягнення з ПАТ «Кредобанк»273 669,60 грн. основного боргу, 8 483,76 грн. -інфляційних втрат та 4768,60 грн. три відсотки річних ( нарахованих за період з 01.02.2011 по 31.08.2011 року), а також 21 267,50 грн. -пені та судові витрати. Постанова набрала законної сили.

Проте, як зазначає позивач, на виконання рішення суду заборгованість була погашена відповідачем повністю лише 29.08.2012 року, що стало підставою для звернення його з вимогою про стягнення з ПАТ «Кредобанк»821,01 грн. - інфляційних втрат та 7 966,26 грн. -трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу 273 669,60 грн.( встановлена рішенням суду) за період з вересня 2011 року по липень 2012 року включно (а.с.115-116).

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалося раніше, на виконання умов договору оренди від 13.08.2006 року ФОП ОСОБА_1 передав в оренду ПАТ «Кредобанк»нежитлове приміщення площею 114,3 кв.м. терміном на п'ять років. Згідно Акту приймання передачі об'єкт був переданий Орендареві 01.09.2006 року, а відтак термін дії договору закінчився 01.09.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, орендоване приміщення було повернуте Орендодавцю 18.01.2012 року.

За несвоєчасне повернення орендованого приміщення, за період 01.09.2011 року по 17.01.2012 року , позивачем нарахована неустойка в розмірі 364 018,34 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вже зазначалось раніше, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року встановлено, що строк дії Договору оренди від 13.08.2006 року, який укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк»закінчився 01.09.2011 року.

Згідно ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Кредобанк»неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_1 про прийняття останнім орендованого приміщення шляхом підписання Акту приймання-передачі, зазначений факт підтверджується листами: №877 від 18.08.2011 року з поштовим повідомлення про вручення від 25.08.2011 року, №15-11244/11 від 28.09.2011 року, №1/6-12927 від 10.11.2011 року (а.с.60-63) та № 1019 від 19.10.2011 року з поштовим повідомленням про вручення від 22.10.2011 року (а.с.128), однак до 18.01.2012 року відмовлявся приймати приміщення в зв'язку з його переобладнанням і неповерненням у попередній стан.

Як вбачається з Акту приймання передачі від 18.01.2012 року орендоване приміщення прийнято відповідачем 18.01.2012 року, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.15-18).

Відповідно до п.4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Пунктом 1 ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.

Твердження позивача про те, що з моменту припинення дії Договору по січень 2012 року ним не приймалось орендоване приміщення оскільки ПАТ «Кредобанк»здійснив перепланування приміщення без його погодження та не відновив його до попереднього стану, не заслуговують на увагу суду, оскільки, обов'язок орендаря повернути орендодавцеві орендоване приміщення пов'язується з обов'язком останнього прийняти це приміщення, що не позбавляє орендодавця права звернутися з позовом до суду про відшкодування шкоди в разі наявності претензій щодо стану повернутого йому приміщення. Аналогічна позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 09.06.11 р. (справа №09-07/1478-16/39д/10-15/294/10) та постанові Верховного суду України від 20.03.12 р. (справа №1/5005/5719/2011).

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки в розмірі 364 018,34 грн., то слід зазначити наступне:

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 80 Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності (Постанова Верховного Суду України від 25.03.2003р. № 3-275к03).

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних і трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу за період до повного його погашення, то такі вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі №5015/2082/11 було задоволено частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з ПАТ «Кредобанк»141 400,00 грн. основного боргу, 2 577,00 грн. інфляційних втрат, 1 462,92 грн. 3 % річних, 5 644,23 грн. пені та судові витрати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року у даній справі рішення суду частково скасовано та прийнято нове рішення, яким присуджено до стягнення з ПАТ «Кредобанк»273 669,60 грн. основного боргу, 8 483,76 грн. -інфляційних втрат та 4768,60 грн. три відсотки річних ( нарахованих за період з 01.02.2011 по 31.08.2011 року), а також 21 267,50 грн. -пені та судові витрати. Постанова набрала законної сили.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду заборгованість була погашена відповідачем повністю лише 29.08.2012 року, а відтак позивачем правомірно нараховані на суму основного боргу 273 669,60 грн.( встановлену рішенням суду) 821,01 грн. - інфляційних та 7 966,26 грн. -три відсотки річних.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Необґрунтованими є доводи відповідача стосовно того, що вини відповідача в тому, що рішення суду було виконано 29.08.2012 року немає, оскільки банк діяв відповідно до чинного процесуального законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, нарахування до грошового зобов'язання, що пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і їх не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій

За загальним правилом, встановленим ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

З аналізу норми ст.625 ЦК України вбачається, що нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на борг здійснюється за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання. Строк виконання грошового зобов'язання встановлено умовами договору. Як вже зазначалося раніше, відповідач порушив строк виконання основного зобов'язання, що стало підставою для стягнення з нього суми боргу, пені, інфляційних та трьох відсотків річних в судовому порядку.

З огляду на це, набрання законної сили постанови апеляційного господарського суду про стягнення грошової суми та звернення його до виконання не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а тому, за таких обставин, боржник несе обов'язок повернути три відсотки річних та відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за весь час прострочення виконання такого грошового зобов'язання, у тому числі за весь час після ухвалення такого рішення господарським судом.

Як вбачається із уточнених позовних вимог, позивачем за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року включно нараховано інфляційні втрати в розмірі 821,01 грн., які підлягають до стягнення. Крім того, за цей же період позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 7 966,26 грн., однак згідно з проведеного судом перерахунку розмір трьох відсотків річних за вище вказаний період складає 7 980,57 грн., проте до стягнення підлягає сума трьох відсотків річних в межах уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково з врахуванням уточненого розрахунку позовних вимог.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування, матеріалів та обставин справи, керуючись ст. ст. 3,4,41,42,43,44,45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кредобанк»(79026, м. Львів, вул.Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) -821,01 грн. - інфляційних втрат, 7 966,26 грн. - трьох відсотків річних та 175,74 грн. - судового збору.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.