Рішення № 27439477, 16.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.12 Справа№ 5015/2240/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів)до відповідача:Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(м.Львів)про:стягнення заборгованості в сумі 18242,37 грн. Суддя: Фартушок Т. Б.

При секретарі: Сорочик В. Ю.

Представники сторін:

від прокуратури:Копишинська О.В.від позивача:Мочурад М.Б. -представник, довіреність в матеріалах справивід відповідача:не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів) до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 18242,37 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.06.2012 року. Ухвалою від 19.06.2012 року розгляд справи відкладено до 02.07.2012 року. Ухвалою від 02.07.2012 року розгляд справи відкладено до 16.07.2012 року.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор та Позивач позов підтримали повністю, просили суд позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

19.06.2012 року за вх.№13505/12 Позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та протягом розгляду справи копії довіреностей на право здійснення представництва.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась судом обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

19.06.2012 року за вх.№13470/12 Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Розгляд справи відкладався.

16.07.2012 року за вх.№15484/12 Відповідач повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Клопотання мотивоване відпускним періодом працівників адміністрації, що унеможливлює представництво.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що в силу ст.28 ГПК України, Відповідач вправі реалізувати право на представництво як шляхом скерування поноважного згідно установчих документів, так і згідно довіреності представника. Крім того, доводи, зазначені у клопотанні, жодним чином не доведені. Також, Відповідачем не наведено у клопотанні відсутності можливості забезпечити явку повноважного представника, саме лише зазначення про відпускний період не є обгрунтування відсутності станом на час розгляду справи представників на підприємстві.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі безпідставності, необґрунтованості та недоведеності доводів клопотання, в суда відсутні правові підстави для задоволення такого, а відтак, для відкладення розгляду справи, тому в клопотанні слід відмовити.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", покладено представництво інтересів Держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах Держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що "інтереси Держави" є оціночним поняттям, саме прокурор, згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси Держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки Позивач створений Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам Держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах Держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Щодо стягнення 17627,90грн. боргу.

01.10.2002 року між ЛКП „Залізничнетеплоенерго" (Позивач) та Державним житлово-комунальним підприємством державного концерну «ЛОРТА»(Відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2109 (далі -Договір).

Зобов'язання Відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.п. 6.3 зазначеного договору, Покупець до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідач, за твердженням Позивача, свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Всупереч умовам договору, виникла заборгованість за використану теплову енергію на загальну суму 17627,90 грн., яка на даний час залишається непогашеною.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення укладеного між Сторонами Договору, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази повної або часткової сплати Відповідачем на користь Позивача 17627,90грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 17627,90грн.

Щодо стягнення 470,35грн. пені, 92,48грн. 3% річних та 51,64грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до проведених Позивачем наявних в матеріалах справи, Позивач нарахував Відповідачу до сплати 470,35грн. пені, 92,48грн. 3% річних та 51,64грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з п.7.2.3 вищевказаного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. На момент подання позовної заяви, за підрахунком позивача, сума неоплаченої пені складає 470,35 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що розрахунок пені проведено невірно, внаслідок проведеного перерахунку розмір пені є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи положення Договору та встановлене вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 470,35грн. пені, 92,48грн. 3% річних та 51,64грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.07.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(79040, м.Львів, вул.Каховська,35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри,4А, код ЄДРПОУ 20784943) 17627,90грн. основного боргу, 470,35грн. пені, 92,48грн. 3% річних та 51,64грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(79040, м.Львів, вул.Каховська,35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ):38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) -1 609 (одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.